Дiагноз - генiальнiсть

Автор/джерело -  © Iрина ЛЬВОВА, Експрес

Американськi вченi заявили, що тепер знають причину суперздiбностей. Вони стверджують, що знайшли дiлянку мозку, яка “вiдповiдає” за надзвичайнi здiбностi. Цiкаво, що кожен четвертий пiддослiдний, у якого була розвинена ця дiлянка, хворiв на аутизм, кожен восьмий - на епiлепсiю, а у кожного десятого спостерiгалась шизоїдна симптоматика.

Група дослідників з Університетського коледжу Лондона (University College London), що вивчала під керівництвом доктора Пітера Жерара рукопис останнього романа знаменитої британської письменниці Айріс Мердок – “Дилема Джексона” (Jackson's Dilemma), 1995 – прийшла до висновку, що в тексті цього романа виразно видно перші ознаки хвороби Альцгеймера

Вiдтак науковцi вкотре переконуються, що генiальнiсть - це прояв психiчного розладу.

"Експрес" звернувся до Станiслава Костюченка, спiвробiтника кафедри психiатрiї НАМУ та члена Асоцiацiї психотерапевтiв України, з проханням прокоментувати вiдкриття i розповiсти про "дивацтва" генiїв.

- Станiславе Iвановичу, невже насправдi генiальнiсть - це важка психiчна хвороба?

- Я дуже обережно ставлюсь до таких категоричних заяв, адже вони лунають з упертою перiодичнiстю, вiдколи iснує псхiатрiя як наука. Воно й зрозумiло: намагання пояснити чиїсь творчi чи науковi досягнення хворобою - рiч зручна. По-перше, це привертає увагу суспiльства, по-друге, дуже тiшить "Его" фiлiстера. Генiям заздрять, адже радiти їхнiм успiхам "сiра маса" не вмiє, натомiсть пожалiти "нещасного" - оце по нашому...

- Однак загальновiдомо, що чи не кожен генiй мав якусь дивну особливiсть...

- Якраз таки бiльшiсть генiальних людей (за рiзними оцiнками -- вiд 60 до 80 вiдсоткiв) були абсолютно здоровими. Крiм того, дивакуватiсть не завжди є хворобою. Пригадуєте знаменитий вислiв Сальвадора Далi (якого оточуючi, безумовно, вважали божевiльним): "У чому рiзниця мiж шизофренiком i мною? Жодної! Лише в тiм, що вiн хворий, а я нi..."? Художник мав на увазi, що дуже часто неадекватна поведiнка митця, його заглибленiсть у себе сприймається як недуга, однак у бiльшостi випадкiв це не так.

Сучасник Енштейна згадував, як той, запросивши до себе гостей, о пiв на десяту взяв капелюха, парасольку i пiшов iз власного дому зi словами: "Менi час додому, завтра рано вставати...". Хто знає, чи це прояв аутизму - надмiрної заглибленостi в себе, а чи маленькi хитрощi щодо настирливих гостей?

- А чи схильнi генiальнi люди до психiчних розладiв бiльшою мiрою, анiж решта?

- А от це - абсолютна правда. Тривалi нервовi навантаження, надмiрнi емоцiї, життя на межi - усе те призводить до розвитку психiчних хвороб у будь-якої людини. А творчi люди - зазвичай натури чутливi, зi слабким типом нервової системи.

Скажiмо, коли генiальний художник Спiнеллi пiсля тривалих лiт працi нарештi намалював образ Люцифера, то той упродовж рокiв переслiдував його увi снi (а потiм - i наяву) з докорами. Це так мучило художника, що вiн вдався до кiлькох спроб самогубства.

Так само прояви параної мали Гоголь, Моцарт, Шопен, Паганiнi... Важка форма шизофренiї була у класика психологiчної прози Франца Кафки, а професор фiлософiї i письмениця Айрiс Мердок упродовж останнiх своїх лiт жила, немов рослина, не реагуючи на зовнiшнiй свiт.

Психiчнi розлади i генiальiсть, безумовно, пов'язанi мiж собою. Але не хвороба є причиною генiальностi, а якраз навпаки - так вважає бiльшiсть психiатрiв у свiтi. Що ж до чергових сенсацiйних заяв, то їх робили й робитимуть. Мiркую, Марк Твен сказав би, що вони, як завжди, дещо перебiльшенi.