Наше завдання – зміцнити державу і виховати патріотизм

Автор/джерело -  © Львівська Газета 

Розмова з Ігорем Юхновським, професором, академіком Національної академії наук.

17 травня, напередодні вшанування пам’яті жертв тоталітарного режиму, Кабінет Міністрів ухвалив рішення про створення нового органу виконавчої влади – Інституту національної пам’яті (ІНП). А 21 травня під час традиційного вшанування пам’яті жертв репресій у Биківні Президент України Віктор Ющенко назвав ім’я керівника цього Інституту. Ним став 80-річний депутат Верховної Ради від фракції “Наша Україна”, доктор фізико-математичних наук, професор, академік Національної академії наук Ігор Юхновський. Наразі його ще не затверджено офіційно на посаді директора, однак Ігор Юхновський погодився розповісти “Газеті” докладніше про те, як він бачить призначення і майбутню роботу ІНП.

– Ігоре Рафаїловичу, насамперед, що ви вкладаєте в поняття “національна пам’ять українців”?

– Коли ми говоримо слово “пам’ять”, то вона має виявити причини та події, які з ними пов’язані в історії українського народу. Чому відбулися такі події? Хто їх викликав? Які для цього були причини? Які з цього можна зробити висновки?

Але все, що робитимуть в інституті, буде спрямовано на укріплення держави та виховання українського державного патріотизму. Це основне завдання, яке ставимо перед Інститутом національної пам’яті. Тобто це не буде просто науковий інститут, яких у нас багато. Ми не підмінюватимемо роботу наукових інститутів. Ми тільки матимемо право користуватися будь-якими даними, котрі є в цій країні. Тобто в нас буде необмежена свобода доступу до будь-яких архівних даних, незалежно від того, якій організації вони належать – чи то Службі безпеки, чи іншим спецслужбам. І на підставі цього робитимемо висновки. Все це слід робити так, аби воно сприяло консолідації суспільства та розвитку його патріотичних сил.

– За яким принципом плануєте організувати роботу ІНП?

– Структуру інституту буде поділено на відділи, кожен з яких опікуватиметься певним періодом історії українського державотворення і боротьби за українську незалежність, починаючи ще з давніх, можливо, післякнязівських часів і до сьогоднішнього дня включно. Один відділ займатиметься середньовічною історією і вивченням боротьби народу за незалежність у середньовіччі. Інший – історією ХХ століття. В цьому відділі буде створено підвідділи, котрі досліджуватимуть ті жахливі події в радянський період, а саме – знищення українців як національності. Безумовно, буде ще відділ, пов’язаний із відносинами з іноземними державами, а також відділ, пов’язаний із зовсім новітньою історією, яка торкається розвитку вже незалежної України, починаючи з 90-х років ХХ століття.

– Чи буде в громадян вільний доступ до раніше засекречених документів?

– Так, для цього в ІНП буде великий відділ інформації, який інформуватиме суспільство про свою роботу. Проте інформація, що її надаватиме наш інститут, буде доведеною. Тобто мають бути відповідні дані, і на підставі цього буде зроблено висновки.

– Інформацію, якою володітиме ІНП, можуть використовувати з політичною метою. Скажімо, ті чи інші кандидати на високі державні посади. Як цього уникнути?

– Складне запитання... Я людина спокійна і врівноважена, і не допустив би, щоб у державі розвивався безлад. Я робитиму все для того, щоб у державі була демократія. Однак демократія пов’язана з патріотичною дисципліною народу.

– Не виключено, що в розпорядженні Інституту національної пам’яті буде інформація про минуле публічних осіб, для яких це може вилитися в неприємності. Скажімо, так було в Польщі, коли через інтернет оприлюднили напрацьований польським ІНП список майже 150 тисяч поляків, які співпрацювали зі спецслужбами комуністичної Польщі...

– Скандали, безперечно, будуть і в нас, але, думаю, що з цим дамо раду. Стосовно порівняння нашого і польського інститутів, то тут є різниця – поляки давно мали свою державність, своїх королів. У нас це все було знищено. Крім того, існує певний неадекватний підхід до історії національних меншин в Україні, в Польщі, Росії чи Угорщині. Тобто українці як національна меншина в Польщі чи в Росії не трактуються на такому самому рівні, як угорці, поляки чи росіяни, які проживають в Україні. Вважаю, що різноманітні згадки, пов’язані з пам’ятниками минулого, повинні мати рівноцінні трактування з одного і з другого боку. Не може бути жодної дискредитації українства, якщо вона шкодить побудові держави.

– ІНП опікуватиметься проведенням заходів із вшанування пам’яті жертв голодоморів, репресій та учасників національно-визвольної боротьби. А як бути з живими учасниками цієї боротьби? Чи працюватиме Інститут у тому напрямі, щоб українська держава визнала їх?

– Держава їх визнає так, як вони хочуть: не учасниками боїв, а учасниками боротьби за незалежність Української держави. Думаю, що це означення є більш точним, і ми його домагатимемося.

Розмовляла Віра Карпінська