Актуально
29524 перегляди
|
Фрагмент етнографічної карти України 1949 року. |
Як свiдчить турецький мандрiвник та iсторик, автор 10-томної "Книги мандрiв", Евлiє Челебi, за переписом 1666 р. в Кримському ханствi проживало 1 мiльйон 120 тисяч чоловiк. З них - майже 920 тисяч козакiв (тобто - українцiв), серед яких 120 тисяч дiвчат та 200 тисяч дiтей.
В XIV ст. в Кафi (Феодосiї) дiяла православна церква, а в XVII-XVIII ст. на землях Кримського ханства було бiля 50 зимiвникiв та iн. козацьких (тобто українських) поселень. За переписом 1897 р. (100 рокiв тому) у Таврiйськiй губернiї домiнуючою ентiчною групою були українцi.
Перший пiсля 1917 р. перепис населення у Криму (1921 р.) мав чiтке полiтичне пiдгрунтя: всi українцi в Криму були записанi росiянами. Лише в 1926 роцi за переписом знову появились в Криму українцi, в 1930 р. в Криму функцiонує 10 українських сiльрад, а в 1939 р. уже засвiдчується українцiв понад 150 тисяч. Однак ця цифра не вiдповiдає дiйсностi, як i данi перепису 1989 року, за яким в офiцiйних джерелах давалось три цифри - 625, 725, 900 тисяч. Реально ж у Криму проживало перед вiйною i сьогоднi проживає понад 1 мiльйон українцiв. Згiдно сумної статистики серед загиблих в останнiй вiйнi кримчан майже 80% - українцi.
Наявнiсть такої кiлькостi укра›нцiв, якi постiйно проживали i проживають у Криму, позначилась i на топонiмiцi.
В українськiй топонiмiцi Криму чiтко видiляються двi iсторичнi групи: топонiми, якi iснували до 1954 року, та топонiми, якi виникли пiсля приєднання Криму до України.
До найдавнiшних українських топонiмiв належать бiльшiсть таких, якi пов'язанi зi вказiвкою на мiсцевiсть. Це назви сiл: Глибокий Яр, Зелений Яр (два села), Бiлоглинка, Левадки, Балки, Карпова Балка, Затишне, Вишнякiвка, Копанi. Майже два столiття iснує село Мазанка, яке засноване, за переказами, вiдставними козаками Чернiговського полку, який брав участь у вiйнi Росiї за Крим. Українськими традицiйно вважаються села Зоряне, Зоря, Колоски, Чоботарка (два села), Червоне.
Деякi укра›нськi хутори в Криму - це залишки колишнiх козацьких зимiвникiв. Майже всi вони, якi не розрослися в села, зруйнованi. Це такi: Баштанiвка, Великий (Большой) Кут, Великий (Большой) Яр, Козачий Яр, Малий Яр, Горлиця, Запорiзьке, Козаче (два села), Зелений Гай, Отари, Покоси, Калачi, Криничне, Кринички, Лепетиха, Хмельницьке i iн.
До нових українських топонiмiв, якi з'явилися пiсля вiйни, належить бiльшiсть назв т.з. переселенських сiл. Ряд назв з'явились на вiдзнаку вiдомих дореволюцiйних українських письменникiв та дiячiв, а також укра›нських дiячiв радянських часiв: Богданiвка, Дорошенкове, Шевченкове, Осипенко, Литвиненкове, Бабенкове, Бондаренкове i iн. Значна частина нових назв вказує на попереднє мiсце проживання першопоселенцiв: Днiпровка, Вiнницьке, Українське, Українка, Полтавка, Полтавське, Лебединка, Шепетiвка, Сумське, Нiжинське i iн.
Основну масу давнiх укра›нських топонiмiв Криму становлять топонiмiзованi загальновживанi слова: Калачi, Балки, Ставки, Кринички, Копанi, Левадки, Покоси, Колоски, Виселки, Отари, Яр, Кут, Гай, Мазанка, Горлиця, Зоря i iн. Деякi iз цих назв мають при собi конкретизуючi прикметники, що вказують на особливостi чи приналежнiсть: Яр (Глибокий, Зелений, Малий, Козачий), Кут (Великий), Балка (Карпова, Глибока) i iн. Меншу групу серед цих топонiмiв становлять субстантивованi прикметники, якi колись входили до двослiвно› назви: Козаче, Запорiзьке, Криничне, Хмельницьке, Чумакове (колись "Козаче Село", "Чумакове Село" i iн.).
Переважна бiльшiсть нових українських топонiмiв Криму - це субстантивованi прикметники з первiсним значенням присвiйностi (Шевченкове, Дорошенкове, Бондаренкове i iн.) та приналежностi (Вiнницьке, Українське, Полтавське, Сумське, Нiжинське i iн.).
Отже, традицiйнi, всестороннi стосунки України з Кримом iз найдавнiших часiв, постiйне проживання на територiї пiвострова українцiв, спричинились до утвердження в топонiмiцi Криму значної кiлькостi українiзмiв.
Публiкацiї за темою «Національне питання»:
