Актуально
24928 переглядів
 |
Через дев’ять років після російсько-грузинської війни, відновлення територіальної цілісності Грузії як і раніше входить в трійку найбільш актуальних питань, які хвилюють населення Грузії. Такими є результати опитувань, які регулярно проводить в Грузії американська неурядова організація – Національно демократичний інститут (NDI). Так, говорячи про найбільш болючі теми поряд з робочими місцями (52%) і злиднями (31%), в червні 30% учасників опитування NDI назвали відторгнення території. Після цього слідувала інфляція (28%), доступна охорона здоров’я (25%) і пенсії (22%).
Грузинська влада і міжнародне співтовариство продовжують наполягати на тому, щоб Росія відкликала визнання незалежності грузинських регіонів. Тільки протягом останнього року були прийняті ряд міжнародних документів на підтримку Грузії. Так в березні Рада ООН з прав людини (РПЛ) висловила заклопотаність у зв’язку з порушенням прав людини і гуманітарною ситуацією в окупованих Росією регіонах Грузії, і зажадала надати Бюро управління верховного комісара ООН з прав людини та іншим правозахисним організаціям «негайний доступ» до Абхазії і Цхінвальського регіону.
1 червня Генеральна Асамблея ООН вже в десятий раз прийняла ініційовану Грузією резолюцію, що визнає право всіх біженців і вимушено переміщених осіб (ВПО) на повернення в Абхазію і Південну Осетію.
У той же час 3 травня Комітет заступників міністрів Ради Європи (РЄ) прийняв рішення з питання порядку денного «Рада Європи і конфлікт в Грузії», в якому наголошено на міжнародній відповідальності Російської Федерації як сторони конфлікту, що здійснює фактичний контроль на окупованій території Грузії і перешкоджає тому, щоб в Абхазії і Цхінвальському регіоні поширювалася юрисдикція Грузії.
Одночасно в тексті федерального бюджету США на поточний фінансовий рік є пункти, які забороняють надавати підтримку країнам, що визнають незалежність окупованих Росією Абхазії і Цхінвальського регіону. При цьому минулого тижня президент США підписав закон, що передбачає введення додаткових санкцій проти Росії, в тому числі – з приводу окупації Росією грузинських територій.
Проте, Москва як і раніше закликає Тбілісі і міжнародне співтовариство «визнати нову реальність» і змиритися з тим, що Абхазія і Цхінвальський регіон не повернуться до складу Грузії. Більш того, Москва продовжує в Цхінвальському регіоні так звану політику «бордеризаціі» – тобто перенесення лінії окупації вглиб території, підконтрольній Тбілісі, посилаючись на те, що дані території раніше входили до складу Південноосетинської автономії. Після Абхазії, з осені вже і в Південній Осетії етнічні грузини втратять право отримувати освіту рідною мовою, так як, згідно із заявою сепаратистської влади, всі функціонуючі в регіоні грузинські школи стануть російськомовними.
Тим часом етнічним грузинам, які проживають в окупованій Абхазії, місцева влада запропонувала відмовитися від своєї національності взамін на громадянство Абхазії. Зокрема, етнічним грузинам пропонується зареєструватися як «мурзаканські абхази». Сепаратистське керівництво стверджує, що більшість грузинів, які проживаюить у Східній Абхазії – це насправді нібито абхази, які «були примусово асимільовані в сталінсько-беріївські часи».
Нагадаємо, в результаті російсько-грузинської війни, Росія в 2008 році визнала незалежність двох грузинських регіонів, що відокремилися – Абхазії і Південної Осетії – і перекинула туди додаткові війська і озброєння. Всі держави світу – за винятком Венесуели, Нікарагуа і Науру – визнають ці регіони грузинською територією, окупованою Росією.
Що змінилося?
В інтерв’ю «Голосу Америки» віце-президент Атлантичної ради Грузії Бату Кутелія зазначив, що з 2008 року найголовніше «просування» – це те що, як він каже, міжнародна спільнота визнала Росію «головною агресивною реваншистською силою».
