Вступ. Від типології Юнга до психоінформатики

«Психологічні аспекти в менеджменті: Типологія Юнга, соціоніка, психоінформатика» | © Каганець Ігор



Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/books_ua.php?text=8

Якщо ідея істинна, то вона належить всім, хто здатний її осягнути. Істинна ідея не може бути “новою”, оскільки істина не є продуктом людського розуму. Вона існує незалежно від нас, і все, що ми повинні зробити — це постаратися зрозуміти її.
Рене Генон

1. КАРЛ ГУСТАВ ЮНГ І ЙОГО ТИПОЛОГІЯ

Сучасний менеджмент все більше перетворюється на точну науку. В численній спеціальній літературі описані та систематизовані типові ситуації, які можуть трапитись в роботі менеджера, і розроблені чіткі рекомендації щодо ефективних дій в тому чи іншому випадку. Проте є чинник, який часто порушує організаційні плани і ніяк не хоче надаватись для точного розрахунку. Це — людина. Яким же чином можна прогнозувати поведінку цієї найважливішої складової будь-якої соціотехнічної системи?

Великий внесок до вирішення цієї проблеми належить видатному швейцарському психологу, психіатру і філософу Карлу Густаву Юнгу (1875—1961). На основі досвіду багаторічної психотерапевтичної практики він прийшов до висновку, що поведінка людини має невипадковий характер. Вона передбачувана, отже, підлягає класифікації. Основи цієї класифікації він блискуче виклав у своїй праці “Психологічні типи” (1921 р.)1.

Американські психологи (за покликанням, але не за освітою) Ізабель Бригс- Майєрс разом зі своєю матір’ю Катрин Бригс на основі теорії Юнга створили тест-опитувальник для визначення 16-ти різних типів поведінки — “Індикатор типів Майєрс-Бригс” (Myers-Briggs Type Indicator — MBTI)2. Тест став настільки популярним, що викликав у всьому світі жвавий інтерес до психології особистості і, зокрема, теорії психологічних типів Юнга.

Найбільшого поширення типологія Юнга досягла в США, де 1979 року була створена безприбуткова суспільна міжнародна організація Асоціація психологічного типування — АПТ (Association for Psychological Type — APT). АПТ видає журнал3 і щоквартальний бюлетень4, проводить конференції та симпозіуми, організовує кваліфікаційні тренінги з MBTI.

Крім АПТ існує багато інших, менш відомих організацій, які в якості основного інструменту застосовують MBTI — наприклад, Асоціація Отто Крегера (Вірджинія, США), OAAPT — Ontario Association for Application of Personality Type (Онтаріо, Канада).

Дослідник типології Юнга Анжело Спото констатує, що “...юнгівська типологія вийшла за межі особистого і стала рушійною силою в колективному позасвідомому. Згідно з обережними прогнозами, у майбутньому слід чекати появи на комерційному ринку нових типологій, що базуються на Юнгу”5.

2. СОЦІОНІКА - ТВОРЧИЙ РОЗВИТОК ТИПОЛОГІЇ ЮНГА

В Україні, як і в інших країнах колишнього Радянського Союзу, типологія Юнга отримала суттєвий розвиток і набула поширення під назвою “соціоніка”. Це стало можливим завдяки працям засновника соціоніки — литовської дослідниці Аушри Аугустинавічуте , а також діяльності наукових клубів (зокрема, київських клубів при Будинку вчених НАН України і Будинку вчителя, львівського клубу при Центрі з інформаційних проблем територій НАН України), науковим конференціям, численним публікаціям в газетах та журналах, пізніше — завдяки навчальній та популярній літературі7.

Чим відрізняється соціоніка від типології Юнга? Найперше тим, що володіє моделюванням психоінформаційної структури кожного з 16-ти психологічних типів і моделюванням міжтипної взаємодії. Це дозволяє не тільки краще зрозуміти механізм взаємовідносин між двома конкретними людьми, але й цілеспрямовано формувати психоінформаційно сумісні колективи (подружжя, трудові бригади, екіпажі бойових машин і космічних кораблів тощо).

Крім того, соціоніка розглядає психологічні типи як елементи інтегрального інтелекту, які спеціалізуються на виконанні деяких унікальних функцій і кооперуються в єдину систему — соціон. Наявність системного підходу дозволяє краще зрозуміти сутність психотипів, відділити типове і випадкове, відповісти не лише на запитання “Яким чином?”, але також “Навіщо? З якою метою?”. Знання типових ознак дозволяє краще зрозуміти конкретну людину, пізнати її унікальну індивідуальність.

Особливістю соціоніки є її логічна стрункість і технологічність, внаслідок чого зацікавлена людина може почати займатись практикою буквально через кілька днів після ознайомлення з азами теорії. Часто ця уявна простота шокує новачків, в пориві захоплення їм здається, що соціоніка може вирішити всі особисті і соціальні проблеми. Це типова реакція людини, яка тільки-но познайомилась з цією системою, визначила типи своїх друзів і переконалась, що отримала в руки потужний інструмент пізнання й перетворення світу. Прагнучи ощасливити людство “соціонічні неофіти” починають не просто пропагувати соціоніку, але й навчати інших. Можна по-різному оцінювати діяльність таких “гуру”, можна їх звинувачувати в профанації науки, підриві авторитету і т.п. Проте розмови про можливу дискредитацію соціоніки тривають вже майже 10 років, а соціоніка продовжує собі спокійно розвиватись. Врешті-решт історія людства свідчить, що будь-яке поважне вчення завжди приводило до появи різного роду відгалужень, сект, ложних вчителів, демагогів і аферистів, але все це лише сприяло розвитку основної лінії.

3. ПСИХОІНФОРМАТИКА: СИНТЕЗ СОЦІОНІКИ, СИСТЕМОЛОГІЇ ТА ІСТОРІЇ

Глибші дослідження виявили, що соціонічні закономірності можуть описувати не лише людську психіку, але й колективну психіку (напр., етнопсихіку), а також глобальні історичні процеси. Наприклад, несподівано виявилось, що соціон (система з 16-ти типів) є потужним механізмом соціального прогресу і ховає в собі схеми ефективної організації людських систем. Застосування соціонічних підходів до вивчення соціальних систем (організацій, народів, людства) привело до виникнення нової синтетичної науки під назвою психоінформатика8.

Сучасні психоінформаційні дослідження охоплюють такі основні напрямки:

  • типологія рівнів розвитку особи;

  • системна спеціалізація особи;

  • природна (ідеальна) структура соціальних організмів;

  • механізми соціальної самоорганізації;

  • циклічність розвитку психоінформаційних систем;

  • функціональна спеціалізація національних організмів та їхніх підсистем;

  • футурологія;

  • штучний інтелект.

Психоінформатика подібна до біоніки: якщо остання вивчає організми для створення нових машин, конструкцій і технологічних процесів, то психоінформатика вивчає людську психіку для організації і прогнозування поведінки соціальних систем (соціальних організмів), тобто психоінформаційних систем вищого ієрархічного рівня буття.

Таким чином, можна говорити про тріаду ТИПОЛОГІЯ ЮНГА — СОЦІОНІКА — ПСИХОІНФОРМАТИКА. Кожна складова цієї тріади концентрує увагу на своїй сфері досліджень: типологія Юнга — на властивостях психологічних типів, соціоніка — на взаємодії між цими типами, психоінформатика — на розвитку та взаємодії соціальних систем, а також виявленні соціонічних закономірностей на різних рівнях світової ієрархії. При цьому ще раз варто наголосити, що соціоніка є розвитком типології Юнга, а психоінформатика — розвитком соціоніки.

 

Література:

  1. Переклад російською мовою надруковано в Одесі у 1924 р. Див. також Шарп Дарел. Типы личности: Юнговская модель типологии. Пер. с англ. - Воронеж: НПО "МОДЭК", 1994 - 128 с.

  2. Briggs Myers Isabel. Manual, a guide to the development and use of the Myers-Briggs Type Indicator. Consulting Psychologists Press, Inc. Palo Alto, California, 1992.

  3. Journal of Psychological Type. Mississippi State University.

  4. Bulletin of Psychological Type. Kansas City.

  5. Angelo Spoto "Jung's typology in perspective", SIGO PRESS, Boston 1989.

  6. Аугустинавічуте А. Дуальна природа людини. — Київ, “Соціонічні Технології”, 1992 — 95 с. (переклад українською мовою з рукопису, датованого 1.03.1983, Вільнюс).

  7. Букалов А.В., Бойко А.Г. Соционика: тайна человеческих отношений и биоэнергетика. — Київ: “Соборна Україна”, 1992. — 80 с.
    Букалов О.В., Єрмак В.Д., Каганець І.В. Заочна школа соціоніки. — Київ, “Соціонічні Технології”, 1991. — 96 с.
    Гуленко В.В., Молодцов А.В. Введение в соционику. Метод. рекомендации.—Київ, ВЗУУП, 1991.— 128 с.
    Гуленко В.В., Молодцов А.В. Основы социоанализа. Метод. рекомендации.—Київ, ВЗУУП, 1991.— 128 с.
    Молодцов А.В. Соціоніка для менеджера: Навчальний посібник. — Київ: Інститут системних досліджень освіти України при Міністерстві освіти України, 1993. — 208 с. (рос. мовою).
    Слинько О.Б. Ключ к сердцу — соционика. - К., “Доверие”, 1991. — 72 с.
    Овчаров А.А. Соционика — путь к личности. Для тех, кто работает с подростками. — Киев - Новосибирск: РИПЭЛ, 1992. — 56 с.
    Тронь В.П. Стратегія прориву (Прийняття оптимальних рішень у складних ситуаціях): Проблемний цикл лекцій та ділових ігор для магістрів державного управління. — Вип.1 / Інститут державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України. — Київ, 1993. —128 с.
    Филатова Е. Соционика для Вас. — Новосибирск: Сибирский хронограф, 1994. — 284 с.

  8. Див. Миро Продум. Нація золотих комірців. Психоінформаційна концепція України. — Тернопіль: СМП “Мандрівець”, 1994. — 158 с.
    Миро Продум. Україна: “Золота Стежка” у III тисячоліття // Український час, 1(14)/95, с. 6-17.
    Каганець І. Програна битва — не програна війна // Віче, 8/95, с.46-57; 9/95, с.119-128.

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.