11 травня на електронну адресу “Львівської газети” надійшов анонімний лист із кількома фотографіями. Як стверджує автор послання, на них буцім зафіксовано одного з організаторів убивства журналіста Георгія Гонґадзе – Олексія Пукача. Зі змісту листа випливає, що той нині мешкає у Брукліні в Нью-Йорку.Наразі офіційних підтверджень щодо правдивості отриманої редакцією інформації немає, однак про те, що генерал Пукач перебуває саме в США, свого часу заявляв лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз.
“Сліди генерала Пукача загубилися в Ізраїлі, і були дані, що звідти йому організували виїзд в Америку. Однак це дуже давня інформація”, – повідомив у коментарі “Газеті” народний депутат Юрій Кармазін. Водночас зазначив, що лист, який надійшов на адресу “Газети”, є додатковою інформацією в цій справі, яку потрібно перевіряти.
Керівник прес-служби Генеральної прокуратури України Юрій Бойченко на запитання “Газети” процитував частину інтерв’ю Олександра Медведька газеті “Сегодня”, в якому той повідомив, що, згідно з останньою інформацією, Олексій Пукач якийсь час перебував на території Луганської і Донецької областей, де його “начебто бачили”. “Оперативної інформації в цій справі немає”, – заявив речник Генпрокуратури й додав, що нині розслідуванням займаються внутрішні органи та СБУ.
Своєю чергою, товариш Георгія Гонґадзе, журналіст Вахтанг Кіпіані вважає, що анонімний лист може бути і правдою, і провокацією. “Той, хто “скидав” фото на адресу “Львівської газети”, міг і підштовхнути слідство до знаходження справжнього місця перебування генерала Пукача, і спробувати скерувати слідство хибним шляхом. Адже наразі немає жодних доказів того, що Олексій Пукач перебуває в тому чи іншому місці, як і немає доказів, що він узагалі живий. Але те, що з’явилися нові фото, в кожному разі є позитивним моментом”, – вважає він. І додає, що підкидання інформації тому чи іншому виданню є чи не єдиним способом в Україні її оприлюднити. “Але чому “Львівська газета”? Чому, наприклад, не “Українська правда”?” – запитує В. Кіпіані.
Поділяє сумніви журналіста й адвокат Мирослави Гонґадзе Валентина Теличенко. “Схиляюся до думки, що це – провокація. Правдою є те, що оприлюднив нещодавно Олександр Медведько, – про перебування генерала Пукача в Україні. Щодо розвитку справ в американському напрямі, то я знаю осіб, яким це було б вигідно”, – каже вона.
 |
Нібито генерал Пукач, нібито у Америці |
Однак, попри відсутність конкретної інформації, всі співрозмовники “Газети” одностайні в тому, що справу з розслідування смерті Георгія Гонґадзе, зокрема пошуку генерала Пукача, наразі спущено на гальмах.
“Знаю лише те, що слідчі розшукують Олексія Пукача, – сказав “Газеті” народний депутат Володимир Стретович. – Щодо ефективності пошуків, то я про це говорив неодноразово: можна залучити трьох слідчих і шукати роками, а можна 20 – і знайти значно швидше.
Але нині невигідно шукати тих, хто замовив Гонґадзе, оскільки головний свідок може повідомити багато “незручної” інформації. Тому ситуацію вже спустили на гальмах, виконавців покарали, а замовник, може, навіть уже й індульгенцію отримав”.
Не надто високої думки про перебіг слідства й Валентина Теличенко.
Нагадаємо, колишній начальник головного управління кримінального пошуку департаменту пошуково-розшукової діяльності МВС України, генерал-лейтенант Олексій Пукач, згідно з офіційною версією, є головним виконавцем убивства Георгія Гонґадзе. За даними слідства, він організував стеження за журналістом і керував групою офіцерів міліції (Валерій Костенко, Микола Протасов та Олександр Попович), які викрали Георгія 16 вересня 2000 р. і вивезли його в поле поблизу села Сухоліси Білоцерківського району Київської області. За версією слідства, Олексій Пукач власноруч задушив Г. Гонґадзе і змусив спільників мовчати про вчинений злочин, а потім, імовірно, перезахоронив тіло в лісовому масиві Таращанського району.
У жовтні 2003 року Генеральна прокуратура України затримала О. Пукача зі звинуваченням у знищенні документів, які свідчать про стеження за Георгієм Гонґадзе в травні-липні 2000-го. Після звільнення в листопаді 2003 року Олексій Пукач зник. 2005-го його заочно звинуватили у смерті Г. Гонґадзе. Нині обвинувачений перебуває в міжнародному розшуку.
Від “Аратти”: справа Гонгадзе, як і справа Александрова, в першу чергу свідчать про небажання влади розслідувати власні злочини. І це - цілком логічно. Тому, у справі Гонгадзе, для соціуму було зроблено легенду про кривавого міліцейського генерала убивцю, який розчинився, мов привид.
Насправді, якби було бажання можновладців знайти Пукача, це б навіть не потребувало багато часу. Адже, бланки паспортів, до яких мав доступ Пукач, як начальник кримінальної розвідки, - документи суворої звітності. Не є нереальною задачею перевірити відповідність записів, кому вони видані із реальними власниками. Навіть якщо їх сотні. Тим більше, щодо закордонних паспортів.
Не проблема, якщо Пукач, наприклад, втікши із України, змінив громадянство, припустимо, на ізраїльське. У Ізраїлі, як і в решті країн, такі акти - ретельно фіксуються. Достатньо сформулювати запит на певні призвища, якими міг скористатися для конспірації Пукач, і було б отримано чітку відповідь.
Проте, очевидно, відсутність генерала усіх улаштовує: бо легенда прикриття, якою наразі є кримінальна справа - просто розсиплеться. Як у випадку із убивством журналіста Александрова. І тоді б терміново довелося шукати нових пукачів-вередюків.
Саме тому, як на нас, очікувати, що Пукача знайдуть - просто наївно. Принаймні у найближчий час, поки при владі лишатиметься самозвана кримінальна еліта.
Актуально
53850 переглядів
Публiкацiї за темою «Медіа»:
