Актуально
19504 перегляди
 |
Для невтаємничених, питання про керівництво держхолдингів, членство в радах держбанків, перегляд списків приватизованих об'єктів і розподіл повноважень між міністрами й Кабінетом міністрів, здаються другорядними й нудними. Але досвідчені люди розуміють: правильно вибудувана система одержання доходів від "хлібних місць" з надлишком перекриває поступку компаньйонам по коаліції престижних посад. Все питання в тому, хто кого переграє в цій шаховій партії...
Що в нас є?
Насправді в Україні є багато об'єктів, якими можна поживиться. Насамперед, це державні компанії (акціонерні або холдингові - не важливо). Ці структури покликані заробляти гроші для бюджету. Але майже всі вони, формально збиткові. Фактично, ця збитковість вигідна для «навколохолдингових» бізнесменів і тих сил, в які вони «вертикально інтегруються».
«Укртелеком». Так склалося, що розподілом прибутку в ньому керує не менеджмент, а наглядова рада. Тому важливо, хто візьме посади в наглядовій раді, і чи зможуть політики контролювати її погоджено. Інакше - неминучі скандали, і зиску не отримає ніхто.
В «минулому житті» телекомунікаційний гігант був «годівницею» Леоніда Кучми. «Укртелекомом» управляли особи, безпосередньо віддані йому, і виходили на контакт через Володимира Горбуліна. Потім контроль був довірений Сергієві Льовочкіну.
Віктор Янукович намагався одержати частковий вплив на «Укртелеком» через призначення в раду Едуарда Прутніка. Той старанно вникав у суть справ, але вести гру автономну від Льовочкіна, йому не дали.
Нова влада пам'ятала про те, де стара брала гроші. Однак Віктор Ющенко пішов звичайним для себе складним шляхом: він призначив главою наглядової ради людину, приємну в спілкуванні, але зовсім непідготовлену до такої відповідальної місії. Юрій Рубан був гарним у ролі першого заступника голови Держстандарту, посада директора Національного інституту стратегічних досліджень - це для нього занадто великий аванс, а наглядова рада «Укртелекому» - і зовсім «не по Фільці шапка». Навіть за підтримки Петра Порошенка. Для президента було б логічніше залишити в раді Олександра Третьякова й не звертати увагу на те, що того обрано нардепом. Тепер «Укртелеком» став легкою здобиччю для всіх бажаючих його захопити.
Подивимося, хто входить у наглядову раду. Заступник голови ДПАУ Григорій Оперенко (близький до Миколи Азарова, що відразу ж дає один голос «регіоналам»), заступник голови СБУ Микола Куркін (креатура Єханурова, але готовий служити будь-якій владі), заступник міністра оборони Микола Нещадим (такий самий), директор Департаменту фінансової політики Мінекономіки Роман Жуковський і голова наглядової ради компанії «Промзв`язок» Ігор Піковский. «Промзв`язок» - давній підрядник «Укртелекома» - є одним із провідних виробників таксофонних і скретч-карт, таксофонного обладнання. Він не захоче втратити підряд ні за яких умов. Топ-менеджер Георгій Дзекон, при зовнішній незалежності, неформально інтегрований у БЮТ, що дає привід шукати йому заміну. Так, що «Укртелекомом» має сенс зайнятися в першу чергу.
Держкомрезерв. За кілька годин до підписання Універсала, Юрій Єхануров аврально провів постанову від 2.08.2006 №1079 про призначення головою Держкомрезерву Володимира Шекери, який займав посаду в. о. голови комітету після того, як 26 липня поточного року, був звільнений Богдан Федорчук, в якого не склалися взаємини ні з урядом, ні з бізнесом.
Очевидно, що Шекеру призначено поспіхом, щоб заповнити посаду на період збору врожаю. Однак, ніщо не заважає замінити його на іншу людину. Держкомрезерв дуже зручна позиція. Він постійно щось закуповує: то м'ясо, то бензин, то зерно, то холодильники для зберігання і т.п. До того ж, у період криз одержує право імпортувати дефіцитний товар. А іншим часом - продає по дешевці добро з «засіків держави». Бути торговельним партнером Держкомрезерву вкрай вигідно.
ДАК "Хліб України". Потужна агрофірма національного масштабу. Володіє елеваторами, бере в селян зерно за державні гроші в заставу, працює як зернотрейдер на світовому ринку. У часи першого прем'єрства Януковича її очолював бізнесмен Віктор Бондаренко, який став тепер депутатом за списком «регіоналів». Потім його змінив Володимир Вівчар, а Вівчара – Сергій Хорошайлов.
Хорошайлов - протеже великого, хоч і маловідомого широкій публіці, українського бізнесмена, який був керівником «Украгромашінвеста» Сергія Харовського. З Харовським і Хорошайловим були у конфлікті соціалісти. Валентина Семенюк скаржилася на Хорошайлова в Генпрокуратуру й СБУ, Баранівський хотів його звільнити.
Для обох Сергіїв ДАК не дуже важливий, а ключовим інтересом є судова метушня навколо "Украгромашінвеста", оскільки вони налагодили прибутковий збут акцій різного роду сільгоспмашів. Треба зазначити, що у свій час Харовський встиг продати 12 пакетів акцій підприємств, які входять в «Украгромашінвест» компанії Katredes усього за $1 млн. Одним з керівників Katredes є його перша дружина Катерина Рогач.
До кого близькі обоє згадані діячі – незрозуміло, але не до «регіоналів» точно. Думаю, зі зміною влади їхня доля вирішена.
НАК «Енергетична компанія Україна». Створювалася для Олега Дрюка й була покликана об'єднати державні пакети акцій обленерго. Надзвичайно вигідний об'єкт у частині контролю за енергоресурсами. Після Дрюка її очолював Сергій Чех (протеже Костянтина Григоришина). А зараз керує галичанин Петро Омельяновский, який був директором Добротворської ТЕЦ. Кажуть, це креатура Олексія Івченка. Те ж саме стосується й Володимира Каретка, який очолює держкомпанію "Надра України", що займається видобутком нафти й газового конденсату. Ще один вартий уваги об'єкт.
ДАК "Титан". Був найбільшим виробником двоокису титану в Україні, поки що перебуває в держвласності. Його доходи контролюють то Сергій Льовочкин, то легендарний бізнесмен Дмитро Фірташ: цілісний-майновий комплекс ДАКу був переданий у статутний фонд його ЗАТ "Кримський Титан". За наявності бажання можна забрати цю власність: тоді керуючого Іршанським і Вільногірським ГЗКами буде призначати Кабмін.
Держкомпанія "Укрмедпром". Цікава тим, що їй належать 70,7% акцій вітчизняного монополіста із виробництва інсуліну "Індар".
ДАК-холдинг "Укрпапірпром". Може стати у нагоді, якщо вдасться повернути в держвласність 20% акцій картонних комбінатів.
Наглядові ради НБУ, «Ощадбанка» і «Укрэксимбанка». Насправді - «не кращі об'єкти», на які відволікається увага охочих одержати посади, щоб приховати більш прибуткові місця. Рада НБУ давно стала формальним органом. Наглядацька рада «Ощадбанка» не тривалий час була в руках «регіоналів» (знову той же Прутнік) і, вважаю, без особливого сенсу. «Укрексімбанк» вже давно настав час продавати в щедрі приватні руки.
За законом, наглядові ради укомплектовуються представниками від фракцій і президента, при такій системі між членами рад ніколи не буває єдності й довіри, і банками заправляє менеджмент. У НБУ набагато цікавіші топ-менеджеркі пости середнього рівня й, безперечно, крісло Володимира Стельмаха, на якого, за будь-якого розкладу – чекає пенсія.
Як одержати вплив?
Віктор Ющенко готувався до неминучості роботи з політичним опонентом, будь то Юлія Тимошенко чи Віктор Янукович, задовго до Універсалу. Цю важливу місію виконував Юрій Єхануров. Не чекаючи прийняття закону про Кабмін, він здійснив переформатування системи керування виконавчою владою. 13 травня була проведена нарада у дуже вузькому колі, де було присутні всього 16 чоловік, і обговорювалося питання підпорядкування державних акціонерних і холдингових компаній, а також комітетів і відомств не Кабміну, а міністрам.
Підсумком цієї наради стала низка документів уряду, випущених на підставі "Протокольного рішення наради в прем'єр-міністра України по окремих питаннях державного управління". Якщо коротко, то зміст реформи в тому, що всі розпорядження відомств, що не нижче міністерського статусу, наприклад Держфінпослуг, ДПАУ, Держкомпідприємництва і т.п. повинні бути погоджені з відповідним міністерством і завізовані його керівником або заступником.
Керівники таких структур не можуть приймати самостійні комерційні й нормативні рішення й повністю залежать від міністрів, які можуть подавати подання на їхнє звільнення.
За цією схемою, управління «рибними» морськими портами перейшло Мінтрансзв’язку. Держфінмоніторинг і Держфінпослуг - Мінфіну. Мінпромполітики, Мінапк і Мінприроди одержують "Укрспецекспорт" і НАК "Украгролізинг", ДАК "Хліб України", ДК "Укрекокомресурси" відповідно. Реєстрацію прав на нерухоме майно передали Мін'юсту. Держінвестиції, Агентство із енергозбереження й Держкомпідприємництва інтегрують у Мінекономіки. Космічне агентство - у Мінпромполітики. Це означає, що не прем'єр і Кабін будуть контролювати певні «ласі шматки», а конкретні міністри.
Вплинути на підпільну роботу Юрія Єханурова майбутні коаліціанти не мали змоги, тому що займалися форматуванням цієї самої коаліції, й не знали, з ким вони будуть товаришувати. Тому, щоб реально управляти конкретним сектором і одержувати з нього прибуток, зацікавленій політичній силі треба відразу вторговувати й міністерський портфель, і відповідний «посаг», у вигляді відомств, ДАКів, холдингів і НАКів. Якщо ж НАК дістанеться одним, а міністерство іншим, то виникне конфлікт інтересів, що розв'язується двома шляхами: скасуванням, за взаємною домовленістю, схем Єханурова й перепідпорядкування всіх структур знову Кабміну, або приватизацією всіх «ласих шматків». Знову ж за взаємною домовленістю...
Переклад українською - "Аратта"
Публiкацiї за темою «Державність»:
