Актуально
19474 перегляди
 |
На чому він ґрунтувався? Усі 19 років зусилля держави спрямовувалися на творення так званої політичної нації, тобто локальної мультикультурної, мультиетнічної і мультирасової спільноти, об’єднаної спільним громадянством. Цей курс зафіксовано в Конституції 1996 року, яка починається словами ”Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей…”. Це означає, що юридично Український народ — це громадяни України будь-яких національностей, тобто етносів.
Перешкодою до формування політичної, тобто безетнічної нації, була велика частка українського етносу — близько 80%. Для її зменшення систематично здійснювалася політика розмивання української ідентичності, витіснення українців за межі України й заселення її мігрантами.
Сутністю цієї політики став резонансний медійний проект телеканалу ”Інтер”, присвячений 19-й річниці незалежності України. Його навіть можна назвати державним, адже власником згаданого телеканалу є голова СБУ.
Проект складається з 14 відеороликів, показаних в ефірі й викладених на сайті "Інтера". У 13 з них показані національні меншини України. Вони консолідовані, расово однорідні, з підкресленою етнічною ідентифікацією. Вони активно плекають свою етнічну культуру, тому навіть державний гімн України співають власними мовами. Кожний із цих 13 відеосюжетів завершується підписом: ”Україна — Батьківщина для 125 тисяч азербайджанців”, ”... для 100 тисяч українських вірменів”, а також — згідно з порядком викладення на сайті ”Інтера” — білорусів, угорців, росіян, циган, євреїв, грузинів, румунів, поляків, гагаузів, татар і греків.
Заключний, 14-й ролик, присвячений усій ”політичній нації”, що складається з етнічних меншин, тому він завершується підписом: ”Україна — Батьківщина для 46 млн українських громадян різних націй та віросповідань”. Третина зі знятих у ролику громадян ”політичної національності” належить до негроїдної раси. ”Політична нація” співає гімн державною мовою — ”рівною серед рівних”.
Характерно, що в цьому медіапроекті не знайшлося місця для українського етносу — титульного народу України. Ролика з підписом ”Україна — Батьківщина для 36 млн. українців” не було. Це наочна ілюстрація того, що проект ”політична нація” — це проект ”Україна без українців”.
Національна політика держави є основою всієї державної політики, тому що розвиток держави визначається творчою активністю її громадян, а ця активність коріниться в національних культурах. Це нормально, що етнічні меншості за підтримки держави плекають свою етнічну культуру, яка живить їхню творчу активність. Погано, що держава заглушує українську етнічну культуру й українську ідентичність, отже — творчу активність корінного, до того ж найбільшого етносу України. У результаті в державі домінують процеси розпаду й загнивання.
19 років — це достатній термін для констатації: ліберальна ідея, тобто ідея ”визволення” народу від його традиції та його етнічних коренів, завела Україну в глухий кут.
Проект творення локальної ”політичної нації”, прив’язаної до території єдиним громадянством, виявився непродуктивним, отже, помилковим. І чим швидше Україна від нього відмовиться, тим краще буде для всіх.
Що взамін? Відповідь диктує глобалізація, тобто планетарний процес формування цілісного інформаційного та економічного простору на базі комп’ютерних технологій. Новостворювана глобальна людська цілісність може існувати тільки за умови правильного внутрішнього структурування. Природними, а тому найстійкішими структурами людства є етноси і створювані ними етнічні держави.
Сучасні технології телекомунікацій дозволяють етнічним спільнотам підтримувати свою цілісність незалежно від країн проживання. Українці — це світова етнічна спільнота. Тому створювана ними держава повинна об’єднувати українців цілого світу, незалежно від їхнього громадянства, опираючись при цьому на територію своєї історичної родової колиски.
Проект локальної ”політичної нації” зазнав поразки тому, що суперечить глобальним тенденціям і є безнадійно застарілим. Щоб переконатися в цьому, Україні вистачило 19 років ”ліберального експерименту”. Цей період не повинен стати ”пропащим часом” — здобутий негативний досвід повинен спрацювати на наше майбутнє.
Україна може розвиватися тільки з урахуванням реальних цивілізаційних тенденцій. У сучасному глобалізованому світі успіху досягають тільки глобальні проекти, основані на культурних цінностях. Тому Українську державу необхідно творити як глобальний проект, що оснований на цінностях української етнічної культури і при цьому відкритий до всього найкращого, створеного іншими етносами Землі.
До теми:
