Жити по-новому. Чому Лютер німців зробив багатими, а Хмельницький українців

Мартін Лютер – реформатор, що змінив світ.

Економічна міць сучасної Німеччини - предмет заздрості сусідів і загадка для експертів, не менша, ніж українські пригоди з реформами.

Нещодавно цим питанням переймався журнал The Economist, який не міг пройти повз 500-річного ювілею видання Мартіном Лютером своїх знаменитих 95 тез, які він за легендою прибив до дверей церкви у Віттенберзі в 1517 р. Благо на той час стартап іншого німця, Йогана Гутенберга, вже зробив друк загальнодоступним. Німці начиталися, наслухалися закликів Лютера і вирішили жити по-новому. Християнський світ ще раз розколовся, і на світ з’явилися протестанти.

Цього року в Німеччині тебе буде на кожному кроці зустрічати портрет відомого монаха з подвійним підборіддям, пише The Economist. Взагалі, значення Лютера в сучасній Німеччині вже не лише теологічне. Після багатьох зусиль по розділу церкви і держави, не говорячи вже про офіційний атеїзм в соціалістичній Східній Німеччині, німці не особливо релігійні, але реформація вже не тільки в Богові.

Лютер сформував мову, менталітет і спосіб життя, що характерний для сучасних німців. Так, десятиліттями країна була розколота кривавою конфесійною ворожнечею, але, врешті-решт, після воєн і різанини між протестантами і католиками, німці спочатку прийшли до висновку, що чия влада, того і віра, а потім, трохи заспокоївшись, вирішили, що свобода совісті важлива річ і має право на існування.

Сьогодні в Німеччині по 30% протестантів і католиків, а решта 35% говорять, що нерелігійні взагалі. Здавалося б нічия? Аж ніяк. Як зазначає німецька журналістка Крістін Айхель, автор книги Deutschland, Lutherland, в XIX ст., Коли Пруссія об’єднала німецькі князівства в одну державу, протестантизм лютеранського зразка виграв культурну війну. «Багато що з того, що раніше було типово протестантським, ми сприймаємо сьогодні як типово німецьке», - каже Крістін Айхель.

Взяти хоча б естетику. Для Лютера вона, як і все інше, серйозне питання. Він вважав, що християнам було гарантоване спасіння через Ісуса, але при цьому аж ніяк не автоматично. Християнин повинен жити таким чином, щоб заслужити це. Тому надмірна розкіш і позолота католицького храму (що вже тут говорити про православні!) будуть відволікати його від аскетизму і роботи з власною совістю. В результаті німецька архітектура набуває строгість і простоту, більш того, Крістін Айхель пише, що протестантський вплив чітко відчувається навіть в стилях меблів IKEA (привіт від лютеранської Швеції!).

Скромність в одязі, офісі, декорі та звичках харчування німецького канцлера Ангели Меркель також виросли не на порожньому місці, вона, як-ні-як, а дочка протестантського пастора. Колишній президент Німеччини Йоахім Гаук взагалі сам протестантський публіцист і пастор. При політиках з таким менталітетом нічого схожого на паризький лиск і вже тим більше розкіш православної Москви в Берліні уявити неможливо. У своїй відразі до візуального орнаменту і зовнішніх проявів розкоші Лютер був не самотній і поділяв його з іншими протестантськими реформаторами. Але на відміну від них любив музику. І якщо для швейцарського протестанта Жана Кальвіна музика - це чуттєва спокуса, диявольська спокуса, то для Лютера вона була богонатхненною зброєю проти диявола. Він ревно хотів, щоб віряни співали разом і в церкві, і вдома.

На сьогоднішній день Німеччина має 130 фінансованих державою оркестрів, що більше, ніж в будь-якій іншій країні. І концерти, і музика, - невід’ємна частина як світського, так і релігійного життя сучасної Німеччини.

Ще одна спадщина Лютера - колосальний книжковий ринок Німеччини. Як зазначає The Economist, Німеччина - 17-я в світі країна за кількістю населення, але при цьому німецький книжковий ринок другий в світі одразу після американського. Загалом, після того як Лютер переклав Біблію німецькою мовою, він хотів, щоб кожен чоловік або жінка, незалежно від того багаті чи бідні, повинні прочитати її. В результаті, спочатку протестанти стали більш грамотними, ніж католики, а потім все німці стали книжниками.

І нарешті, центральна тема - німецьке ставлення до гріха і боргів. Якщо католики (як і православні) звільняються від гріхів після кожної сповіді, то для протестантів - це моральний імператив, процес покаяння нескінченний (у всякому випадку, до завершення земного існування). Від боргів католики і православні, також можуть звільнитися, правда, глибоко і щиро покаявшись. Під час економічної кризи 2008 року спочатку південним католицьким землям Німеччини довелося витримувати лекції з жорстокої економії від найбільш лютеранського міністра фінансів Німеччини Вольфганга Шойбле. Німцям-католикам було непросто, але як же було православним грекам? За православною традицією вони давно готові були покаятися, списати борги і знову зажити легко і щасливо, насолоджуючись радістю життя, подарованого творцем,

Ставленням до грошей, як і до музики, Лютер також відрізнявся від інших реформаторів протестантського табору. Це, втім, не є новиною, ще в 1904 р, коли Макс Вебер писав знамениту «Протестантську етику», де відзначав відмінності лютеранства і його найближчих родичів, кальвінізму і американського пуританства. Кальвін розглядає здатність людини стати багатою, як знак того, що Бог визначив її, щоб врятуватися. Для Лютера християни були вже врятовані (хоча при цьому щоденної праці і молитви ніхто не відміняв), а багатство було під підозрою. Замість того щоб накопичувати його, християни повинні працювати для своєї громади, а не тільки на себе. За Лютера не так прибуток, як більше перерозподіл, був метою. Як пише The Economist, «лютеранський соціалізм» знаходить своє вираження в світській державі загального добробуту як в Німеччині, так і в Скандинавії.

Крістін Айхель говорить про «підшкірну» спадщину Лютера, яка проявляється в житті німців на кожному кроці, навіть у діяльності страхового ринку та інвестиції

Німці (особливо лютерани) купують більше страховок життя, але менше інвестують в акції, зокрема, і через те, що Лютер не вірив, що заробіток без роботи, - це благо. Зате Лютер завжди і всюди наполягав на дотриманні принципу і порядку. В результаті, в сучасній Німеччині релігійні принципи проявляються навіть на рівні сортування сміття. Німці свято відокремлюють сміття за кольором скла і є чемпіонами світу розділеного збирання (65% всіх відходів).

Стаття The Economist про Лютера в Німеччині наводить на певні роздуми про українські пошуки успіху і страждання на шляху реформування. У XVI і XVII ст. Україні не були чужі реформаторські пориви і релігійні пошуки, які, як і в Німеччині, завершилися серією воєн і кривавою різаниною. Тільки на відміну від німців, підмурки новітньої української ідентичності закладено не бунтівним монахом і перекладачем Біблії Мартін Лютером, а вільним козаком, полководцем і борцем за православну віру Богданом Хмельницьким.

Звичаї козацької старшини, так би мовити, - квінтессенція українського національного буття, там представлені просто блискуче. І без хабара, вибачте, підношення, потрібній людині, там взагалі нічого не робиться.

Якщо німці після релігійних воєн прийшли до свободи совісті, розуміння особистої відповідальності перед Богом за результати життя, а також до релігійного відношення до боргів, які обов’язково треба платити, то в Україні вийшло навпаки. Від релігійних свобод XVI ст. вже на початку другої половини XVII ст. не залишилося і сліду (як і від іновірців). Домінуючим стало православне ставлення до життя взагалі і праці зокрема. А для православної людини земне життя не має особливої цінності саме по собі, - це тільки приготування до життя вічного, так що особливо захоплюватися порядком, облаштуванням вулиць і міст, а також сортуванням сміття не варто, все одно це все тлін і суєта. «Яким б не були різноманітні види протестантства, вони були згодні між собою в тому, що тягнули до землі... Одна східна церква залишалася шляхом до неземного», - писав Микола Костомаров.

Зате життєві тяготи сприймаються куди простіше? - є надія колись в стратегічній перспективі знайти краще життя. У тлінному світі треба терпіти, пристосовуватися або за козацькою традицією бунтувати.

Пристосовуватися можна найрізноманітнішими способами. У тому числі подарунками та подарунками за потрібне людям, які через непорозуміння називають нині «хабарами». Той, хто має сумнів, можуть перечитати геніальну «Енеїду» Івана Петровича Котляревського. Звичаї козацької старшини, так би мовити, - квінтессенція українського національного буття, там представлені просто блискуче. І без хабара, вибачте, підношення, потрібній людині, там взагалі нічого не робиться. Так що, нічого не вдієш, - традиція...

Наші розкішні храми з блискучими мозаїками і розписами - теж наслідок давнього історичного вибору. Протестантської суворості немає навіть в греко-католицькій церкві, яка, як не крути, а все одно «східна» в своїй основі

Розкішний декор, ікона, золото - з такої традиції точно не вийде IKEA. Загалом, як не крути, а німців з українців не зробиш, як би цього не хотілося деяким модним реформаторам. Це, до речі, не погано і не добре, просто приміряючись до реформування, треба пам’ятати про те, з ким маєш справу, і якщо протестантизм Лютера відчувається в Німеччині на підшкірному рівні, то і від православної спадщини і традицій козацтва в Україні сховатися неможливо. Навіть якщо всім раптом захочеться перейти в протестантизм. Хоча, можливо, це був би найпростіший шлях до реформ і перемозі над корупцією.

Свого часу відомий французький історик Фернан Бродель, розмірковуючи про причини поразки Франції в боротьбі за світову гегемонію проти Британії, зазначає, що французи програли задовго до Ватерлоо, до втрати Канади. Історик схилявся до того, що доля Франції як потенційної морської держави номер один була вирішена тоді, коли гугеноти програли католикам боротьбу за домінування. На ранок після Варфоломіївської ночі, разом з кров’ю адмірала де Коліньї та його офіцерів, Франція змивала в стічну канаву свої шанси на домінування на морі. Гоніння на гугенотів за часів Людовика XIV за великим рахунком закривали тему боротьби з Англією за море на рівних. Далі все було справою техніки. У Ватерлоо герцог Веллінгтон просто поставив жирну крапку в тривалій суперечці.

Цілком можливо, Бродель помилявся, а можливо, мав рацію, визначаючи громадянську війну у Франції і перемогу католиків над гугенотами як найважливіший фактор, який вирішив долю світового гегемона. У будь-якому випадку, підмурки нинішнього багатства і впливу будь-якої країни закладалися давно і виправити що-небудь за два-три тижні (і навіть за два-три роки) неможливо. Куди продуктивніше подумати про те, як сьогодні створити передумови для майбутнього успіху. І як ми можемо переконатися, і на своєму, і на німецькому досвіді, складаються вони часто з речей нематеріальних, але, тим не менше, визначальними.

18 квітня 2024, четвер

utmx_section("Headline")Жити по-новому. Чому Лютер німців зробив багатими, а Хмельницький українців - бідними

Жити по-новому. Чому Лютер німців зробив багатими, а Хмельницький українців - бідними