- Київ був найбільшим містом Європи у ХІ сторіччі, в п’ятдесят разів більшим за Лондон, в десять – за Париж. Досяг свого розквіту за Ярослава Мудрого (1010-1054 н.е.), який поріднився з королівськими родинами Франції, Норвегії, Румунії та Польщі. Німецький церковний діяч XІ століття єпископ із Саксонії Титмар Мерзебурзький у своїй «Хроніці» у 1012 - 1018 роках, характеризує Київ як «велике місто, у якому більш 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість жителів». На початку ХІ століття теперішня столиця України мала 50 тисяч населення. Для порівняння, у Лондоні на той час мешкало 20 тисяч жителів. Німецький хроніст XІ століття Адам Бременський називав Київ «суперником костянтинопільського скіпетра, найчарівнішої прикраси Греції».
Російські прапори, портрети із зображенням Владіміра Путіна, негласна заборона державної символіки і непідконтрольний статус. Це не окупований Донбас, а сербський анклав на півночі Республіки Косово. Миротворчі війська стоять там вже багато років, але конфлікт досі не вирішено.
Чи чекає таке ж майбутнє на Луганськ і Донецьк? І чи можливий в Україні «косовський сценарій»?
Водій скручує з автомобіля номерні знаки з маркуванням Косова. Тим, хто заїжджає до північної частини міста з південної, тут безпечніше їздити без них.
Місто Митровиця поділене на дві частини між албанцями і сербами. Останні відмовляються підкорятися уряду Косова.
«20 років тому була війна за територію між сербами і албанцями. Сербів вигнали з кожного міста в Косово. Єдина частина міста, звідки сербів вижити не змогли, це тут – Північна Мітровіца», – розповідає колишній лідер сербів Митровиці Марко Якшич.
Розділене місто, графіті про Крим і російські прапори
Республіка Косово, що входила раніше до південної частини Сербії, стала фактично незалежною у 2008 році, після десяти років кровопролитних боїв між сербами і албанцями.
Косово як державу визнали США і частина країн Євросоюзу. Не визнали серед інших – Росія і Україна. Мир тут досі підтримують міжнародні миротворчі війська KFOR. Але північна територія не підкоряється, фактично, нікому. Лінія розмежування проходить по місту Косовська Митровиця.
Міст, який розділяє Митровицю на дві частини
Міст через річку Ібар розділяє Митровицю на дві частини: албанську і сербську. Щоправда, зараз тут немає проїзду, бо серби перекрили в’їзд до себе барикадами. Міст збираються відкрити за Брюссельського угодою, але навіть якщо ці барикади приберуть, є ще – каскадні.
За іншим загородженням – бруківка. Її «припасли» місцеві серби, як нагадування – у разі чого, «можуть повторити». Зараз тут немає символіки Косова – усюди сербські прапори. І російські. А також графіті про Крим і фотографії Путіна.
Донбас і Косово: що спільного?
Півтора роки тому на вулицях Косовської Митровиці висіли портрети Дональда Трампа. Місцеві серби вірили, що новий американський президент допоможе вирішити їм заплутані проблеми регіону.
Але цього не сталося, тому на вулиці повернулися портрети Владіміра Путіна.
За словами екс-лідера сербів Митровиці Марка Якшича, фотографії російського президента тут з’явилися не випадково.
«Ці фото розклеїли в день, коли президент Сербії (Александр) Вучич побував на параді в Москві. Щоб показати місцевим сербам, який він великий друг Путіна», – розповідає Марко Якшич.
Свого часу американський журнал Time писав, що Путін збирається просувати «Косовський сценарій» на Донбасі. Про це виданню нібито стало відомо від власних джерел у російському МЗС.
«Саме його [«Косовський сценарій» – ред.] хоче розгорнути тут Путін. Але тільки не в тому сенсі, що Косово буде зайнято миротворцями під егідою НАТО, ні. Сьогодні є контингент КFOR, який забезпечує безпеку в краї. Сепаратистське утворення на території іншої держави під егідою ООН отримує право на свою легалізацію і ці миротворці, ця адміністрація, надалі тільки все більше передає повноважень в руки бойовиків», – сказала у коментарі Донбас.Реалії аналітик українського Центру дослідження проблем громадянського суспільства Марія Кучеренко.
Паралелі з непідконтрольним Донбасом напрошуються і тут, у Митровиці. Блокпостів давно немає, але по інший бік річки – свої прапори, своя влада.
На непідконтрольній частині Косова досі не працюють великі підприємства. Кордони відкриті – процвітає контрабанда, кажуть місцеві. А ще жителі не платять податки і комуналку. Хто ж підтримує економіку цієї сірої зони?
«Жителі північної частини Косова через зло, яке їм заподіяли у дев’яності, не платять за воду і електрику. Сербська держава допомагає, надає нам фінансову допомогу», – про це каже міський голова Північної Митровиці Олександр Спирич.
Плакати із зображенням президента Росії Владіміра Путіна у північній частині етнічно розділеного міста Митровиця. 9 травня 2018 року
Чи можливе мирне вирішення конфлікту?
Не дивлячись на те, що це одне місто, Південна Митровиця суттєво відрізняється від Північної. Тут є мечеті, люди розмовляють албанською. Два береги розділені не тільки річкою, а й політикою.
Тут скрізь албанські прапори. У мера південної частини міста своя ідея – хоче об’єднати всю Митровицю в одну вільну економічну зону.
«Немає шансів об’єднати Митровицю силою, контрабандою, хлопцями, які подумки залишилися в дев’яностих. Моя пропозиція зробить місто дійсно багатим і ніхто не буде думати, албанець він або серб – люди працюватимуть, отримувати хороші доходи», – пропонує мер Південної Митровиці Агім Бахтірі.
Вирішити питання мирно хотіли і серби Північної Митровиці. Один із них – Олівер Іванович, якого ще на початку цього року вважали найпопулярнішим місцевим політиком. Він виступав за діалог з Косовським урядом. Кілька місяців тому його застрелили.
«Це сталося о 8 годині, рано вранці. Ви можете бачити скільки тут в цей час перехожих і машин. Його застрелили прямо тут, і ніхто нічого не побачив», – показує журналістам програми Донбас.Реалії місце злочину колишній політик Ксенія Божович.
«Олівер завжди намагався налагодити діалог, а не ворогувати. Не потрібно війни, не потрібні терористичні атаки. Краща зброя – це стіл переговорів. Олівера поважали абсолютно всі національні громади Косово», – продовжує вона.
Вбивць досі не знайшли.
Думка вулиць
Деякі місцеві серби визнають – хиткий мир в регіоні сильно залежить від зовнішньої політики. Про це на вулиці Північної Митровиці команді Донбас.Реалії розказав місцевий житель.
«Тут у нас дуже сильний іноземний фактор, який розгойдує ситуацію в Косово».
Деякі жителі Північної Митровиці вважають, що Балканський конфлікт і конфлікт на Донбасі – дуже схожі. У Південній ж частині Митровиці про Донбас теж знають.
«Ця частина – територія України? У цьому випадку Україна має право боротися. Це моя особиста думка. Росія не має права забирати цю частину у України. Вони забрали Крим силою», – впевнений житель Південної Митровиці.
Є й ті, хто вважає конфлікт в Україні закономірним явищем.
– Я думаю, Росія – це велика імперія. Росія буде з’їдати всі країни біля неї. Мені шкода всіх цих людей, але Росія знову повинна стати імперією.
– Чому?
– Тому що повинно бути дві імперії: США і Росія, щоб був баланс і порядок у світі. Буде три – буде війна. А дві – це мир.
У албанця Куштима – свої образи на сербів. Але аналогії з подіями в Україні він не бачить.
«У мене був магазин на іншому боці, і мій кращий друг, серб, забрав цей магазин – тому що він сильний! І в сербські магазини я тепер не ходжу», – розповідає Куштим.
Журналісти поцікавились у чоловіка, чи, на його думку, є паралелі між ситуацією з Україною, Кримом, Донбасом і Росією.
«Ні, ні. Тому що... Сербія – це не Росія», – відповів він.
Місцеві серби і албанці звикли десятиліттями жити в розділеному місті і в частково невизнаній країні. З одного боку – народи різні. З іншого – раніше десятиліттями були разом. Який же балканський урок може для себе винести Україна?
«Росія сильна на тих територіях, де немає чітких правил і законів, і відсутня довгострокова стратегія. Київ сьогодні не пропонує цього Сходу країни. Потрібен чіткий план розвитку регіону, незалежно від Росії. Це і є головний балканський урок», – каже експерт Європейського університету зовнішньої політики Марк Ґалеотті.
Через 10 років після оголошення незалежності Косово, як і раніше, – велика «сіра зона» на південному сході Європи. Зараз тут немає гарячої фази конфлікту, але й немає повноцінного миру, незважаючи на постійну присутність миротворців. Невидима лінія розмежування, без військових блокпостів і колючого дроту, залишається.
Християнська етика була явним противенством поганської. Коли поганство головними чеснотами громадянина вважало гордість, смілість, неуступчивість, – християнство бачило свій ідеал у покорі, податливості та незлобності. Поганин (культурний чоловік) любив гарну одежу, пахощі, чистоту, тілесну красоту – християнин усе те вважав чортівською спокутою, гріхом та злочином. Світ і природа, що (...) були джерелом усього живого, всієї краси, всієї радості, в очах християнина – се минущі тіні, ілюзії, чортяча мана, джерело зла, гріха та чортячої спокуси. Більшого, повнішого противенства годі собі уявити ” Іван Франко
Актуально
18656 переглядів
До теми:
