Перший переклад українських новел у Японії

Автор/джерело -  © Ольга Макарчук, Бі-Бі-Сі

7 листопада на полицях книжкових крамниць у Токіо з`явився переклад японською мовою збірки сучасної української новели.

Збірка сучасної української новели японською мовою

Ця збірка унікальна тим, що вперше знайомить японців із сучасною українською прозою, оскільки досі з української на японську головно були перекладені лише твори Тараса Шевченка.

Над збіркою новел працювали японська перекладачка Фудзія Ецуко та випускниця докторантури Токійського державного університету Ольга Хоменко.

Ольга кілька років працювала стрінгером (пошазтатним кореспондентом) Української служби Бі-Бі-Сі в Токіо, а сама книжка містить оповідання нашої колеги Світлани Пиркало - отже, наш інтерес до цієї книжки не лише професійний, а в дечому й особистий.

Бі-Бі-Сі: - Олю, чому ви вирішили перекласти на японську мову твори сучасних українських письменників – чи в Японії на це є попит, чи це була своєрідна авантюра?

О. Хоменко: - Звичайно, це була авантюра, але авантюра продумана. Тому що свого часу, коли я вчилася в університеті, я написала дипломну роботу про стилістичні особливості перекладу Тараса Шевченка японською мовою. І тоді я зясувала, що в Японії майже нічого, окрім Шевченка, не перекладалося з української літератури і про Україну знають мало, тобто знали мало до „помаранчевої революції".

Досить часто 10 років тому в мене питали: „А де Україна знаходиться? Це в північній чи в південній Америці?" Мені це почало набридати, і я вирішила, що треба людям показати, що в нас також є література і яка в нас є література.

Я переклала 16 новел авторів, які з'явилися після "покоління шістдесятників", це Богдан Жолдак, Василь Габор, Олег Лишега, Світлана Пиркало, Євгенія Кононенко та інші. Теми цих новел загальнолюдські, вони будуть цікаві і українцям, і японцям, це новели про кохання, про самотність, про людину в суспільстві, про її взаємовідносини з іншими людьми.

Бі-Бі-Сі: - А чим відрізняються, на вашу думку, за стилем новели українські від японських новел, якщо брати класичну японську новелу в творах Акутагави Рюноске чи Кавабати Ясунарі?

О. Хоменко: - Це таке глобальне запитання. Але я сподіваюся, що це все є надбання світової літератури, і наші новели також гарні. Звичайно, Кавабата Ясунарі і Акутагава Рюноске – це класики, але я сподіваюся, що наші автори також колись стануть класиками. Я підбирала тільки ті оповідання, які мені особисто видавалися дуже цікавими, які, на мою думку, могли б зачепити якось японського читача.

Бі-Бі-Сі: - Кажуть, що в японських новелах багато трагізму?

О. Хоменко: - Ви знаєте, один наш відомий літературознавець сказав, що в українській літературі немає жодного оповідання на веселу тематику. Тож у нас із трагізмом теж усе нормально.

Бі-Бі-Сі: - Тож, японцям вони сподобалися?

О. Хоменко: - Я сподіваюся, що так. У мене вже прочитало кілька знайомих цю книжку, хоча вона ще не вийшла, але вже були авторські подарунки друзям. І одна моя подруга-японка казала, що вона читала до другої години ночі, не могла відірватися, її особливо вразило оповідання Євгенії Кононенко під назвою "Нові колготи".

Бі-Бі-Сі: - Олю, японські товари відомі в усьому світі – від радіоприймачів Соні до японських автомобілів та іграшок. А українські товари – до перекладів українських письменників там хоч щось було на полицях японських крамниць?

О. Хоменко: - Ви знаєте, я не зустрічала. Але якщо подивитися на цифри українського експорту до Японії, то за останні три роки ці цифри зросли майже втричі. І мені одного разу зустрічалася така людина, яка бачила в Японії українське взуття. Вона навіть запам'ятала українською мовою слово "взуття", тому що воно дуже дивно лунає, як для японця.

Бі-Бі-Сі: - Якщо повернутися до теми "Труднощів перекладу" – якраз два роки тому був такий фільм у американської режисерки Софії Копполи, який розповідав про відмінність між європейською та японською ментальностями. Чи були в вас такі труднощі, адже йдеться про сучасну українську літературу, де можуть бути присутній і сленг, і нецензурні вирази?

О. Хоменко: - Так, труднощів було дуже багато, зважаючи на те, що наші українські реалії, реалії життя, побуту, ментальності, вони відрізняються від японських. Інколи просто шляхом перекладу не можна було донести до читача навіть основну думку цього твору, доводилося робити якісь примітки, в яких би пояснювалося, що це означає, наприклад, що таке Свято Івана Купала. Або в нас є одне оповідання, яке називається, „Кієвскій мальчик", так от було досить складно перекласти, що це за такий феномен.