«Свого часу нам доводилося доводити, що Росія є агресором, що вона готувала серпневу війну протягом тривалого часу і що це було частиною її агресивної політики перегляду кордонів і реваншизму, що має на меті, в першу чергу, дискредитацію демократії і демократичних цінностей. Але сьогодні міжнародне співтовариство в Америці і Європі визнає, що нова хвиля російської агресії почалася в 2008 році в Грузії, і потім продовжилася в Україні. Відповідно, сьогодні існує серйозна передумова для того, щоб цей процес врешті-решт завершився, тобто щоб у першу чергу відбулося стримування Росії, а потім – відновлення тієї шкоди, яку Росія завдала міждународному ліберальному ладу» – вважає Кутелія.
За словами експерта, одним з головних досягнень Грузії протягом останніх дев’яти років – це те, що, не дивлячись на вжиті Росією спроби, Грузія зуміла захистити і зберегти демократію, і населення не відмовилося від європейської і євроатлантичної інтеграції. Згідно з усіма соціологічними опитуваннями, дані цілі мають однаково сильну підтримку з року в рік.
У той же час політолог Шорена Лордкіпанідзе з Громадської ради з питань оборони і безпеки вважає, що на місці ситуація не особливо змінилася. Тобто, каже вона, крім активізації політичних інструментів, пов’язаних з міжнародним контекстом, положення людей, що знаходяться на окупованій території в ряді випадків погіршилося. Так в Південній Осетії і Абхазії, за її словами, триває дискримінація людей за етнічною ознакою.
«Для людей на місці єдиний позитивний розвиток подій після 2008 року – це, напевно, те, що весь цей час не було збройного протистояння. Хоча в іншому плані у розв’язанні конфлікту немає поступу. Протягом усього цього часу не відбулося мирної трансформації конфлікту», – каже Лордкіпанідзе.
Експерт вважає, що в цілому, крім «кризової ситуації» в регіоні і в світі, після війни 2008 року увага була зосереджена на «гуманітаних питаннях і процесі виходу з кризи», відповідно, говорить вона, скоротилися можливості для створення в грузинському суспільстві «відповідного дискурсу» для мирної трансформації конфлікту.
Суть конфлікту
У той же час, Бату Кутелія не згоден з думкою, що початок прямого діалогу між грузинами, абхазами і осетинами – достатня міра для врегулювання питання цілісності країни. За його словами, суть проблеми – це конфлікт з Росією через розбіжності, пов’язані із зовнішньополітичним вибором Грузії. Кутелія стверджує, що Росія сприймає демократію як пряму загрозу не тільки у випадку Грузії. Згідно з експертом, Москва не сприймає поширення демократії на території, яку вона звикла вважати сферою свого впливу. Виходячи з цього, каже Кутелія, одним тільки діалогом між громадянами Грузії різної етнічної приналежності територіальна проблема не врегулюється, тим більше, що на окупованих територіях російські спецслужби не допустять будь-якого навіть теоретичного зближення між розділеними окупацією громадянами Грузії.
«Природно, діалог необхідний, в тому числі і для того щоб наші співгромадяни, ізольовані від нас окупаційними силами, були в курсі того, що відбувається по інший бік лінії розподілу – тобто як працюють демократичні інститути, як розвивається країна і т.п. Але лише діалог не зможе вирішити проблеми цілісності країни, тим більше що народна дипломатія працювала в певній мірі і до війни 2008 року, і до цього дня. Зокрема, як в гуманітарному, так в економічному плані, включаючи медичну допомогу», - зазначив Кутелія в інтерв’ю.
Що далі?
Шорена Лордкіпанідзе вважає, що у сьогоднішній Грузії більше можливостей для успіху в питанні відновлення територіальної цілісності країни, ніж вісім років тому. Зокрема, каже вона, це як сформувалася вже «масштабніша» міжнародна підтримка, а також власний «негативний досвід», який Тбілісі, згідно з її думкою, повинен врахувати в процесі деокупації власних територій.
У свою чергу Бату Кутелія вважає, що в тому випадку, якщо країна буде продовжувати розвиватися як демократична держава, включаючи прогрес у плані євроатлантичної інтеграції, Грузія може сподівається на позитивне рішення своєї територіальної проблеми.
«Час не грає проти нас, якщо ми йдемо вперед. Ми свідки того, що увійшли в силу нові санкції США проти Росії, змінюються настрої в Європі. Все це створює передумови для позитивного результату даного процесу. Хоча природно немає гарантій, так як все це ще вимагає і наявності добре координованої зовнішньої політики і політики безпеки з боку грузинської влади», – вважає Кутелія.
До теми:
