Кумири і шанувальники

Про «не створи собі кумира» відомо, напевно, кожному. І багато хто з цим погоджується. Притому, кумир, хочеш не хочеш, асоціюється або з позолоченим істуканом, або зі спітнілою рок-зіркою, яка в чаді ганяє сценою. Такі, дійсно, - в господарстві ні до чого. Так, завдяки особливостям значення слова «кумир» справжні кумири залишаються в тіні.

Річ у тому, що кумирами можуть бути не тільки конкретні люди або, як це часто трапляється, гроші. В ролі позолоченого істукана може виступати мета (і тоді вона негайно починає виправдовувати засоби), кумиром може стати навіть система цінностей. Іншими словами, кумир - це не стільки людина, річ або явище. Швидше - це те, як ми до всього цього відносимося.

... багато хто потрапляє в залежність від помилкового висновку: «Чим більше схожий на кумира, - тим більше щастя».

Наприклад, живе собі панянка, яка серйозно захоплена творчістю Мерилін Монро. Вважає актрису і красунею, і розумницею, і ідеалом жіночності. І одного прекрасного дня - хрясь! - панянка виливає собі на голову літр перекису водню, щоб стати схожою на жінку своєї мрії. У її вчинку немає нічого поганого: хіба мало хто перекисом не балувався, особливо в юності? А через деякий час панянка - хрясь! - і записується до пластичного хірурга. Хоче змінити форму губ. Щоб вони стали схожими на губи улюбленої актриси. І знову: у самому факті операції нічого поганого не немає (яким би не було наше ставлення до естетичної хірургії). Важливіше те, який сенс вкладає наша героїня у власні дії.

Наслідуй, або програєш!

Заявити, що будь-яке наслідування - зло, було б дуже необдумано. Саме здатність наслідувати лежить в основі багатьох видів навчання. Наприклад, малі діти саме шляхом наслідування освоюють навички мови. Не кажучи вже про те, що вони наслідують поведінкову реакцію дорослих. Можна хоч сто разів втокмачувати дитині: «Переходь дорогу тільки на зелене». Але якщо ви самі перебігаєте дорогу поки немає машин, то будьте упевнені: ваша дитина в житті не стане чекати зеленого світла.

Наслідування служить нам добру службу і в пізнішому віці. Наприклад, певні професійні навички отримуються тільки шляхом усвідомленого або неусвідомленого наслідування старшим товаришам. У своїх мемуарах self-made знаменитості, що починали з нуля, нерідко люблять розповідати про те, як вони на початкових етапах своєї кар'єри придивлялися до дій більш статусних колег: як вони тримають себе, як виходять із конфліктів, як створюють собі репутацію.

Врешті-решт, наслідування тим, хто досвідченіший в певних питаннях, дозволяє заощадити масу часу, який пішов би на проби й помилки, дій ми самостійно. “Дурний вчиться на власних помилках, розумний – на чужих”, - не найгірше правило життя.

Та і вся сучасна індустрія моди зводиться до того, щоб з великої кількості варіантів вибрати зразки для наслідування й успішно їм слідувати. Тому нічого дивуватися, що багато п'ятнадцятирічних дівчат із смаком одягаються і ретельно за собою доглядають. Просто у них є можливість знайти собі зразки для наслідування в журналах. Питання лише в тому, в якій мірі людина повинна копіювати те, що йому подобається. А головне - ради чого.

Плагіатори, на старт!

Повернемося до тієї милої персони, яка, ставши фарбованою блондинкою, відправилася на пластичну операцію, сподіваючись знайти ще більшу схожість із Мерилін Монро.

Подібна пошесть зараз набуває найбільшого розмаху в США й Європі не тільки серед молоді, але і серед людей середнього віку. Стаючи схожими на своїх кумирів, люди підсвідомо вірять в те, що вони отримають більше упевненості в собі, удача почне посміхатися до них і їх доля радикально зміниться. Тобто після зміни зовнішності автоматично трансформується і «начинка», що дозволить незабаром стати мазуном долі. А якщо щастя з неба не падає, вони починають думати, що недостатньо подібно змінили свою зовнішність.

Так багато хто потрапляє в залежність від помилкового висновку: «Чим більше схожий на кумира - тим більше щастя».

У цьому і головний негативний результат створення кумира: людина відмовляється від відповідальності за власне життя, перекладаючи її на когось іншого.

Синдром поклоніння знаменитості

Навіщо нам світська хроніка?

1. Інформація про знаменитостей виконує в суспільстві ще і комунікаційну роль. Виявляється, обговорення життя кумирів об'єднує малознайомих людей, а давно знайомим допомагає знайти теми для розмов.

2. Психолог Джеймс Хоуран стверджує, що в сучасному суспільстві культ зірок грає ту ж роль, що інститут церкви для віруючих. З одного боку він дозволяє приєднатися до співтовариства людей, що поділяють однакові цінності. З іншого, - фіксація на зовнішності, досягненнях, достатку знаменитостей може змінити систему цінностей людини.

Втім, чи бути ревним прихожанином однієї із сучасних церков або знайти себе в чомусь іншому, кожен вибирає самостійно.

На сьогоднішній день наймасовішим способом створення кумирів є поклоніння знаменитостям. Спасибі таблоїдам і повсюдній світській хроніці! - з їх допомогою сотні тисяч людей отримали нову цікаву болячку, яка називається синдромом поклоніння знаменитості (він же Celebrity Worship Syndrome).

Існує три стадії хвороби.

На першій, шанувальник виявляє живу цікавість до знаменитості. Можливо, навіть надмірно живу, оскільки людина стає залежною від інформації про приватне життя кумира. Йому стають небайдужі будь-які деталі: від марок одягу, якому віддає перевагу зірка, до телефонної сварки з продюсером. Нетривала відсутність інформації про життя зірки розвиває в таких шанувальниках відчуття тривоги, неспокої, і може стати причиною депресії.

Десята частина таких неспокійних шанувальників переходять на другу стадію - у них міцніє упевненість в своєму «особливому зв'язку» із кумиром. Виражається це по-різному: від переконаності в міцному астральному зв'язку до упевненості в кровній спорідненості.

На третій стадії синдрому справа може дійти до нав'язливих станів і до кримінальних вчинків з боку фаната.

Дослідники вважають, що найбільш уразливими для Синдрому поклоніння знаменитості є люди, які знаходяться «у пошуках себе» і яким при цьому не вистачає упевненості в собі. Така нестійка натура може прийняти за гуру або вчителя життя будь-кого, хто володіє достатньою харизмою.

Коментар “Аратти”. Нав`язлива пропаганда “зіркового життя”, на фоні соціальної й політичної нестабільності, помножена на фінансові статки шанувальників і прихильників зірок, провокує поширення “епідемії” Синдрому поклоніння знаменитості. Не залежно від роду діяльності зірок – від телеведучої до політика вищого ешелону влади. Людині, якій щоденно вживлюють штучні системи цінностей сучасного “маскульту” необхідно критично пропускати всі наявні інформаційні потоки через призму власного “Я” та розвивати свій світогляд. Озирніться навколо, - можливо ваш прадідусь свого часу був досить успішною і популярною людиною, а ви є носієм його генів...

18 квітня 2024, четвер

utmx_section("Headline")Кумири і шанувальники

Кумири і шанувальники