Актуально
20626 переглядів
|
В наших краях батько ніколи не мріяв передати сину шаблю як основний засіб існування... |
Нас підбадьорюють: “Навіщо думати?”, “Вперед!”, “Усі герої!”, “Нам пращури заповідали”... Зупинимося. Щось тут не так.
В наших краях батько ніколи не мріяв передати сину шаблю як основний засіб існування. І тим більше не мріяв, щоб він жив за рахунок її застосування. Шабля- то вже як засіб безвихідності. Насправді батько мріяв дати сину книжку (освіту). Щоб син його був розумніший за ворогів. І за допомогою тієї книжки вмів відвести від себе зброю ворога і звести ворогів між собою. Багато сил витрачено ідеологами, щоб змінити цю прописну істину поколінь в головах наступних поколінь.
Описана нескінченна кількість військових подвигів, битв і цілих кампаній. Результати поразок, перемог, втрати перемог розібрані по кісточкам. Знайдені винуватці і на них повішені всі собаки. Знайдені герої і на них теж багато чого повішено. От тільки, як правило, забули продумати, що далі і для чого.
Амбіції, незнання і небажання множили на нуль найкращі здобуття і приносили перемогу до ніг недругам.
З екранів і сторінок влітає у свідомість “Калину поламали, коровай надкусили”. Це не наша ідеологія, хтось навмисне нав’язує, а ми її сприймаємо. Тому, що вчили книги своїх брахманів не за текстами оригіналів, а за коментарями недругів. Як результат - шукаємо друзів з поради недругів, а не за власним розсудом, стрічаємося у часі самі з собою. Самі з собою воюємо через десятиліття.
...На древнім кромлеху серед десятків каменів можна знайти один теплий і один холодний. Ці камені примушують порушить ритм ходи і біля них замислитись, у повній тиші, коли нема чужих пояснень, поглянути на себе через час в майбутнє…
Публiкацiї за темою «Думка українця»:
