В українсько-російських угодах не так важливий їх зміст, як символізм

Автор/джерело -  © Голос Америки

Західні аналітики активно обговорюють зміну державного курсу України у світлі україно-російських угод. Зокрема, дискусійним питанням є: чи поступилася Україна частиною свого суверенітету?

Адміністрація Віктора Януковича заявляє, що на сьогодні немає підстав обговорювати питання приєднання України до Організації Договору про колективну безпеку. За словами Сергія Льовочкіна, президент переконаний, що Україна повинна залишатись позаблоковою державою. Водночас щодо іншої пропозиції Кремля, про створення спільного підприємства на основі «Газпрому» та «Нафтогазу», в Україні поки не відмовляються, хоча й заявляють, що ніхто просто так не буде віддавати «Нафтогаз» у подарунок росіянам. Принаймні такою є позиція українського МЗС.

Деякі західні експерти розглядають останні угоди України та Росії як своєрідне зречення Україною частини суверенітету – так каже співдиректор Центру за американський прогрес Семюел Чарап. У підписаних угодах між Україною та Росією, з його точки зору, важливий не лише текст, а й те, що читається між рядками:

«Документи, незважаючи на текст, мають велике символічне значення. На мій погляд саме це є стратегічним результатом цих документів – вплив підтексту на внутрішню політику в Україні, бо Янукович в основному перекреслив будь-яку перспективу стати об’єднуючою постаттю в українській політиці. За одну ніч. Кінець. Спосіб, яким документи були схвалені, їх кількість та швидкість з якою їх просунули через парламент, і синхронність з ратифікацією у Думі, це був крок, який не враховував тонкощів ситуації. Або Янукович цього не розумів, або йому просто байдуже, як символізм підписаних документів сприймає опозиція і електорат, який його не обирав, а це – майже половина країни. Радше – більше ніж половина країни, залежно від того, як підраховувати голоси. І це, на мою думку, найбільша проблема для України».

На думку експерта, для нового українського керівництва підписання останніх угод з Росією це шлях економічного виживання і уникання проведення болючих економічних реформ, які так потрібні Україні. Що вражає, каже Самуел Чарап, так це те, наскільки теперішні українські лідери не враховують, а можливо і не дбають, як сприймають їхні дії в різних прошарках українського суспільства на Заході, і який символізм мають ці документи для самої Росії:

«На мою думку, якщо Янукович хоче втримувати ділові стосунки із Заходом в економічних, політичних питаннях, чи в питаннях безпеки, викликом для нього буде вирішити, чи може він укласти такі ж амбітні угоди і провести такі ж помпезні церемонії підписання угод із західними лідерами, як він це зробив з російськими лідерами. Я відчуваю, що навряд чи це станеться. Я думаю, що справжнім випробуванням буде угода про асоційоване членство в ЄС, та угода про зону вільної торгівлі. Якщо їм вдасться укласти ці угоди, то це буде ознакою, що їхня політика щодо Росії не здійснюється ціною їхньої політики щодо Європи».

Але на думку співдиректора Центру за Американський прогрес, тепер після такої великої кількості символічних поклонів Росії, Києву буде не легко втримати рівновагу між Росією та Заходом.