- в містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, поширилися звістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонних справ в уряді О.Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російською армією в І Світовій війні...
Цікава стаття про суспільство невільних людей, ярма якого ми, українці, намагаємося позбутися.
Я часто кажу про те, «Як розпізнати свої справжні бажання», тому що тема виявилася однією з найбільш затребуваних, - поряд з лекціями про такі вічні цінності, як ДІТИ, ЗАМІЖЖЯ і САМООЦІНКА.
Так склалося історично, що люди в пострадянському суспільстві на фізіологічному (не кажучи вже про психологічний) рівні не в змозі зробити свій вільний життєвий вибір і дотримуватися його без докорів сумління і докорів рідні.
Ну, і як наслідок, перше з моїх «Шести правил Лубківського» - «Займатись тільки тим, що хочеться» викликає багато запитань, сумнівів і навіть обурення. Щодня я стикаюся з нерозумінням і опором по цьому пункту. Я чую, що жити як хочеш - це неможливо, небезпечно і шкідливо, егоїстично і суперечить одразу всім правилами мирного співіснування. Що докорінно невірно.
Всі ми знаємо таких людей, - посадиш - сидять, поставиш - стоять. Покладеш - лежать. Їх багато, їх більшість, особливо серед тих, кому за 40. Вони не чують своїх бажань або зовсім їх не мають. Бажання у них або пригнічені, або замасковані. І вони ніби й не живуть, а тільки вирішують проблеми одну за одною. Рік за роком. Якщо проблеми раптом закінчуються, вони починають їх вигадувати, - з проблемами комфортніше і зрозуміліше.
Головне почуття в їхньому житті - почуття обов’язку. Головне слово - слово «треба». Головний страх - як би чого не вийшло.
А обличчя такі, ніби увесь час в покер грають.
Установка, що дана їхніми батьками, полягає у тому, що якщо жити як хочеться, то за це обов’язково доведеться платити. (У батьків були на те свої історичні, соціальні, спадкові чинники, звинувачувати їх не треба, але зараз не про це). В результаті вже на стадії ледь наміченого щастя людина починає боятися, що скоро все закінчиться, а далі стане гірше, ніж було раніше.
Тому, коли треба вибирати, вони вибирають щось безпечне, нейтральне, ніяке. Інститут, де менший конкурс і близько від дому, роботу, де не будуть багато вимагати, одружуються не на тій дівчинці, в яку пристрасно закохані, а на тій, яка гарантовано не піде до іншого. (Виходять не за коханого, а за надійного). І проживають нудне, одноманітне життя, відпрацьовуючи сценарії - соціальний, батьківський. Навчаються, працюють, виховують дітей, ходять влітку в походи, взимку - до театру. І не тому що їм цього хочеться, а тому, що з їхньої точки зору так і має виглядати «нормальне» життя.
Одним з медичних наслідків відсутності бажань є астенічний синдром, занепад сил, втрата тонусу. А крайнім його виразом - депресія. Коли людина або взагалі нічого не хоче, або хоче тільки лягти і померти (при суїцидальній депресії). Але ж дехто проводить в цьому стані більшу частину життя. Вони щодня щось долають, з чимось борються і вважають, що це єдиний спосіб подолати земні злигодні.
Люди в більшості своїй абсолютно не отримують задоволення від життя, і це, я вважаю, велика трагедія. Ціла країна, мільйони людей живуть, не підозрюючи, що буває по-іншому, без драм, насильства над собою, без тотального почуття провини і сорому.
У більшості внутрішнє «треба» настільки тяжіє над усім іншим - над «хочу», «мрію», «можу», що коли вони роблять те, що хочуть, то відчувають себе гірше, ніж коли роблять те, що повинні. Це жорсткі невротики, які живуть з величезною тривогою в душі. У них пригнічені не тільки бажання, але і будь-які емоції.
А причина всього цього - холодні нечутливі батьки, які ігнорували, зневажали, не надавали жодного значення бажанням дитини. Звідси ж, з родини, традиційна як для росіян, так і для багатьох інших представників пострадянських країн, готовність підкорятися, принижуватися, миритися, терпіти нестатки. Як і впевненість, що їхня справжня думка нічого не значить і нікого не цікавить. Для нас в цьому немає нічого нового, адже в дитинстві ми всі це проходили. Як і наші батьки...
Ми - суспільство невільних людей, для яких нещастя і загальна пригніченість - норма життя. У Росії ж навіть бояться, коли добре. Є така загальнонаціональна ідея, що «за добре» доведеться платити. А тривога з приводу того, що платити доведеться вже скоро - це загальнонаціональна емоція. Всі так і хочуть морочити собі голову прямо під час оргазму! Так давайте розірвемо це порочне коло, перервемо ланцюжок нелюбові і несвободи, що починається прямо в утробі матері. Ніколи не пізно це зробити. І давно на часі.
Як би не було, - якщо у вас теж проблеми з бажаннями, спробуйте їх тренувати. Почніть з малого. Сідаючи за стіл, не починайте їсти, поки не вирішите, чого саме вам хочеться, для початку в дрібницях. Присвятіть цьому час, подумайте над тим, який у вас улюблений колір, улюблений фільм, книга... Міні або максі? Чай або кава? Яйце некруто або в мішечок? Пам’ятайте, що бажання жодним чином не пов’язані з раціо, логікою, «правильним вибором». Цей вибір не може бути неправильним.
Заново вчіться слухати і чути себе замість того, щоб сліпо прямувати за чужими бажаннями. Розвивайте свої здібності і таланти, реалізуйте свої маленькі задумки, мрії, цілі. Не бійтеся бути поганими в очах «колективу» - це ж ваше життя! Оточенню за великим рахунком на вас наплювати - у них є власне...
Всі ми заздримо людям, які заходять в магазин, беруть з вішалки річ і одразу прямують до каси. І одразу коло каси переодягаються в нове. Ми захоплюємося ними і хочемо від них дітей. Бо ця впевненість і визначеність стосується і всього іншого в їх житті: професії, місця роботи, місця проживання, вибору партнера і марки автомобіля...
Як вони такими виросли? Просто їм з дитинства давали право голосу і право вибору, вони з малих років знали, що їхні бажання значимі для інших і для світу, що їхні бажання адекватні і здійсненні, що їхні бажання зазвичай матеріалізуються! Робіть так по відношенню до своїх дітей, довіряйте їм та у них з’явиться шанс...
Інша проблема, коли бажань забагато і ви ніяк не можете зупинитися ні на жодному з них. Боротися з амбівалентністю можна лише маючи на меті доводити кожне своє бажання (найабсурдніше) до його повної реалізації. Вирішили - тримайтеся. Зібралися з подругою в кіно на 20.00? Але вам зателефонували і запросили випити? Ні, ви вже йдете в кіно і жодні «нововиявлені обставини» не можуть послужити причиною зміни в планах.
Якщо будете триматися цієї стратегії досить довго, -відвикнете метатися, почнете приймати рішення більш виважено і дотримуватися їх не буде для вас тягарем. Результат залежить від того, наскільки ви постраждали від власної «раптовості і суперечливості», наскільки вас дістали метання і купа речей в шафі, які ви купили за незрозумілої причини і так жодного разу і не наділи ...
Можна ходити на лекції, читати розумні книжки і статті в Фейсбуці, але є речі, які просто треба почати робити. В даному випадку - треба конкретно РОБИТИ ТЕ, ЩО ХОЧЕТЬСЯ, і нехай буде, що буде.
* * *
- Я дуже активна, у мене багато бажань, багато улюблених занять, мене кидає з боку в бік. Зараз я хочу стати актрисою, а що буде завтра, я не знаю.
- Судячи з усього, проблема у вас не в різноскерованості бажань, а в нестабільності психіки. Зараз вас розриває, але коли-небудь ви вгамуєтеся. Пробуйте себе, щось обов’язково виявиться «вашим».
- А з чоловіками як визначатися?
- Та не треба визначатися, якщо не можете. Пробуйте, перебирайте...
Актуально
24733 перегляди
Публiкацiї за темою «Психологія та стосунки»:
