Актуально
51660 переглядів
 |
Тисяча гривень "добровільно-примусового" внеску за те, щоб оформити дитину у звичайній комунальний дитячий садок, а відтак 80 гривень щомісяця – платня за відвідування. І це лише офіційні платежі, розповіла DW харків’янка Тетяна, яка віддала свою доньку в садочок два місяці тому.
За її словами, окрім грошей на ремонт (десь 450 гривень), сума інших "неофіційних" платежів щомісяця - на питну воду, доплату за харчування, миючі засоби, перевищує 150 гривень."Я б дуже хотіла це все не сплачувати, як в нас робить один з батьків. Але якщо у дитячого садка немає грошей навіть на мило, про який комфорт дітей можна говорити?",- запитує Тетяна.
Харків’янка Лариса, у якої дитина навчається в першому класі однієї з російськомовних шкіл міста, не проти доплачувати за "комфортніше навчання", однак вона проти "фінансового рекету" з боку педагогів. "Канцелярське приладдя, ремонт туалетів, комп’ютерів, купівля телевізора, штори, постійні якісь подарунки вчителям, навіть оплата курсів підвищення кваліфікації. За півроку батьки 25 учнів зібрали на так званий "розвиток школи 23 тисячі гривень",- каже вона.
Злочин, який довести неможливо?
МВС України наприкінці навчального року та у розпал випускних, звертаючись до батьків, нагадало, що співробітники закладів освіти не мають законних підстав збирати гроші, тому про "побори" слід повідомляти в держуправління у боротьбі з економічними злочинами. Правоохоронці не можуть гарантувати, що "боротьба за правду" не завершиться психологічним пресингом дітей з боку педагогів, і що не доведеться переходити в іншу школу чи садок, переконані і Лариса, і Тетяна. Розслідування правоохоронців навряд чи закінчиться покаранням вчителів, переконаний Іван Волков - засновник і головний редактор сайту "Школи Харкова".
Цей ресурс започатковано 2009 року. Сьогодні він слугує довідником для батьків, які хочуть знайти в тому числі неофіційну інформацію про різні навчальні заклади міста. "Ми бачимо, що за останні чотири роки педагоги дуже добре навчилися "виконувати закони". Вони діють через батьківські комітети. Нібито це не вони так хочуть, а усі закупівлі - ініціатива батьків", - розповідає він.
Батьківські комітети можуть приймати рішення про збір благодійних внесків, але брати їх не готівкою, а вносити на банківській рахунок благодійного фонду школи. Фонд же має звітувати про витрати на вимогу вкладників. Такі роз’яснення батьки можуть прочитати на офіційному сайті держінспекції з контролю за навчальними закладами. Якщо педагоги якось "зазіхають на кишені" батьків, то як сказала у коментарі DW правозахисниця Людмила Клочко, це є прямим порушення статті Кримінально-процесуального кодексу про зловживання службовим становищем, закону "Про освіту", який забороняє такі дії і гарантованого конституцією права на освіту.
Чи можливо без поборів?
Побори в школах можна зупинити, якщо держава почне виконувати усі свої соціальні зобов’язання, і в першу чергу, забезпечить повне фінансування закладів освіти, переконана Клочко. Те, що залучати кошти батьків навчальні заклади вимушені через недостатність бюджетного фінансування, неодноразово підтверджували і в харківській мерії, і в уряді України.
Суми, які обертаються навколо батьківських комітетів і педагогів, каже Волков, за його підрахунками, тільки на рівні Харкова щороку становлять близько двох мільйонів гривень.
"Не варто думати, що усім викладачам подобаються побори. Це принизливо. Мені соромно, що ми фактично прищеплюємо дітям звичку усе купувати за гроші", - таку думку на умовах анонімності висловила класний керівник однієї з харківських шкіл і додала, що, максимум, на що спроможні невдоволені вчителі, це, як і батьки писати анонімні скарги на керівників шкіл і управлінь освіти.
Та досвід сайту "Школи Харкова" , каже його редактор, демонструє, що анонімні скарги не діють, оскільки не сприймаються органами влади серйозно.
Публiкацiї за темою «Добробут»:
