- в містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, поширилися звістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонних справ в уряді О.Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російською армією в І Світовій війні...
А й справді, чому? Якщо запитати про це жінку, у якої за спиною чималенький досвід подружнього життя, вона радше за все відповість: «Кохання було до весілля, коли ми були молодими, а зараз це – дім, клопоти з дітьми, матеріальні проблеми, робота. Ввечері ж мрієш тільки про одне – чимшвидше нагодувати дітей і чоловіка та дістатися до ліжка, щоб забутися глибоким і таким коротким сном».
Серед найсильніших «снодійних» нашого кохання можна сміливо назвати:
— Розбіжності в характерах, власники яких ніяк не хочуть «притиратися»;
— Побут;
— Робота;
— Кволий, нецікавий секс;
— Зрада. Невміння пробачати (якщо дійсно пробачити варто);
— Час.
Характер
Ті, хто стверджують: «У мене такий характер від природи!», глибоко помиляються. Природа та мама з татом наділяють нас темпераментом, а от характер — це вже результат виховання тих самих мами з татом. Психологи кажуть, що основи характеру закладаються до 5-річного віку дитини.
Якщо вірити експертам, ми запрограмовані на охолодження почуттів після 18–30 місяців стосунків. У цей період пристрасть може або скінчитися, або перерости у більш глибокі почуття. Через 1,5–2 роки пара може собі дозволити з`ясування стосунків в італійському стилі — з биттям посуду та виставлянням валіз за двері.
Якщо ви хочете, щоб вогник, який спалахнув між вами, перетворився на міцний союз, необхідно навчитися керувати своїми почуттями. Поводьте себе так, щоб із вами він почував себе краще, ніж з іншими жінками. Нічого так не прив`язує чоловіка, як відчуття психологічного комфорту та спокою.
Можливо ці поради здадуться комусь тривіальними, а деякі роздратовано зауважать: «Мені радять носитися з ним, як із писаною торбою. Заради чого?». Заради кохання – і не носитися, а дійсно поважати. А те, що чоловіків потрібно хвалити, як малих дітей – це прописна істина, феномен якої ще не дослідили психологи.
Побут
Схоже, що це слово у лексиконі подружніх пар із часом все більше набуває зловісного відтінку. Це те, об що розбивається «човен кохання» – вічна «сотня до зарплати», двері, що відчайдушно скриплять і ґудзик, який ніяк не дочекається своєї черги бути пришитим до чоловікової сорочки. Є, звичайно, щасливиці, яким рідна мама та шкільні уроки праці прищепили довічну любов до хатньої роботи. Вони щиро вірять, що шлях до серця чоловіка пролягає через шлунок і ніколи не ляжуть спати, доки остання пляма на підлозі не буде знищена назавжди (читай – до завтрашнього ранку). Практика свідчить, що хоч шлунок із серцем і розташовані поруч, цього недостатньо. Якщо голодними залишаться душа та тіло, чоловік знайде ту, яка зможе це швидко виправити.
На питання — як зробити так, щоб побут не задушив кохання, однозначної відповіді бути не може. Кожна сім`я обирає свою стратегію оборони — в одних жінка бере на себе функцію кухонно-прально-прибирального комбінату, інші із задоволенням вдвох проводять всі вихідні за домашнім консервуванням чи перетрушуванням десятків доріжок та килимів, деякі взагалі не звертають уваги на побут — або харчуються виключно напівфабрикатами та носять невибагливу у догляді синтетику, або наймають домогосподарку. Кожна «чарунка суспільства» має право обрати свій шлях. Хочу тільки дати одну пораду чоловікам — ніколи не даруйте коханим на знаменні для них свята (особливо 8 Березня) чавунні пательні чи побутову техніку. Вони вам цього не подарують!
Робота
Тривогу варто бити вже тоді, коли, зустрічаючись ввечері вдома, у вас немає інших тем для розмови, окрім власного робочого дня. Ще декілька десятиліть тому своїми робочими негараздами чи перемогами ділилися переважно чоловіки. Зараз же практично кожна жінка може розповісти щось у відповідь. Традиційний патріархат і новітній фемінізм змагаються — хто більше заробляє, знаходить вдалішу роботу, має більш престижне коло спілкування. Коли це змагання набуває рис жорсткої боротьби за місце під сонцем, кохання, захекавшись, падає з ніг, не витримуючи таких перегонів. І чоловіку, і жінці слід пам`ятати, що гроші ми заробляємо не заради грошей, а заради можливостей, які вони дають — влаштування того ж побуту, сімейного відпочинку, власного чудового вигляду врешті-решт. Чоловіку слід вдаватися до рішучих засобів, коли дружина, замість традиційного суботнього відвідування салону краси, з усіх ніг несеться на роботу, щоб «терміново скинути е-мейлом макети для Валі», а дружині, коли коханий вдесяте за останні два тижні втомлено шепоче в слухавку: «Кицю, я сьогодні затримаюся. Дуже багато роботи». Звичайно, якщо дійсно йдеться про роботу. Бувають випадки, коли діяти доводиться інакше — коли кохання у шлюбі затьмарює секс. На стороні…
Секс
Статистика стверджує, що чоловіки думають про нього кожні шість хвилин. Як часто та що про нього думають жінки, нікому не відомо. Коли ми приваблюємо своєю молодістю та впевненістю, коли нам допомагають гормони —традиційні жіночі естрогени з прогестеронами та нещодавно виявлені ендорфіни щастя, тоді секс – найкращий друг жінки. Він допомагає гарно виглядати, почувати себе коханою та потрібною, отримувати задоволення від життя. З часом коханий стає надто нав`язливим. Стурбованість першими зморшками щедро замащується живильним кремом, непроханий целюліт прикривається довгою «ночнушкою» з маминих запасів, а чоловік все частіше чує від коханої про проблеми з головою.
Дійсно, проблема тут у голові. Ми дозволяємо нікчемним комплексам заволодіти собою, думки про роботу витісняють мрії про вечір із коханим, а страшний монстр побуту, скориставшись моментом, глузливо поглядає з давно не біленої стелі. Відразу хочу сказати: звинувачувати у нудності сексуальних стосунків тільки жінку не те що несправедливо, а й непорядно. Чоловіки та жінки несуть однакову відповідальність за охолодження почуттів. Якщо ж один партнер кволо спостерігає за потугами іншого вдихнути друге дихання в помираючу любов, то нічого путнього з цього не вийде.
Найголовніше у справі створення та збереження довготривалих сексуальних стосунків – це спільне бажання партнерів зробити все, щоб не втратити ниточку інтимного спілкування. А для цього варто:
1. Розмовляти! Тільки не про побут і роботу. Краще вдвох помріяти про літній відпочинок, спланувати вечірку з нагоди річниці першого поцілунку (через 5–10 років ви ще пам`ятаєте, в який день відбулася ця урочиста подія?), обговорити новий еротичний фільм.
2. Торкатися! Згадайте, як вам цього хотілося в юнацькому віці та дійте так само. Перевірено: допомагає!
3. Змінюватися! Хоч зміна іміджу може коштувати немало, та коханка обійдеться вашому сімейному бюджету набагато дорожче. Зробіть модну зачіску та стильний манікюр, придбайте еротичну білизну – результат того вартий! Адже ви зробите приємне не тільки коханому, а в першу чергу – собі!
4. Фліртувати! Підтримувати мелодію романтики у сімейних стосунках не так вже й складно – відправте йому любовну чи грайливу SMS-ку, підкиньте у папку з документами зворушливе послання. А може ризикнете залишити у його портфелі якусь дрібничку зі своєї колекції нижньої білизни? Зважте тільки на можливу реакцію колег по, якщо чоловік раптом необережно захоче заглянути до нього за їх присутності.
5. Згадувати! Я впевнена, вам є про що згадати. Адже ви і досі разом.
Не секрет, що буває так, коли всі спроби реанімувати інтимні стосунки стають марними. Причин тут може бути дві – здоров`я (вірніше, його відсутність) або «красивая и смелая дорогу перешла». І зайшла до вашої домівки у подобі зради.
Зрада
Кожна людина має власне розуміння та пояснення цього вчинку. Одні не вважають зрадою систематичні походи наліво, надто поблажливо ставлячись до чоловічої сутності. Інша влаштує скандал через те, що її благовірний на корпоративній вечірці запросив до танцю дружину свого боса. Я, наприклад, із професійним психологічним спокоєм слухаю, як мій чоловік розповідає про погляди й інтереси жінок, із якими він спілкується в Інтернеті. А моя подруга на це істерично голосить: «Як ти могла таке допустити?». Але як на мене вона «допустила» значно більше…
І хоча люди мають різні погляди на те, що є зрадою, всі вони одноголосно у цьому звинувачують свого партнера, й аж ніяк не себе. А варто утриматися від «махання кулаками після бійки» та замислитися: що ж стало каталізатором цього вчинку? Можливо, ми обидва винні? Може, спробувати щось змінити у наших стосунках? Якщо ви здатні поставити собі такі запитання, – отже, не все ще втрачено. Ви можете пробачити, ви здатні розібратися в ситуації, ви в змозі нагадати близькій людині про існування такого поняття, як повага. Кожна жінка вирішує для себе сама – пробачати чи ні. Одна терпляче витримує всі походеньки чоловіка заради сім`ї, дітей і «що люди скажуть», інша назавжди замикає на ключ двері свого серця для людини, яка вмить стала чужою. Тим, кому вже доводилося мати справу зі зрадою, можу запропонувати замислитися над висловлюванням справжньої француженки, відомої письменниці Сімони де Бовуар: «Жінка пробачає все, але занадто часто нагадує про те, що пробачила».
Час
Він, як відомо, лікує все, але зворотним боком медалі є згасання почуттів. Якщо брати до уваги стосунки у шлюбі, то психологи рекомендують остерігатися підводних течій у 1-й, 3-й, 7-й і 14-й рік подружнього життя. Вважається, що перший рік може не витримати «притирки» характерів, третій випробовується появою нащадка чи активним кар`єрним зростанням, сьомий – переоцінкою цінностей обох партнерів, а чотирнадцятий іде поруч із відчуттям «середини життя», почуття більше нагадують дружбу, а дружина більше цінує чоловіка, ніж він її. Так говорять психологи, але кожна сім`я проходе свій шлях злетів і розчарувань. Одні вже через три роки розбігаються в різні сторони, а інші закохано дивляться одне одному в очі понад півстоліття. Мій дідусь заради своєї коханої, навчаючись у школі, «перестрибнув» через клас – щоб сидіти з нею за однією партою. З того часу вони не розлучалися та, тримаючись за руки, приймали все, чим наділяло їх життя – і горе, і радощі. Ті самотні дев`ять років, які дідусеві довелося жити без коханої, освітлювали йому щасливі посмішки правнуків. У їх оченятах він бачив свою дорогу Синичку (так він дуже давно колись назвав бабусю). Зараз вони обидва зустрілися у світі, кращому за наш. І я точно знаю, що такі почуття — це справжнє Кохання, яке не підвладне ні випробуванням, ні часу. Це та любов, яка через багато століть відродиться ще для багатьох щасливих людей, можливо, вже зовсім в іншому куточку нашої планети.
А я, в свою чергу, хочу поділитися з вами своїм рецептом перемоги над часом заради кохання. Підгледіла я його у фільмі «Потанцюємо?», де подружжя, проживши разом близько 20 років ураз зрозуміло, що життя стало нецікавим. Чоловік потай від дружини спробував навчитися танцювати, вступивши до школи танцю. І хоч із цим мистецтвом чоловіка знайомила справжня красуня, дружина, слід віддати їй належне, не вчинила скандал, не назвала його зрадником… Вона відгукнулась на його злет почуттів, прийшовши до танцювального класу. Можливо, років через десять я зроблю те саме, сказавши коханому і вам: «Потанцюємо?!...»
Актуально
27093 перегляди
Публiкацiї за темою «Психологія та стосунки»:
