Відтепер Голодомор не геноцид, а лише трагедія

Автор/джерело -  © Українська правда

Глава Інституту національної пам’яті Валерій Солдатенко заявив, що Голодомор не був етноцидом українського народу.

Про це він сказав в інтерв'ю газеті "Комерсант-Україна".

"Ніхто, сидячи на троні, не приймав рішення про те, "як би мені заморити голодом українську націю", - зазначив Солдатенко.

"У нас, в сучасній Україні, на певному етапі становлення держави виникла спокуса сказати, що у нас погані сусіди, які нас взяли, покарали, голодом морили. Це твердження не підтверджено документально", - заявив він.

"Просто Україна - жертва, давайте поплачемо всі разом", - додав Солдатенко. За його словами, "Голодомор - це трагедія, результат злочинної діяльності Сталіна та його оточення: Молотова, Кагановича, Косіора, Чубаря".

"Перед нами не стоїть завдання виправдати злочинні методи колективізації та методи хлібозаготівель, які призвели до таких наслідків, але треба враховувати, в якому геополітичному положенні знаходилася країна в той час, які процеси неминуче вели до нової світової війни", - сказав Солдатенко.

Глава Інституту національної пам'яті також повідомив, що цього року заплановані заходи з нагоди річниці Голодомору, "в яких передбачається широка участь громадян країни, у тому числі державних діячів різних рангів аж до найвищого".

"Обійти тему голоду 1932-1933 років неможливо - настільки вона важлива, серйозна, і до неї треба ставитися трепетно. З іншого боку, не можна використовувати такі події для політичних маніпуляцій, які призводять до цієї істерії", - заявив він.

"В інтернеті після мого призначення в ІНП почали з'являтися такі відгуки, мовляв, все, кінець, ніхто тепер голодомором займатися не буде, прийшов той, хто закриє цю тему ... Я не розумію, на якій підставі робляться такі висновки?", - зазначив Солдатенко.

"Життя нам не дасть забути і "закрити" подібні події", - додав він.

Як відомо, Солдатенко був призначений керівником Інституту національної пам'яті в липні.

Він народився у Донецькій області. З 1976 до 1984 працював старшим науковим співробітником Інституту історії партії при ЦК Компартії України - філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС.

У 1984-1988 очолював кафедру історичного досвіду КПРС Київської вищої партійної школи. З 1988 до 1991 - завідувач відділом історико-політичних досліджень Інституту політичних досліджень ЦК Компартії України.

З 1992 був завідувач відділом етноісторичних досліджень Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. Кураса НАН України.

Від “Аратти”: Власне, нам навіть і не дивно чути подібну наукову думку, тим більше від вихованця школи червоних академіків-лисенковців.

Можемо лише зазначити, що Холокост, як термін, який є синонімом геноциду, визначає методичну, сплановану і бюрократично організовану владою операцію з винищення та перслідування певних груп населення за національною чи іншою ознакою. Зокрема, під поняттям "Холокост" прийнято розуміти не тільки переслідування та винищення німецькими нацистами, за різними оцінками, не тільки від 6 до 9 мільйонів євреїв, а й двох третин ромів, 30% населення Польщі, мільйонів білорусів, українців, росіян тощо. До речі до жертв Холокосту також відносять винищення нацистським режимом геїв і дущевнохворих. Нам дуже дивно побачити, що такий видатний український вчений або цього не знає, або свідомо замовчує.

В Україні, у судовому порядку доведено, що комуністичний режим СРСР свідомо й планомірно здійснював на сучасній території нашої держави саме геноцид сільського населення, переважна більшість якого складалася з етнічних українців. Хоча, зрозуміло, серед жертв більшовиків були і росіяни, і білоруси, і євреї, і поляки, і німці тощо. І це абсолютно не є, до речі винаходом Сталіна. Чи пан вчений забув, що першим війну на винищення селянства, як ворожого класу, проголосив Ленін? Ми радимо Солдатенку, невідкладно й уважно почитати праці вождя світового пролетаріату, зібрані у повному зібрані його творів.

Між тим, втрати населення України тільки за голодомор 32-33 років становлять, за різними оцінками, близько 10 мільйонів осіб, серед яких були жінки та діти. Проте, ця цифра втрат не є вичерпною, оскільки голодоморів було щонайменше три: 1921-23, 1932-33 та 1946-47 років. А великий голодомор 1933 року розпочався насправді у 1930 році. Про що свідчать численні документи.

Отже, втрати українських народів, що очевидно, перевищують жертви Холокосту. Але з подачі спадкоємців ленінців, які донині сидять у Кремлі, нам нав'язують думку, абсолютно далеку від реальності.

А може пан Солдатенко запропонує вважати Холокост не геноцидом, а лише трагедію?