X

Вітаємо на нашому сайті!



У Вас встановлене розширення AdBlock або подібне. Будь ласка, додайте наш сайт до білого списку, - тим самим Ви сприятимете його розвитку, - адже сайт не утримується олігархами.
Аратта - На головну

26 червня 2019, середа

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- передтечею кінотворчості італійськіх неореалістів була стрічка, знята українською кіностудією. Цією кінострічкою фахівці вважають фільм Марка Донського “Веселка” (1943 рік) за однойменною повістю Ванди Василевської. Фільм був знятий на київській кіностудії, яка в роки Другої світової війни була евакуйована в Середню Азію. Він розповідає про українське село під час війни. Президент Рузвельт, переглянувши фільм, надіслав режисерові телеграму з подякою, а у 1944 році картина була відзначена Асоціацією кіно і радіо США.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Політв’язні Кремля. Вибори навряд чи вплинуть на звільнення захоплених Росією українських моряків

Політика 4075 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 3.04.2019 | Всі публікації | Версія для друку

Політв’язні Кремля. Вибори навряд чи вплинуть на звільнення захоплених Росією українських моряків
Як вибори президента можуть вплинути на ситуацію з українськими військовополоненими та політв’язнями у Росії та в якому стані зараз перебувають 24 українських моряки, захоплені під час агресії Росії в Керченській протоці?

Відповідає Ілья Новіков, адвокат Романа Мокряка, лейтенанта Військово-Морських Сил ЗСУ, якого разом із командами катерів «Бердянськ», «Нікополь» і буксиру «Яни Капу» утримують у СІЗО Лефортово в Москві.

ГА: З якої нагоди ви перебуваєте у Вашингтоні?

- Сьогодні у мене було кілька зустрічей з людьми, які впливають на ситуацію, які зацікавлені, що робиться у нашій справі, так званій «справі інциденту у Керченській протоці», справі 24 українських моряків, які затримані й утримуються Росією, яким закидають незаконний перетин російського кордону.

Ми, їхні захисники, вважаємо, що до цієї ситуації треба застосовувати Женевську конвенцію щодо військовополонених. Хоча немає стану війни, офіційної оголошеної війни між Україною та Росією, - Женевська конвенція, яка була прийнята після Другої світової, спеціально підкреслює, що не є необхідним, щоб був оголошений стан війни, щоб людина визнавалась військовополоненим.

Вистачить, якщо військовий одної сторони-учасниці був захоплений другою стороною-учасницею під час збройного конфлікту. У нас був збройний конфлікт, бо інакше я не знаю, як іще окреслити те, що відбулось у Керченській протоці, коли російські прикордонники обстріляли українських моряків, коли троє моряків були поранені, було випущено понад тисячу снарядів з гармати.

З нами не погоджуються російські судді, які розглядають цю справу, слідство, офіційні речники Росії. Вони кажуть: це звичайна справа, кримінал, не треба туди втягувати політику, все буде гаразд, суд розбереться. Ми знаємо з досвіду останніх п’яти років, як суд розбирається.

Напевно, ніхто не планував з російського керівництва цю ситуацію, як саме взяття до полону. У мене особисте враження, що вона виникла так раптом, і що після того, як було здійснено обстріл, там вже не було зворотного ходу.

Наші слова, те, що ми вимагаємо, щоб до них ставились як до військовополонених, - нас не завжди вірно розуміють. Коли це військовополонених відпускали? Ми кажемо: ні, вони не винні у тому, що їм закидають. Вони не перетинали з організованою групою російський кордон. Інше питання – те, що ви, росіяни, не можете ставитись до них як до звичайних злочинців. Тому що Женевська конвенція передбачає, що військовополоненого не можна тримати у тюрмі. Якщо ви хочете його тримати, - ви не зобов’язані його відпускати зараз, - ви повинні тримати його у таборі для військовополонених. Там є умови, які передбачаються конвенцією.

Якщо ви хочете людину тримати, в якої є статус військовополоненого - то у конвенції містяться гарантії, що ви не можете, посилаючись на свої внутрішні правила розпорядку у російських СІЗО, примушувати затриманого не носити свою військову уніформу. Бо конвенція передбачає: військовополонений має право носити свою військову форму.

Якщо влада, яка захопила у полон, хоче порушувати кримінальне провадження, то воно повинне здійснюватися військовими судами. Нам в усьому цьому відмовляють, нашим підзахисним.

Через все це ми наполягаємо, що Росія принаймні тричі – у питанні щодо режиму полів, застосовуванні власного кримінального права й міжнародних конвенцій – відверто іде всупереч праву. Цього не можна ігнорувати.

Ми бачимо, що маємо зараз підтримку з боку багатьох представників американського суспільства, американської влади, і нам, нашим підзахисним, дуже важливо, щоб ця підтримка не закінчилась, а привела до того, щоб російська влада звільнила цих людей, щоб вони не залишились принаймні на ще кілька років, принаймні, до кінця слідства, як вони наполягають, в ув’язненні в Росії. Бо в нас і так забагато ув’язнених з політичних мотивів.

ГА: У яких умовах вони зараз утримуються? Чи до них пускають захисників? Наскільки ви знаєте, в якому стані вони зараз перебувають? Чи вони разом всі?

Вони не разом. За Женевською конвенцією, яку я вже згадував, Росія не має права розділяти їх в окремих приміщеннях. Їх усіх зараз тримають в окремих камерах. Це була велика спецоперація. Їх тримають у славетному СІЗО Лефортово.

Це не будь-яке СІЗО в Москві. Койки у цьому СІЗО взагалі – дефіцитний ресурс, їх не так багато. Перед тим, як їх у кінці грудня перевели у це СІЗО Лефортово, їм треба було звільнити, розкидати арештантів, яких там тримали до того, щоб звільнити 24 койки у 24 різних камерах. Бо це для них важлива справа. Це вказує, що ця справа вирішується на дуже високому рівні. Щодо умов, то багато хто каже, що радійте, умови у Лефортово набагато кращі, ніж в інших СІЗО Росії. З цим важко погодитись.

Бо, наприклад, я, як адвокат, маю право, згідно із законодавством, відвідувати свого підзахисного хоча б щодня, якщо це нам потрібно. В Лефортово умови такі, що є тільки 7 кімнат для зустрічі адвоката з підзахисними, і більшість з них кожного дня займають слідчі. Тобто стає довга черга з адвокатів, це навіть лотерея, бо якщо б ми стояли у черзі, то багато з нас не бачили б свого підзахисного кілька тижнів поспіль.

Є лотерея з адвокатів, і кожну п’ятницю ми збираємось і тягнемо такі невеличні бочонки лото, і відповідно до цих номерів, які кожен з нас витягує, ми маємо кожен раз на тиждень відвідувати свого підзахисного. На практиці це скоріше раз на два тижні, бо не кожного разу ти отримуєш такий номер, який тобі дозволяє пройти, а якщо ти не пройшов одного дня, твій шанс не завжди переходить на наступний день. У нас такі правила, які не від хорошого життя виникли. Адвокати були примушені піти на таку угоду між собою, щоб кожен мав рівні шанси. На жаль, у Лефортово такі умови.

Тому навіть питання про відвідування свого підзахисного зараз для нас дуже складне й викликає проблеми.

Нам в самому початку цієї справи чітко повідомили, що слідчі не дозволять одному адвокату брати захист більш ніж одного підзахисного. Формально це пояснюється тим, що може виникнути потім конфлікт позицій, якщо один з них змінить думку. Але закон передбачає, що ця ситуація вирішується, коли вона виникла. Зараз позиція у моряків та сама.

Вони всі вимагають, щоб їх визнавали військовополоненими, відмовляються давати показання як обвинувачені. Але щоб наше життя, захисників, не здавалось медом, наші слідчі нам це заборонили. Тому зараз на 24 підзахисних у нас є команда з 30 адвокатів, і через те у нас дуже важкі умови праці. Ми не можемо підміняти один одного.

Ми не можемо фактично мати гнучкий графік. Ми маємо сидіти і чекати, коли нас слідчий викличе, на яку дату. Це дуже незручно. І я думаю, тому нам слідчі й організували таку роботу.

Щодо решти наших підзахисних, військовополонених, ми обмінюємось інформацією, координуємо наші зусилля. Нас Микола Полозов координує з українськими державними органами. Ми радимось про те, що кому робити, іти на слідчі дії.

Щодо стану, в якому вони перебувають, особлива ситуація із самого початку була у трьох поранених. Їх тримали в іншому закладі, Матросская Тишина, але зараз вони всі в тому самому Лефортово. Начебто, як нам повідомляє російська омбудсмен Татьяна Москалькова, у них все гаразд, ніхто не потребує такого лікування, яке не може бути забезпечене в тюремних умовах: «Не турбуйтесь, все буде гаразд». Це не та відповідь, на яку ми, звичайно, чекаємо. Але іншої ми зараз не маємо й з досвіду відомо, що це дуже типово для російської влади, що коли виникає питання про звільнення якоїсь людини, воно завжди передбачає почати розмову про лікування, про умови утримання й про те, що не є відповіддю на питання, чому ви тримаєте під вартою невинну людину.

ГА: Що далі? Як бачите ситуацію?

Напевно, слідство не буде закінчене у наступні кілька місяців. Слідство буде довгим. Ще довшим може бути процес ознайомлення захисту з матеріалами справи. Напевно, вони не зроблять копії матеріалів справи, але будуть нас ознайомлювати по черзі. Це може затягнутися, тільки ця формальна процедура, може затягнутися на кілька місяців. Ми в цьому не зацікавлені, ми й так упевнені, що раніше чи пізніше ми почуємо від прокурорів, що ми навмисно затягуємо цю справу. Я лише можу сказати, що у нас немає такого наміру, і це недоцільно й ні до чого не веде.

Зараз відкрите питання, чи російська влада хоче, щоб судовий процес здійснювався у Криму. Бо Крим з юридичної точки зору є чорною дірою. Туди не можуть приїхати іноземні дипломати, наприклад. Бо це українська територія, і вони не можуть дозволити в себе таку провокаційну поведінку. Туди не приїде багато журналістів. Ми не матимемо такої підтримки й нормальних робочих умов, якби суд здійснювався у Москві. Тому я думаю, що вони так і зроблять.

Саме щоб процес не отримав такої уваги від суспільства, преси, є великі шанси, що його переведуть до Криму. Але це буде наприкінці цього чи у наступному році.

Тому якщо хтось сподівається, що всіх цих моряків відпустять незабаром, як нам кажуть, після виборів в Україні або після президентських, або після виборів у Раду… на це можна надіятись, але я б не сподівався. Бо зараз російська влада , попри всі санкції, які на них накладені, попри всі заяви міжнародного суспільства, російська влада має намір довести цю справу до вироку.

ГА: І ви думаєте, що після виборів, умовно кажучи, виберуть не Порошенка, а Зеленського, то це якось змінить ситуацію?

Там є деякі чутки, що начебто будь-який президент, крім Порошенко, сподобається російській владі більше, ніж Порошенко. Ні, це чутки, розмови, на яких ми не можемо ґрунтуватись у нашій роботі. Тому я залишаю все це українським дипломатам, українському суспільству. Нехай вони спробують організувати або діалог, або тиск, або підтримку, - все, що можна зробити у цій ситуації.

Я б іще хотів підкреслити, що в цій ситуації з українськими моряками не перекреслює ситуацію з іншими заручниками. Бо у нас є довгий перелік, який нещодавно став іще довшим, українських громадян, які затримані російською владою чи в Криму, чи поза межами Криму, яких теж треба звільняти, з якими теж треба щось робити. Це звичайна річ, коли увагу суспільства відволікли, коли прикута увага до однієї справи. Це означає, що решта справ, заручників, політв’язнів буде цієї уваги позбавлена. Це не правильно.

Хоча ми обговорюємо зараз справу українських моряків, і вона з багатьох причин є важливішою сьогодні. Але не треба забувати про інших, про Сенцова, Карпюка, Клиха, про тих, хто зараз уже понад п’ять років чи п’ять років провели в російській в’язниці, без будь-якої чіткої перспективи до звільнення.

І я б хотів, щоб коли обговорюються ці питання, можливий обмін чи якісь можливості їх звільнити звідти, не забували, що крім моряків є інші люди.

ГА: Наскільки на цю справу могла вплинути, наприклад, участь родичів цих моряків у засіданні ООН? Наскільки це допомагає прикути увагу до цієї справи?

- Я впевнений, що жодні заходи не можуть зробити цю ситуацію гіршою, вона досить погана із самого початку. Будь-які заходи, візитації, зустрічі з сім’ями цих людей можуть привести до того, що увага й підтримка до цієї справи можуть досягти якогось критичного рівня. Це те, що нам зараз треба.

Бо зараз ми бачимо, що Росія, попри санкції, саме Путін особисто, не вважає, що наслідки у цій ситуації, як вони є зараз, досить поважні, щоб відмовитись від продовження. Щоб скасувати обвинувачення, щоб звільнити принаймні матросів, якщо вони не хочуть звільнити офіцерів.

Хай зараз кожен, хто може зробити щось, щоб у нас було більше підтримки, на рівні ООН, американського уряду чи європейських урядів. Хай кожен зробить те, що може.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Публiкацiї за темою «Політика»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

В цілому, люди працюють більш напружено й більш інноваційно, якщо їх не примушують. Зовсім інша картина там, де їм жорстко вказують, що робити”
Соічіро Хонда

 
Подорожуйте Україною комфортно і без обмежень!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Internet Map Счётчик тиц и PR

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2019.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.