Актуально
Регіон: 
|
Віктор Ющенко на могилі Симона Петлюри на кладовищі Монпарнас в Парижі |
Схоже, пам'ятний камінь може стати каменем спотикання у взаєминах між керівництвом Полтавської облдержадміністрації і міськрадою обласного центру. Не секрет, що наполеглива ініціатива полтавського губернатора Валерія Асадчева увічнити Симона Петлюру в місті, де він народився, сподобалася далеко не всім полтавчанам. Не поспішає підтримати ініціативу губернатора і керівництво Полтавської міськради.
Вчора, у вечірньому випуску новин міського телеканалу «Місто», це дав зрозуміти секретар Полтавської міськради Олександр Козуб. Він заявив, що встановлення пам'ятного каменя на місці майбутнього пам'ятника можлива тільки після ухвалення рішення міськрадою про виділення під нього ділянки землі і надання в мерію всієї необхідної погоджувальної і технічної документації. На жаль, констатував А. Козуб, ініціатори відкриття пам'ятного каменя цього поки не зробили, а міськрада не ухвалювала рішення про виділення землі під пам'ятник. Секретар міськради не приховував, що ситуація навколо пам'ятника С. Петлюрі має політичний підтекст, але міська влада в такій обстановці повинна діяти строго згідно із законом.
Вже зараз в Полтаві прогнозують, що в день відкриття пам'ятного каменя на честь суперечливої фігури в українській історії викличе негативну реакцію частини городян і політичних сил, перш за все комуністів, які рішуче виступають проти повернення Симона Петлюри в його рідне місто. Полтавський губернатор ухвалив рішення встановити камінь поряд з будівлею облдержадміністрації.
Варто тільки додати, що Полтавська мерія недавно озвучила думку, що Вєрка Сердючка може стати почесним громадянином міста. Це, звичайно, крутіше, ніж пам'ятник Петлюрі.
Від “Аратти”. До речі, не так давно, в селі Бричківка, що за 15 км від обласного центру без усіляких погоджувальних і дозвільних документів взяли і поставили пам`ятник кату українського народу Ульянову-Леніну (Бланку). Нам лише не зрозуміло що це було - чи то прояв темного “совка”, чи - світлого мазохізму.
Петлюра Симон Васильович (1879-1926)
Український військовий і політичний діяч, лідер націоналістичного руху на Україні в роки Громадянської війни. З 1900 р. член Революційної української партії, а потім - Української соціал-демократичної робочої партії. З 1906 р. - редактор газети "Слово". У 1907 р. ховаючись від переслідувань поліції, виїхав до Петербургу, а потім до Москви, брав участь в націоналістичних гуртках. У 1912 р. став редактором газети "Українське життя". Після Лютневої революції організував і очолив Український фронтовий комітет. У травні обраний у Всеукраїнський військовий комітет Центральної ради в Києві, був його головою, пізніше став секретарем (міністром) Генерального секретаріату Центральної ради по військових справах. Під час гетьманщини був головою Київського губернського земства і Всеукраїнського союзу земств. З 14 листопада 1918 р. - член Директорії української і головний отаман військ Української народної республіки (УНР), а з 10 лютого 1919 р. - голова Директорії. Після розгрому військ Директорії Червоною Армією покинув Україну. З 1924 р. жив в Парижі. 25 травня 1926 р. був убитий Шоломом Шварцбардом. Як заявив вбивця - це була помста за рідних і за всіх євреїв, загиблих під час петлюрівських погромів 1919-1920 р. Похований С. Петлюра на кладовищі Монпарнас, Париж, Франція.
Більше новин за темою «Національне питання»:
