Американські науковці зуміли пояснити наукову основу біблейського міфу про Всесвітній потоп

Роберт Баллард впевнений, що в Чорному морі знайшов свідчення Великого потопу

Нарешті знайдено наукове пояснення виникнення Всесвітнього потопу. Учені з Колумбійського університету Уїльям Райан і Уолтер Пітмен, а також відомий дослідник морських глибин Роберт Боллард довели, що міф про Всесвітній потоп є перебільшеним віддзеркаленням підйому рівня води в Чорному морі, який відбувся приблизно 5500 років до нашої ери.

Вийшовши з берегів, Чорне море затопило обширні простори, збільшивши берегову лінію більш ніж в два рази. Все інше вже вигадали люди, адже для стародавньої людини, що мешкала суто локально, така катастрофа здавалася всесвітньою. Ситуацію посилило і те, що біблейські історії з часом спотворювалися до невпізнання...

«У шестисотий рік життя Ноя, у другий місяць, у сімнадцятий день місяця, у цей день розверзлись усі джерела великої безодні, вікна небесні відчинилися; і лився на землю дощ сорок днів і сорок ночей». (Буття 7:11,12)

Нові археологічні знахідки доводять: і був день, і розверзлися усі джерела великої безодні, і почався Всесвітній потоп. Близько семи з половиною тисяч років тому води Середземного моря проточили перешийок, що відділяв його від Чорного моря. Величезний вал води подався на схід, адже рівень Чорного моря - на той час великого прісноводого озера - був на 120 метрів нижче сьогоднішнього. Для людей, що населяли його узбережжі, це ознаменувало найбільшу катастрофу, про яку їхні нащадки, що розселилися від Карпат і Галлії до Палестини, пам'ятали протягом декількох тисяч років. Ця подія і породила більшість міфів про Всесвітній потоп. Один з них і потрапив в «перелік подій» Біблії ...

Колись, за часів останнього заледеніння, на лід перетворилося стільки води, що рівень Світового океану був на сто метрів нижче, ніж в наші дні. Балтійське і Північне моря висохли. Темза впадала Рейн, який ніс свої води прямо в Атлантичний океан, причому його гирло розташовувалося десь в Шотландії. У ті часи Німеччина була великою піщаною тундрою, на якій де-не-де ріс низький чагарник. Поступово, у міру того як на Землі ставало все тепліше, тундра знову покрилася деревами. Але 18 000 років тому, коли зледеніння досягло піку, європейці ще могли дістатися до Австралії та Америки суходолом....

Але ось Європа звільнилася від криги. Під натиском талої води почали розпливатися, окреслюючись по-іншому, берегові лінії. Середземне море поєдналося з Мармуровим в районі Дарданел, причому, за оцінками геологів, в останні століття перед Великим потопом рівень Середземного моря підвищувався приблизно на чверть метра за життя одного покоління. Тиск води на Босфорську греблю все збільшувалася.

У відомій книзі англійського етнографа Дж. Дж. Фрезера «Фольклор у Старому Заповіті» є вражаючий опис стародавнього балканського переказу про Великий потоп. «Катастрофа сталася не від зливи, а внаслідок раптового і надзвичайно високого підйому води в морі, викликаного проривом бар'єрів, якими до того часу Чорне море відокремлювалося від Середземного. Величезні маси води, загачені цими бар'єрами, прорвали перешкоду і пробили собі шлях через сушу, утворивши таким чином протоки, відомі тепер як Босфор і Дарданели, через які з тих пір Чорне море сполучається з Середземним. Коли вода зі страшною силою вперше ринула через щойно утворені протоки, то вона залила більшу частину азійського берега, а також і низовини Самотракію».

Проте тут же Фрезер виносить вирок - для того часу чітко науковий: «Легенда про саму катастрофу не знаходить собі підтвердження в свідченнях геології». Однак сьогоднішні наукові свідчення говорять про зворотнє.

Судний день настав, за різними оцінками, в 5500 - 5200 роках до нової ери. До цього часу солоні хвилі билися об гребінь Босфорської греблі, переливалися через неї тягнучи за піщинкою піщинку. Струмочки стікали вниз, розгладжуючи і розриваючи скелі. Незабаром розрізнені струмочки злилися вже в річечку, що весело бігла по схилу западини.

На космічному знімку добре помітна давня берегова лінія

...І ось Босфорська гребля не стримала натиску. Поверх бар'єру зашумів величезний вал води. Американські геологи Уолтер Пітмен та Вільям Райан так описували ті давні події: «Незабаром об'єм води, який приноситься щодня цим водоспадом, зрівнявся з кількістю води, що нині містить Боденське озеро. Каміння, кидає потоком, немов фреза вгризалися в його русло і підточували породи, що складали його».

