Близько семи тисяч років тому почалася історія східного форпосту цивілізації Старої Європи – культурної спільності Кукутень-Трипілля. Три сучасні європейські держави – у ті часи землі між Карпатами та Дніпром. Словосполучення «Трипільська культура» в Україні не потребує особливих пояснень, так само, як «культура Кукутень» – в Румунії. Ознайомитися з кукутенськими старожитностями можна в багатьох музеях Румунії, а 28 червня 2005 року відкрито перший «музей Кукутень».
Ідея створення музею Кукутень виникла багато років тому. Одним із її джерел стали унікальні колекції керамічних виробів, зібрані в музеях Румунії. Щоб ознайомитися з найвидатнішими раритетами, слід було відвідати понад десяток музеїв по всій країні. Час від часу влаштовувалися виставки, де ці речі збирали разом. Найвідоміша і найбільша з них відбулася 1998 року під назвою: «Кукутень – остання велика цивілізація мідного віку в Старій Європі». Причому не де-небудь, а в Афінах, на землі давньої Еллади, яка вважається колискою європейської цивілізації.
Ідею музею Кукутень реалізувала державна установа – музейне об’єднання в давньому місті Пятра-Нямц, розташованому біля підніжжя Карпат, історико-археологічний музей якого має одну із найбільших у Румунії експозицій культури Кукутень. Вона займає вісім залів першого поверху музею.
Новий музей – це не лише нова експозиція, це і нове приміщення. 2004 року міська громада Пятра-Нямц отримала від Національного банку Румунії приміщення місцевої філії. Це садиба в історичному центрі міста, основу якої складає будівля банку, споруджена в 30-ті роки ХХ ст. за проектом відомого архітектора Р. Боломея у неоготичному стилі з використанням місцевих архітектурних традицій доби середньовіччя.
Довелося переобладнати операційну залу банку та його робочі приміщення. Про колишні інтер’єри нагадує лише вбудований сейф, який зберегли у першому залі музею. За його решіткою та товстелезними дверима на металевих полицях тепер зберігаються не зливки золота чи стоси банкнот, а керамічні вироби культури Кукутень. Це виразно підкреслює не лише історичну, але й матеріальну цінність археологічного надбання.
Найбільшою проблемою, з якою зіткнулися при створенні музею, стало укомплектування його експонатами. Оскільки йшлося про музей всієї культури Кукутень, то колекція такого музею за презентативністю мала б бути значно ширшою за ті фонди, що були у розпорядженні історико-археологічного в м. Пятра-Нямц.
Врятувала практика археологічних виставок, особливо міжнародних, для яких експонати, зазвичай, відбираються зі збірок багатьох музеїв, а після завершення проекту повертаються до власника. Престиж від участі у виставці та прибутки розподіляються пропорційно участі установи у проекті. Таким чином музеї завжди зацікавлені у наданні якнайкращих експонатів. Саме ця випробувана схема була задіяна при створенні музею культури Кукутень.
Дев’ять державних музеїв (з м. Бакеу, Сучава, Ботошань,
Онешть, Бухареста, Васлуй, Таргу Фрумос, Яси) та приватна фундація «Кукутень у ІІІ тисячолітті» надали свої раритети для створення експозиції. Слід відзначити величезну організаційну роботу, виконану співробітниками історико-археологічного музею в м. Пятра-Нямц, які стали ще й авторами каталогу музею (Dumitroaia Gh., Preotoeasa, Munteanu R., Nіcola D. Primul muzeu Cucuteni din Romania. –
Piatra-Neamt: Editura Foton, 2005).
Перед експонуванням всі предмети пройшли реставрацію і були сфотографовані. Чудові знімки стали окрасою інтер’єрів музею. Вони допомагають краще роздивитися окремі експонати, особливо ті, розміри яких у межах кількох сантиметрів.
Зі складом створеної таким чином колекції можна детально ознайомитися завдяки виданому ілюстрованому каталогу. В ньому 191 позиція, описано понад 300 речей. Це, насамперед, керамічні вироби: посуд, антропоморфні та зооморфні статуетки, моделі жител. Представлено виготовлені з металу та інших матеріалів прикраси, культові речі, амулети.
Відповідно до розмірів та характеру предметів, було підібрано вітрини та освітлення. При цьому кількість предметів у вітрині обмежена, крім того у випадках, коли це необхідно, річ можна оглянути з різних сторін. Так, мальований фантастичними орнаментами посуд виставлено у вітринах, які розміщено посеред зали. Освітлення акцентує увагу на окремих деталях – наприклад, на зображеннях людей і тварин, якими іноді прикрашено стінки посудин. Таким чином вдалося створити атмосферу музею мистецтв, є всі умови зосередженого споглядання кожного твору. Високий, піднесений настрій створює музичний супровід із творів класичної музики (у кожній залі є датчики руху, які при появі відвідувача вмикають музику і освітлення).
Експозицію музею доповнює лекційна зала, де за допомогою комп’ютерного обладнання демонструється фототека. Вона складається із численних зображень місць археологічних досліджень, знахідок як із розкопок культури Кукутень, так і трипільської, взяті переважно з виданої 2004 р. в Києві двотомної «Енциклопедії трипільської цивілізації». Отож в музеї можна познайомитися з шедеврами, які на разі не представлені в експозиції.
На урочисте відкриття музею було запрошено не лише представників тих установ, які надали експонати, але і багатьох гостей, в тому числі із Молдови та України, дослідників, які є членами Міжнародного Центру досліджень культури Кукутень. Цей день став справжнім святом культури Кукутень. Після відкриття експозиції в процесі спілкування з керівництвом музею виникла ідея організувати виставку шедеврів Кукутень в Києві ще цього року. Розуміючи, що подорож самих раритетів за кордон є справою складною (організаційно, фінансово) вирішено відправити до України масштабну фотовиставку, яка б дала змогу ознайомитися із кукутенськими скарбами на землі трипільців.
Чи є подібні музеї за межами Румунії? Попри те, що кількість музеїв, що володіють колекціями трипільських старожитностей в Україні більша, ніж в Румунії, стан та спосіб експонування вітчизняних збірок повинно бути кращім.
За обсягом колекції, скажімо Національного музею історії України (понад 70000 трипільських одиниць зберігання), Одеського археологічного (близько 34000 одиниць зберігання) та інших не поступаються румунським аналогам, але виставлена кількість речей в усіх разом узятих навряд чи досягне, скажімо, цієї кількості в археологічному музеї Пятра-Нямц. Так, вже згаданий Національний музей історії України може дозволити собі виставити близько 300 предметів – менше 0,5% із наявного зібрання. Не спостерігається також і високої концентрації шедеврів в окремо взятій експозиції. У багатьох випадках є проблеми з станом речей, їх реставрацією.
Висока концентрація шедеврів та непогана якість реставрації багатьох трипільських старожитностей із відомої приватної збірки «ПЛАТАР», яка тимчасово експонується у Національному заповіднику «Софія Київська», контрастує із неймовірним скупченням цих речей (близько1000) на відносно невеликій площі і відсутністю якісного інформаційного супроводу.
Вітчизняні зібрання хоча і мають цілком пристойний рівень нагромаджених в них старожитностей, але спосіб їх експонування не йде в жодне порівняння із тим, який демонструють нині музейники Румунії. До цього слід додати проблему реставрації того, що вже видобуто археологами під час розкопок. Без перебільшення щонайменше 90% трипільських фондів музеїв України потребують кваліфікованої реставрації. Деякі речі, які постраждали ще під час війни 1941–1945 рр. вже понад 60 років чекають на реставрацію!
Проблемою є якість реставрації. Деякі рецепти, використані вітчизняними умільцями при поновленні трипільських шедеврів колекції «ПЛАТАР», на думку кваліфікованих реставраторів, можуть з часом привести до втрати безцінних раритетів. Відсутність опалення і коливання вологості, особливо у невеликих музеях, ведуть до руйнування вже відреставрованих експонатів.
Чи можливо організувати «музей трипільської культури» в Україні? Гадаю, нині це реально. Однак той, хто спробує це зробити, має вирішити декілька проблем. Перша – приміщення. Жоден із діючих музеїв відповідного профілю нині не має ні площ, ні відповідного обладнання. Хіба що відповідні площі буде віднайдено у процесі реалізації проекту «Мистецького Арсеналу» в Києві.
Складніша проблема – комплектування музею кадрами – науковцями, фондовими працівниками. Специфіка археологічних старожитностей, надто трипільських, вимагає залучення фахівців відповідного рівня, які нині працюють у системі Національної Академії наук та Міністерства освіти. Без участі таких фахівців, насамперед на стадії створення музею, переходити до комплектування експонатами нема сенсу.
Щодо організаційної форми комплектування музею експонатами, то «румунська модель» – передача на тимчасове експонування – може вважатися найбільш прийнятною. Жоден музей чи приватна збірка в Україні поодинці не забезпечать гідного рівня презентації трипільської спадщини у всій її різноманітності. Кооперація забезпечить формування висококласної експозиції. Ця праця вимагатиме дипломатичних талантів та поважної репутації від того, хто візьметься за таку справу.
Спроби створити трипільський музей «силовими методами» рахунком фондів існуючих музеїв та установ не приведуть до бажаної мети. Вони приречені на невдачу, до того ж суперечать законодавству. Спроба створити в Харкові «Музей України», яка мала місце 1928 року, зазнала фіаско не в останню чергу через декларовані його організаторами наміри обібрати провінційні музеї на користь столиці.
Чи не найбільшим головним болем організаторів трипільського музею стане якісна та швидка реставрація експонатів, насамперед керамічних виробів, бо потребуватиме коштів, часу, кваліфікованих фахівців. водночас масштабна реставраційна програма може стати важливим фактором залучення речей із музеїв, які не можуть собі дозволити таку розкіш.
Пробним каменем, а, можливо, і першим кроком у створенні «музею трипільської культури» могла б стати фотовиставка старожитностей цієї давньої культури. Було б надзвичайно цікаво, коли б це сталося в той час, коли у Києві експонуватиметься фотовиставка музею Кукутень. Адже тоді вперше за останні шість тисяч років в одному місці зберуться образи давньої цивілізації, яка об’єднала колись землі від Карпат до Дніпра.
Михайло Відейко,
кандидат історичних наук,
ст. наук. співроб. Інституту археології НАН України
Актуально
34393 перегляди
До теми:
