“Феномен нульового поля”: інформаційна парадигма Всесвіту Г. І. Шипова

«Свята Мова Творця у Звичаї Народу: Еніофеноменологія староукраїнської культури» | © Саннікова Любов

У загальній теорії відносності А. Ейнштейна показаний взаємозв'язок абстрактного геометричного розуміння кривизни простору з фізичними властивостями гравітації. Проте, створити єдину теорію гравітації та електромагнетизму, в якій електромагнітне поле також було б пов'язане з геометричними властивостями простору, Ейнштейнові не вдалося.

В монографії російського вченого Г. І. Шипова (нар. 1938) "Теорія фізичного вакууму. Нова парадигма" наведений загальний принцип відносності, на основі якої отримані рівняння фізичного вакууму. Цей принцип розширює загальний принцип відносності, додаючи до нього обертаючу відносність. Це дозволило об'єднати в отриманих рівняннях не тільки зовнішні поля матерії - електромагнітні та гравітації, але й внутрішні її поля. Рівняння фізичного вакууму, отримані Шиповим, дають змогу побудувати ейнштейнівську єдину теорію поля, відкрити нові типи фундаментальних взаємодій, в тому числі торсійних, названих полями обертання. Таке поле можна визначити як інформаційне, що переносить торсійну інформацію про фізичний або біологічний об'єкт.

Відповідно до рівнянь Шипова, швидкість передачі інформації торсійними полями може бути на багато порядків вищою за швидкість світла. Енергія торсійного поля дорівнює нулю, що обумовлює його високу проникаючу спроможність. Г. Шипов на основі своєї математичної моделі будує картину Всесвіту, в якій через загальний принцип відносності та рівняння фізичного вакууму стало можливим виокремити сім рівнів реальності:

- абсолютне "ніщо";
- первинне поле;
- газ;
- рідина;
- тверде тіло.

Перші три рівня утворюють "субфізику", інші (із четвертого по сьомий) - є предметом розгляду "об'єктивної фізики". Перший рівень має два стани (неупорядкований та упорядкований). На цьому рівні нема нічого конкретного - ані спостерігача (свідомості), ані речовини (матерії). Наявність упорядкованого порожнього простору обумовлена існуванням "первинної надсвідомості, спроможної усвідомити Абсолютне "Ніщо" і зробити його упорядкованим. Цей висновок ученого доволі ґрунтовно розглянуто в роботах мислителя й математика В. Налімова про принципи упорядкування існуючих сенсів за допомогою людини (свідомості) (Налімов 1995).

Перехід із першого на другий рівень реальності (рівень первинного поля обертання) здійснюється спонтанно (під дією "надсвідомості") або під впливом зовнішнього торсійного поля, яке є носієм "поля свідомості". На цьому рівні поле обертання є десятивимірною багатообразністю (на відміну від ейнштейнівського чотиривимірного), складеною з елементарних неенергетичних просторово-часових вихорів, які представляють собою носії інформації (повна інформація до їхнього виникнення дорівнює нулю). Наслідком цього є виконання глобального закону збереження інформації, тому що число правих та лівих вихорів при народженні поля обертання виявляється рівним.

Третій рівень реальності описується матрицею можливої матерії різного походження, спроможної при взаємодії передавати енергію. При переході з третього на четвертий рівень реальності (із віртуального стану в реальний) відбувається виникнення реальної матерії з вакууму, тобто збуджений вакуумний стан (інерціони) проявляє себе як реальна частка або поле.

Наукове дослідження торсійних полів дозволяє пояснити різні психофізичні феномени, в тому числі й практики медитації. Вчені висловлюють припущення, що торсійні поля через стан спінової підсистеми нейронів (нервових клітин мозку) можуть впливати на стан самих нейронів і таким чином впливати на процеси асоціативної пам'яті, образного мислення людини або рефлекторну діяльність тварини.

З іншого боку, клітинні структури (нейронні сітки) мозку можуть діяти як ефективні польові (торсійні) генератори. Виникнення нових ідей - це результат взаємодії свідомості (нейронних структур мозку) із відповідними складно-організованими структурами фізичного вакууму, що сприймається людиною як інтуїтивне осягнення.

При цьому відбувається зміна структури зв'язку нейронної сітки мозку, що відповідає образному сприйняттю цієї ідеї. Можна уявити те, що для кожної ідеї існує відповідна їй матеріальна оболонка (архетип, першообраз) - фізичне торсійне поле, що генерується мозком. Ці матеріальні оболонки (торсійні фантоми) зберігаються і після переключення мозку відповідають в інші стани. Несвідомій діяльності мозку відповідають власні фантоми. Торсійний фантом взаємодіє з ідеєю, і тому він є ідеальним. З іншого боку, він матеріальний. Матеріальні закони підпорядковані законам фізики. Ідеальні об'єкти мають власні закони функціонування. При цьому при взаємодії торсійних фантомів із матеріальними об'єктами можуть бути порушені фізичні закони.

Вищесказане підтверджується тим, що майже всі знання в точних науках отримані не формально-логічним шляхом, а внаслідок інтуїції. На нашу думку, саме цим пояснюються прояви геніальності. Концепція Г. Шипова обґрунтовує найпрогресивніший напрямок сучасної філософії - феноменологію Е. Гуссерля. Феноменологія є таким філософським ученням, яке вперше вторувало шлях до розуміння особливого роду буття - істинно людського буття, буття свідомості, носієм якого є людська суб'єктивність. Вона (суб'єктивність), утворюючи первинну царину справді абсолютного буття, єдине джерело походження властивих світові значень, першооснова смислової будови й картини світу, є ключем до осягнення універсального логосу будь-якого збагненного буття.

Варто відзначити, що усе сказане вище не суперечить уявленням об'єктивного ідеалізму про наявність космічного інформаційного банку знань (Світовий Розум, Космічне біополе, Вселенський Розум), селективно взаємодіючого із свідомістю творчої особистості (Геракліт, Платон, Лейбніц, Гегель).

Схема 1. Первинні поля (Саннікова 2000)

У світлі сказаного стають зрозумілими висловлювання Геракліта "Сила мислення знаходиться поза тілом" та Платона "Людство нічого не винаходить, а тільки пригадує". Вчені вважають, що подальша еволюція людства буде йти шляхом розвитку інтуїтивних каналів мислення у більш тісній взаємодії з космічним біополем (В. Вернадський, В. Казначеєв, В. Налімов, Н. Волгін, П. Харченко, О. Бугайов, К. Уілбер, Д. Бом).

Іде мова про те, що цей процес буде супроводжуватися все більшим використанням континуальної - безперервної, образної частки свідомості за рахунок зменшення обробки інформації на дискретному логічному рівні. Або, якщо розвинути цю думку, то людина в міру свого інтелекту і, перш за все, духовного розвитку настроюється на відповідні просторово-торсійні структури космічного інформаційного поля свого рівня.

Принципово нові підходи щодо визначення джерела матеріального та ідеального через теорію фізичного вакууму Г. Шипова змінює наші уявлення про співвідношення таких філософських протилежностей, як матеріальне та ідеальне, об'єктивне, наука і магія, наукові знання й релігія. Учений запропонував принципово нове тлумачення взаємозв'язків цих понять: усі матеріальні (що мають енергію) та ідеальні (безенергетичні) об'єкти занурені в Абсолютне "ніщо" - абсолютний вакуум (схема 1а).

Схема 1а. Ієрархія вакуумних збуджень: усі матеріальні (що мають енергію) та ідеальні (безенергетичні) об'єкти занурені в Абсолютне "Ніщо" - абсолютний вакуум (Шипов 1993:191)

Дослідник вважає, що, породжуючи матерію - тверді тіла, рідину, гази, елементарні частки, поля, інформаційне поле несе інформацію про усі можливі події та явища у минулому, сьогоденні та майбутті. Саме в інформаційному полі "знаходяться" ідеї й "закладені" знання про все. Концепція Г. Шипова повністю співвідноситься з концепцією В. Вернадського у тому, що перехід від неживої до живої природи неможливий - життя у Всесвіті вічне так само, як і сам Всесвіт. Важливим моментом у цій теорії виявляється феномен привнесення на землю живої речовини з глибин Космосу (В. Вернадський, В. Пушкін). Після виникнення життя саме жива матерія виявляється першою, хто приймає інформацію, що міститься в космічному полі, і одночасно є генератором нової інформації, яка формується творчою думкою людини, і яка поповнює це поле.

Концепція Шипова, окрім того, обґрунтовує народження архетипних сутностей за визначенням К. Г. Юнга. На думку вченого, на нашій планеті найбільш активно з інфорполем взаємодіє людина (матеріальне утворення) за допомогою пристрою - головного мозку. Таку ж тезу розвинув В. Налімов: "Сенси первинно задані у своїй потенційності, у невиявленій формі. Це платонізм. Людина не механічно зчитує, а творчо розпаковує континуум сенсів, звертаючись до неформальної, вірогідної числової логіки (згадаємо платонівську пристрасть до числа)" (Налімов 2000:14).

Г. Шипов зауважує на тому, що через усвідомлення математичної моделі фізичного вакууму набувають пояснення (поки що якісно) чимало явищ психофізики, але головне, відбувається поєднання сучасного природознавства з релігією, фізики з магією, матеріального з ідеальним. Насправді, сучасна наука - це ті мислеформи, які були сприйняті науковим співтовариством і перевірені на досвідах із матеріальними об'єктами. "Релігія завжди базувалася на мислеформах, що несуть знання про ідеальне як джерело всього проявленого", - підсумовує вчений (Шипов 1993:193).

Людство починає цінувати знання й досвід, отримані при дослідженні матеріального світу. Релігійний досвід також цінний, оскільки він несе знання про ідеальне або міфічне за словами М. Еліаде, про верхні поверхи реальності. Скоріш за все, вважає вчений, у недалекому майбутньому наука й релігія будуть представлені різними розділами єдиного знання. Теорія вакууму здійснила перший крок на цьому шляху.

Спираючись на концепцію Г. Шипова, вчені визначають рівень свідомості через ступінь її взаємодії з Космічним Розумом як генерацію й сприйняття первинних сутностей. Особливим типом миследіяльності людини є медитація. Дослідженню цього феномена присвячені роботи багатьох дослідників.

На нашу думку, найпомітнішими виявляються роботи відомого вченого з порівняльного релігієзнавства М. Еліаде "Йога", "Шаманізм". Останні десятиріччя визначаються спалахом у дослідженні туземних культур та шаманських практик, обрядів ініціації, церемоній цілительства, у яких західні антропологи і психоаналітики вбачають "ідеальні" знання з точки зору західного мислення щодо опанування психофізичних явищ. Видатними у цій сфері виявляються роботи С. Грофа ("Космічна гра", "Подорож у пошуках себе", "За межами мозку", "Психологія майбутнього"), Р. Уолша ("The Spirit of Shamaniam", 1994), К. Уілбера ("The Spectrum of Consciousness", 1977; "The Project", 1980; "The Eye of Spirit", 1997). Слід згадати також К. Прибрама (Pribram, 1971, 1976, 1977, 1981), Л. Рон Хаббарта (Hubbart, 1950), П. Піча (Pietsch, 1981), В. Налімова (Nalimov, 1982).

Математична модель фізичного вакууму Г. Шипова виявляється теоретичною базою для багатьох ґрунтовних досліджень фізичної сутності часу (Ю. Бабаєв, Ю. Бауров, А. Акімов, Л. Лєсков). Так, Л. Лєсковим висунута гіпотеза, за якою минулий, нинішній та майбутній час ніби синхронно існують у різних миттєвостях. За Лєсковим, порожнеча вакууму (меон) у прихованій (невиявленій за Д. Бомом) формі містить у собі всі сенси, які можуть виявитися при його взаємодії із світом матеріальних часток, т. зв. меонні структури є вічним сховищем всіх сенсів, можливих у нашому світі (фундаментальна єдність усього сущого).

Запропонована концепція Г. Шипова дозволяє у подальшому існуванні людства з'єднати такі далекі сфери людських знань, як наука й релігія. Споконвічне питання про еволюцію людства, людини та її свідомості отримали плідний розвиток в іншого вченого А. Мартинова. За концепцією Мартинова, подальша еволюція людини буде пов'язана з розвитком її духовної структури, в переоцінці всієї системи життєвих цінностей, пов'язаних із визнанням первісної (або первинної) значущості духовного світу людини. Сучасна біологія й біофізика розрізняють три складових: фізичну, емоційну та інтелектуальну, за християнською термінологією - тіло, душу і дух, за індуїстською - вітальну (сфера нашого почування і фізичного стану), ментальну (сфера нашого розуму) та астральну (сфера нашого розуму) складові, або у термінології інтегральної йоги (за Шрі Ауробіндо) - просвітлений розум, інтуїтивний розум і надрозум. Інтуїтивне мислення дозволяє напряму спілкуватися із Вселенським Розумом, або Інформаційним полем, і отримувати звідти інформацію в залежності від контуру настроювання, сформованого нашою свідомістю... Чи можливе досягнення найвищої фази - надсвідомості простими людьми тим рівням, де й відбувається, ймовірно, повне злиття свідомості з Абсолютом, і як наслідок - людина набуває виняткових здібностей і можливостей? Цим володіли лише великі посвячені: Рама, Крішна, Орфей, Гермес, Мойсей, Платон, Піфагор, Іісус, усі Будди. Усі ці дослідження висвітлюють певну сторону розвитку цивілізацій Всесвіту. Але на наш погляд, прикрим виявляється той факт, що жодного разу не висвітлюється духовне життя, еволюція людської думки автохтонного населення України. Хоча деякі дослідники (М. Еліаде, зокрема) зазначають, що спільнота народів (індоєвропейці) породили найдосконаліший світогляд усіх часів і народів (Еліаде 2001:48-228).

Багатьма вченими визнано внесок Г. Шипова через його програму загальної відносності та теорію фізичного вакууму, головною метою якої є об'єднання на науковій основі світоглядних уявлень культур Сходу й Заходу. Окрім того, Г. Шиповим з'ясовані аспекти використання т. зв. ефекту форм, який був відомим людству у далеку давнину і використовувався при спорудженні пірамід Єгипту, а також різних культових споруд. Слід зазначити, що саме ефект форм було застосовано при спорудженні всіх курганів, в тому числі й на природному ландшафті України. Ретельному вивченню та дослідженню присвячено чимало робіт західних, російських і українських археологів.

Відомо, що праві й ліві торсійні поля проявляють на матеріальні утворення (органічні й неорганічні) різні впливи. З одного боку, наявні праві або ліві торсійні поля активно взаємодіють із фізичними та емоційними структурами людини. Спроможність цих полів до переносу інформації без переносу енергії, надсвітова швидкість розповсюдження і висока проникаюча спроможність, були знані стародавніми мудрецями-філософами, хранителями знань світоглядної системи автохтонного населення, яке заселяло природний ландшафт уздовж берегів Дунаю, Дону, Дніпра. Цей факт дозволяє нам висунути ідею, за якою світоглядна система автохтонного населення України - феноменальний вияв миследіяльності людини, взаємодії її із Вселенським Розумом, або Інформаційним полем. Спочатку - у фазі "людина у колисці матінки природи", а у "золотий вік" людства - з використанням еніотехнік, в тому числі й медитації, як "вищої фази інтелекту".

Наслідком інтелектуального діалогу Людина - Вселенський Розум стає ведійська культура, яку ми до цього часу спостерігаємо як цілісне явище у вигляді календарів, курганів, обрядів і нанесенні символів на священні предмети обрядів (жіноче вбрання, рушники, писанки, глиняний посуд, пластика). Отже, докладне вивчення концепції Г. Шипова дозволяє нам провести тлумачення вживання багатьох символів в українській народній культурі і запропонувати власний погляд на природу виникнення народної культури:

1) традиція виникнення феномена культури як діалогу Людини з Творцем на природному ландшафті України може бути визнана за останніми датуваннями археології, мовознавства, у контексті відкриття найдавнішого у світі архіву писемності Кам'яної Могили, а також залучення матеріалів більш ранніх традицій у відтворенні Великої Богині Старого Світу (за В. Даниленком) - щонайменше від XХХ тисячоліття до н.е.;

2) ведійська культура на природних ландшафтах стародавньої України виникає внаслідок продовження використання феномена "ґрунту" ("почви" за В. Вернадським) і набуває свого "золотого віку" приблизно у VI-V тис. до н. е. (археологічна культура Трипілля-Кукутені);

3) ведійська культура - це синкретизм сукупності природних знань, отриманих безпосередньо у найвищих фазах злиття свідомості з Абсолютом, які можна назвати стародавньою природною філософією або еніофеноменологічною ведійською наукою (аюрведа);

4) передумовами виникнення природної філософії, природної віри, природної культури (доведійської) постають найважливіші природні чинники - розташування природного ландшафту як втілення ієропроекції небесного прототипу, розміщеного у Вічності;

5) стародавні мудреці - філософи - носії знань були людьми з особливим типом миследіяльності, оформлення якої стало результатом тривалого уособленого набуття сакральних знань;

6) виникнення стародавнього феномена передачі інформації - усної традиції, яку вчені визнають вищою фазою у розвитку культури;

7 ) видобування ідей, об'єктів, представлених у свідомості людини образами - символами - первинними (архетипними) сутностями, відбувалося засобом пізнання реальності - медитацією, спогляданням та ін. техніками;
дискретних констант геометрії у вигляді об'ємних символів;

9) визначення багаторівневого простору Всесвіту як філософського принципу, що у світі все відносно;

10) визнання свідомості в тонкоматеріальному світі вітальною системою, яка спроможна до цілеспрямованої інформаційної взаємодії з іншими системами, а їх сутностям притаманні всі якості, котрі релігія приписує Богові. Саме визнання свідомост і польовою формою життя (носієм якої є торсійні поля) дозволяють з'єднати релігійні, езотеричні, наукові уявлення про вищі духовні сутності, поєднавши знання сучасної науки й релігії у єдину цілісну картину світу.

Література для поглибленого вивчення матеріалу лекції:

Вернадський В. Сборник научных трудов. - Л., 1989.
Волгин Л. И. Информационная парадигма мироздания Г. И. Шипова. - Ульяновск, 1997.
Косинов Н. В., Гарбарук В. И. О природе физического вакуума // Эниология, 2003, № 3.
Налимов В., Дрогалина Ж. Реальность нереального. Вероятностная модель бессознательного. - М., 1995.
Налимов В. Разбрасываю мысли. В пути и на перепутье. - М., 2000.
Цехмистро И. З. Холистическая философия науки: Учебное пособие. - Сумы, 2002.
Шипов Г. И. Теория физического вакуума. Новая парадигма. - М., 1993.
Элиаде М. История веры и религиозных идей. В 3-х т. - Т. 1. От каменного века до Элевсинских мистерий. - М., 1991.