Ще в 1988 році Боб Карін, геолог з невадського університету, виявив поблизу Босфора сліди прориву стародавньої «греблі» - скупчення гальки та щебеню, яких віднесло потоком, що прорвав її. У найбільш узькому місці Босфорської улоговини - ширина протоки тут складає зараз лише 750 метрів - кожен день проносилося близько п'ятдесяти мільярдів кубічних метрів води. Швидкість потоку перевищувала 80 кілометрів на годину. Потужність цього водоспаду в ті дні перевищувала потужність Ніагарського водоспаду в двісті разів.

Розрахунки комп'ютерної моделі дозволяють відновити картину катастрофи. Через рік рівень Чорного моря піднявся на 55 метрів і досяг рівня Босфорської греблі. До цього часу солоні води затопили понад 100 000 квадратних кілометрів Чорноморського узбережжя, що майже в 2,5 рази більше площі Нідерландів. Море, що розлилося приховало широкі поля пшениці, поглинуло тисячі сіл і міст.

Впродовж наступного року рівень Чорного моря підвищився ще майже на двадцять метрів. Дельти річок на південному узбережжі перетворилися на солоні озера. Затопленими виявилися долини Анатолії. На сході Чорне море розлилося до підніжжя Кавказу. Нарешті, його води хлинули в Азовську западину і утворили ще одне море.

Флора і фауна цього водного простору абсолютно змінилися. Іншим став і характер його течій. Тепер море живиться прісною водою Дона, Дніпра, Дунаю та інших річок, що впадають у нього, а через Босфорську протоку сюди, як і раніше, течуть солоні води Середземного моря! Більш легкі - прісні - води течуть по поверхні Чорного моря на південь, а солоні води рухаються в глибині моря в зворотному напрямку. Водообмін виявився порушеним. В глибині Чорне море буквально отруєне сірководнем - це слід катастрофи. Залишки затонулих кораблів та інші предмети, виготовлені з дерева, не гниють тут тисячі років, адже на великій глибині немає організмів, що роз'їдають деревину. Для археологів ця область - справжнє «джерело скарбів».

Конкретні дані науки допомогли вченим відтворити розвиток геологічної трагедії - прориву океанічних вод в причорномор'ї. Схематичний малюнок показує його етапи. 18 000 років тому закінчилося обледеніння. Океани і Середземне море почали поповнюватися талою льодовиковою водою. Впадина, яка потім перетвориться на Мармурове море, ще була суха - її від Егейського моря відокремлював перешийок. 12 000 років тому талі води льодовика підняли рівень океану, а значить, Середземного і Егейського морів. Води хлинули через перешийок, і виникло Мармурове море. 7500 років тому. Подальше підвищення рівня океану дозволило подолати наступну перешкоду - долину, де тепер знаходиться протока Босфор. Морські води затопили прісне озеро, що стало Чорним морем. Можливо, цей процес прискорився через землетрус або виверження вулкану. Сьогодення. До кінця танення льодовиків рівень океану і трьох морів, про які тут йде мова, піднявся ще на 50 метрів.

Прорив Босфорської греблі став в останні роки загальноприйнятої науковою теорією. Ще в 1993 році російське науково-дослідне судно «Акванавт» виявило поблизу південного берега Криму, у відкладеннях ґрунту на глибині понад сто метрів, коріння наземних рослин, а також рештки прісноводних молюсків.

...У вересні 2000 року науково-дослідне судно «Північний горизонт», на борту якого знаходилися турецькі і американські учені, обстежувало ділянки дна Чорного моря поблизу турецького міста Синоп. Керував експедицією Роберт Баллард - один з найвідоміших підводних дослідників сучасності. Саме він першим відшукав «Титанік» і проник на затонуле судно.

Опираючись на результати розрахунків У. Пітмена і У. Райана, Баллард виявив стародавню берегову лінію Чорного моря і знайшов залишки хатин неоліту, рештки кераміки, а також кам'яні знаряддя праці, що нагадують молотки і зубила. Зразковий вік знахідок складав 7500 років. Уолтер Пітмен упевнений, що «Чорне море є унікальною археологічною криницею скарбів».

Ви запитаєте, - а що ж трапилося з людьми, які заселяли береги прісного озера? Вони змушені були покинути своє житло, і переміщуватися вище - де морська вода вже їх не зачіпала. У нові місця переселенці принесли землеробство. Перша група осіла на Балканах. Незабаром прибульці вже були в долинах Карпатських гір, а також піднялися вгору по Дніпру до сучасних меж Києва, звідти вони розселилися по Європі аж до річки Сени.

Передбачається, що цю хвилю переселень створили люди причорномор'я, що рятувалися від наступаючого моря. Їхня поява на наших землях співпала в часі з появою нової унікальної європейської цивілілізації, - відомої як Кукутень-Трипілля...

За матеріалами журналів “Огоньок” та “Знання - сила”.

19 квітня 2024, п`ятниця

utmx_section("Headline")Американські науковці зуміли пояснити наукову основу біблейського міфу про Всесвітній потоп

Американські науковці зуміли пояснити наукову основу біблейського міфу про Всесвітній потоп