|
Фоззі (Олександр Сидоренко) |
Як один з братніх народів колишнього СРСР використав шанс побудувати нормальну країну.Якось мій друг Гігіто йшов до школи. Справа була на початку горезвісних 90-х, коли в Грузії стріляли на кожному розі. Попереду пролунала кілька черг, він перечекав трохи, адже ситуація звична, і пішов далі. У школу все одно треба йти. І тут прямо на дорозі він побачив наслідки перестрілки - на землі навколо валялася зброя. Він зібрав п'ять автоматів, навісив їх на себе і пішов до школи - раптом знадобляться.
З тих пір пройшло не так багато років, як здається, але Грузія кардинально змінилася, своїм прикладом спростувавши усталену тезу про те, що налагодити нормальне пострадянське життя можна виключно в Прибалтиці.
Ми, звичайно, чули про прозорі поліцейські дільниці, відсутність корупції та будівельний бум. Тепер нам потрібно було побачити це на власні очі, приїхавши до Грузії для запису спільної пісні з чудовою групою Mgzavrebi («Подорожні»).
Я чомусь згадав свій перший візит до капкраїни - на Кіпр, коли ще з автобуса, що під'їжджає до терміналу, намагався розглянути, чим же вони все-таки так відрізняються від нас. От і зараз я чекав підтвердження або спростування того, що читав в десятках статей про Грузію.
Найголовніше враження - тут все дуже логічно. Немов стару систему стерли, на чолі поставили науку логістику і почали все з нуля. Мені відразу згадався один із улюблених персонажів - містер Вульф з «Кримінального чтива». Невже кілери не знали, що треба вимити машину, позбавитися від трупа і переодягнутися? Знали, звичайно. Але знадобилася людина, яка змусила зробити їх усе по пунктах.
Ось і тут так.
Хіба не ясно, що для того, щоб відібрати владу у злодіїв, їх потрібно садити і видавлювати з країни? Що дороги будуються для того, щоб вони були рівними, а не для того, щоб ремонтувати їх раз на півроку, освоюючи і відкочуючись? Що чесну поліцію можна створити тільки з нуля? Тим, кого набирали, кілька років спеціально підсовували хабарі, і тих, що попалися, садили. Це спрацювало. За пунктом А пункт Б і так далі.
Ось кілька прикладів.
 |
Батумі. Пам`ятник Т.Г.Шевченко. Фото користувача FB Oksana Noa |
Вчителі в Грузії можуть здати три іспити підвищення кваліфікації.
Кожна наступна сходинка означає збільшення зарплати мало не на сто відсотків. Дуже логічно. Мама Гігіто готується до третього іспиту, вже отримуючи 1300 ларі (6500 грн.) на місяць.
Діти-інваліди навчаються у звичайних школах для їх кращої адаптації.
Поліції дуже багато. У всіх машин включені мигалки, але мовчать сирени. Це сигналізує про те, що допомога завжди поруч.
У Батумі будується один крутий готель за іншим, переважають планетарні бренди. Туризм взагалі в Грузії на першому місці.
Якщо ти хочеш побудувати готель, то отримуєш землю за символічну плату в один ларі і податкове послаблення на 15 років. До того ж власнику готелю автоматично дають громадянство. Якщо в готелі буде понад сто номерів, до землі додається безкоштовна ліцензія на казино. Окремо ця ліцензія коштує мільйон.
Якщо хтось настільки щаслива людина, що у нього є будинок у старому Тбілісі, то йому потрібно просто прийти до мерії і заявити про цей факт. Тоді відразу йому висилають ремонтну бригаду, яка за рахунок держави, робить йому капітальний ремонт. Головне - щоб візуально все нічого не мінялося і всередині стояло.
У мера Кутаїсі немає бізнесу. Зарплата у нього $1800, мій друг Іраклій телефонував йому, уточнював. І жодних доходів крім зарплати у нього теж немає. Як стверджували всі присутні. Мій незміцнілий мозок відмовлявся в подібне вірити.
Недавня інформація про заборону російських пісень у ресторанах Грузії виявилася недостовірною. Заборонили злодійські пісні.
Влада проголосила пріоритетом повернення на Батьківщину емігрантів і збільшення народжуваності (якщо в сім'ї народжується третя дитина, її хрестить особисто Патріарх).
Незважаючи на нещодавню війну, ставлення до росіян позитивне. Нас просили передати друзям з Росії, що ніхто у війні їх не звинувачує, тут розуміють, ким вона ініційована, і не поширюють ворожість на всіх інших.
Документів у нас як в осіб зі слов'янською зовнішністю ніхто не перевіряв, і взагалі з негативною реакцією довелося зіткнутися всього один раз, і то мигцем - молодий хлопець розгледів у нас слов'ян і просто не захотів підказати дорогу. «Don't speak», - сказав він.
По гарячих слідах можу відповідально сказати: незадоволених чинною владою тут вистачає. Але алгоритм простий - той, хто щось робить, задоволений. Грузія, звичайно ж, не ідеальна, але ж і абсолют природі невідомий. Вони діють. Їх реформи призводять до конкретних змін, а не обмежуються сором'язливим виразом «перенаправлення фінансових потоків».
Коли я відлітав з Тбілісі, на мене одного було мінімум вісім вікон паспортного контролю. І в кожному - по співробітнику. У Києві працювало одне віконце, і довелося стояти в черзі. Ось я і вдома.
Актуально
35397 переглядів
До теми:
