Актуально
27175 переглядів
|
Експерт «Інформаційного опору», підполковник Юрій Карін |
Ситуація довкола Криму розвивається надзвичайно швидко. «Час і Події» звернулися до експерта, військового журналіста, координатора групи «Інформаційний опір», підполковника запасу ЗС України Юрія Каріна з проханням прокоментувати ймовірні шляхи вирішення проблеми.
- 27 березня Україна скликає офіційне засідання Генеральної асамблеї ООН. Під час засідання буде розглянуто проект резолюції щодо порушення територіальної цілісності України. Чи має Україна нарешті шанс на адекватну резолюцію?
- Україна скликає офіційне засідання Генасамблеї ООН, під час якого має бути розглянутий проект резолюції про територіальну цілісність нашої країни і визнання Криму демілітаризованою зоною. Відповідні пропозиції були надіслані Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів в ООН минулого тижня. Також відомо, що в проекті резолюції йдеться, що проведений під дулами російських автоматів незаконний референдум «не може слугувати підставою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або міста Севастополь».
Поза всяким сумнівом, що дана резолюція буде прийнята переважною кількістю голосів. Інше питання, що даний акт має рекомендаційний характер, і це викликає сумніви, що Російська Федерація відмовиться від анексії і виведе свої війська з Криму.
Дуже показова в даному плані реакція російських політиків на ініціативу демілітаризувати Крим. Глава комітету Держдуми з міжнародних справ Олексій Пушков у відповідь на неї запропонував США обговорити саморозпуск НАТО.
Тому ставку треба робити не на прийняття подібних резолюцій, а запроваджувати проти агресора більш жорсткі санкції, аж до міжнародної ізоляції.
- Днями депутат Держдуми Володимир Жириновський розіслав листи міністерствам закордонних справ Польщі, Угорщини та Румунії з пропозицією розділити Україну. Як таке можливо в світі, в якому, начебто, домінує демократія? Як повинна реагувати на дану пропозицію Україна? Про що свідчать такі вчинки, адже кажуть, що Жириновський – це «язик Путіна»?
- Заява пана Жириновського є черговою провокацією російської сторони. Важко не погодитися з офіційною Варшавою, яка вже заявила, що «частина російської політичної еліти все ще думає з точки зору пакту Молотова-Ріббентропа».
Лист ексцентричного російського політика, можна сказати, в «тренді» інших висловлювань офіційної Москви. Весь світ чув відверту брехню Путіна про відсутність російських солдатів у Криму, нісенітницю Чуркіна на засіданнях Радбезу ООН і вигадані заяви МЗС РФ.
З упевненістю можна казати, що заява Жириновського не спричинить активізації західноукраїнських сепаратистів і радикальних політиків Угорщини, Польщі та Румунії. А ось «картинку» для пропагандистської машини РФ можна зробити чудову.
Не виключаю, що путінські «правдоруби» почнуть цілком серйозно розповідати, що Румунія, Угорщина і Польща розглядають можливість приєднання західних областей України.
- Чому, на Вашу думку, більшість українських військових не послухалися наказу і не застосовували зброю проти противника в Криму?
- Якщо говорити про збройне протистояння, то застосовувати зброю необхідно було на початку окупації Криму, або при проведенні наземної антитерористичної операції, в той момент, коли Володимир Путін відмовлявся від «зелених чоловічків» в костюмах «від Юдашкіна». Однак, нове військово-політичне керівництво України через низку об’єктивних причин не було готове до реалізації цих сценаріїв.
З іншого боку, треба віддати належне – українські військові виконали поставлене перед ними стратегічне завдання – не допустити кровопролиття і ескалації конфлікту на материкову частину України. Вони не піддалися на провокації, завдяки чому Москвою не був реалізований так званий «абхазький» сценарій. Саме завдяки їхній стійкості було виграно час, необхідний для перекриття східних кордонів.
- Наскільки можлива атака Росії на східному кордоні України? І наскільки ми можемо стверджувати про план Росії захопити східну і центральну Україну, який, нібито, знайшли в Межигір’ї, де метою був саме Київ – «мать городов русских»?
Давайте будемо опиратися на реальний стан справ. За даними нашої групи «Інформаційний опір», на кордоні з Україною Російська Федерація зосередила 83 тисячі військовослужбовців, близько 700 одиниць броньованої техніки, близько 240 ударних гелікоптерів і бойових літаків, 150 артилерійських систем різного калібру і 100 реактивних систем залпового вогню.
Українські прикордонники розповідають про провокації з боку російських військових – гелікоптери і безпілотники порушують повітряний простір, колони військової техніки наближаються на максимально близьку відстань до українських кордонів, а потім повертаються до місць дислокації.
Група «Інформаційний опір» розглядає два можливі сценарії російського вторгнення на материкову територію України. Це може бути повноцінна військова операція силами зосереджених біля кордону угруповань російських військ. Однак, незважаючи на численність військ РФ біля кордону, наразі не видно пропорцію за родами військ для повноцінного формування груп вторгнення. Другий варіант – сценарій, близький до Криму. Місцеві сепаратисти і «туристи» Путіна під керівництвом російських спецслужб намагатимуться захопити органи влади і місцеві ради в регіонах, щоб потім звернутися за допомогою до Путіна, який тільки й чекає на слушний привід для введення військ.
До честі українських силовиків, сепаратистські настрої в південно-східних регіонах вдалося придушити (серед затриманих як діючі офіцери Головного розвідувального управління ГШ ЗС РФ, так і члени російських неонацистських організацій, – Карін), тепер провокатори працюють за новим сценарієм Москви – закликають Януковича повернутися (як стало відомо на момент публікації матеріалу, на 28 березня в Ростові-на-Дону проанонсований черговий "виступ" скинутого диктатора - прим. Аратти).
- Чому керівництво країни не намагалося врятувати кораблі та інші важливі об’єкти, коли це було ще можливо? Як ви вважаєте, чи можливий був варіант не допустити захоплення Криму Росією? Чи є ще які-небудь шанси змінити ситуацію?
- У те, що Росія зважиться на окупацію Криму, до останнього моменту не вірив ніхто. Всі думали, що питання вирішиться переговорним шляхом. Було вже пізно, коли усвідомили: що це «підла» війна, в якій вже є вбиті і військовополонені. Державна машина була настільки зруйнована, що навіть не було кому приймати адекватні рішення.
Російська окупація почалася в момент цілковитого безвладдя. Керівники силових відомств – глава СБУ Якименко, міністр оборони Лебедєв, глава МВС Захарченко – на той момент вже були «у бігах», на території Російської Федерації.
Російська агресія була миттєвим рішенням і планувалася задовго до березня 2014 року. Важливо, що її успішна реалізація здійснилася завдяки агентам впливу Москви в силових структурах режиму Януковича. Стан Збройних Сил України було далекий від ідеального, до того ж, військовослужбовці були достатньо деморалізовані спробами попередньої влади кинути армію проти Майдану.
У результаті російської окупації Україна втратила майна на суму понад 11 мільярдів гривень. Повернутися на материк і продовжити службу в Збройних Силах України вирішила лише чверть українських військовослужбовців.
Шансів змінити ситуацію, допоки Російською Федерацією керує Путін, немає.
- Наскільки можлива силова допомогу з боку Америки?
- Силова допомогу з боку США або будь-якої іншої сторони-гаранта за Будапештським меморандумом означає початок третьої світової війни з обміном ядерними ударами, зі всіма фатальними наслідками.
З іншого боку, саме США будуть основним гравцем у врегулюванні конфлікту. Кажучи простою мовою, Російська Федерація в особі Володимира Путіна привселюдно відважила американській владі гучного ляпаса. Агресія росіян насамперед знищує реноме США як гаранта у світовій політиці. А цей статус ні за які трильйони доларів не купиш.
- Чи потрібно, як ви вважаєте, Україні вступати в НАТО? Наскільки це можливо в ситуації, коли на території країни триває конфлікт з іншою країною? Наскільки прийнятним буде варіант розміщення на території України системи ПРО і натовських баз?
- Питання про вступ України в НАТО на даний момент неактуальний. Існує маса протиріч як всередині країни, так і в невідповідності вимогам самого НАТО. З часом українське суспільство зрозуміє, що однозначно вигідніше бути в системі колективної безпеки, ніж витрачати величезні гроші на оборону в той час, коли економіка перебуває в кризовому стані, а східний сусід – неадекватний.
- Чому з Україною підписали тільки політичну частину Угоди про асоціацію з ЄС? Чи справді можна казати про те, що Росія «домовилася» з Францією?
- Можна довго розмірковувати про «теорії змови». Раніше ми чули, що Росія домовилася з Німеччиною, тепер фігурує Франція. Але давайте почнемо з того, що і для самого ЄС таке форсування підписання угоди з Україною стало певною несподіванкою. Я б не шукав тут «руки Москви», а звернув би увагу на те, що фактично Брюссель зараз погоджується на «кота в мішку» – у нього немає розуміння, якою буде політична ситуація в Україні завтра, в якому стані буде українська економіка. Тому, з одного боку, Європа прагне підтримати нас, але, з іншого боку, у неї все ж зберігаються певні побоювання. І Європу можна зрозуміти.
- Наскільки українська армія боєздатна? І чи є шанс в України при військовому конфлікті і масованому ударі з боку Росії?
На українську армію держава не звертала уваги всі 23 роки незалежності. Оборонні потреби фінансувалися за залишковим принципом, переоснащення не проводилося, соціальні проблеми військовослужбовців не вирішувалися.
Проте, на даний момент армія готова протистояти вторгненню російського агресора. Проведена мобілізація необхідної кількості військовозобов’язаних громадян. У військкоматах проводиться запис добровольців.
- Наскільки прийнятним у даній ситуації було б повернення України до ядерного статусу? Чи є для цього передумови?
- На емоціях, звичайно ж, можна казати про повернення до статусу ядерної держави. Тим більше, фахівці та потужності для цього є. Однак, я не впевнений, що, володій ми на даний момент ядерним озброєнням, Росія не зробила б анексію Криму. Захист від зовнішніх загроз, думаю, можна знайти в системах колективної безпеки.
- Чим для Росії може обернуться анексія Криму? Чи не стане Крим другою Чечнею?
- Ні, Росія такий подарунок не отримає. Вирішення конфлікту з позиції сили, вважаю, буде неможливим.
Публiкацiї за темою «Національна безпека»:
