Всесвіт - гігантська голограма?

Автор/джерело -  © NEWSru.ua

Науковці Центру астрофізичних досліджень в лабораторії імені Фермі (Fermilab) працюють над створенням пристрою “Голометр” (Holometer), за допомогою якого вони зможуть спростувати все, що людство нині знає про Всесвіт.

За допомогою цього пристрою науковці зможуть довести або спростувати шалене припущення про те, що тривимірного Всесвіту ву такому вигляді, як ми його знаємо, просто не існує, а він є своєрідною голограмою.

Ідея полягає в тому, що простір-час мають межу, далі за яку вони стають розмитими, подібно до цифрового зображення, яке надміру збільшили, - так звана пікселізація.

Власне ідеї вже понад півстоліття. Основні положення голографічного принципу були сформульовані ще Девідом Бомом, соратником Альберта Ейнштейна, в середині XX століття. За теорією Бома, весь світ влаштований приблизно так само, як голограма. Як будь-яка, як завгодно мала ділянка голограми, містить в собі все зображення тривимірного об'єкту, так і кожен наявний об'єкт "вкладається" в кожну зі своїх складових частин.

Наш світ, таким чином, можна розглядати як проекцію системи з більшою розмірністю, причому вся інформація про неї може бути доступна і нам. Всесвіт у рамках цієї теорії є тривимірним об'єктом, що є зовнішньою межею чотиривимірного простору.

Крейг Хоган, директор Центру астрофізичних досліджень в лабораторії імені Фермі, продовжуючи розробку голографічного принципу, дійшов висновку, що, для того щоб кількість інформації, яка є у межах Всесвіту, дорівнювала інформаційній місткості її двовимірної межі, розміри кванта простору мають бути рівними 10 в ступені -16 м. Цей шум на поверхні простору-часу сучасна техніка вже здатна зафіксувати.

Можливим свідченням цієї моделі може виявитися нез'ясовний "шум" в торішньому експерименті GЕО600 в Німеччині, який полягав у пошуку гравітаційних хвиль від надмасивних космічних об'єктів. Жодної хвилі за ці сім років, утім, знайти не вдалося, зокрема й через те, що впродовж тривалого часу детектор фіксує нез'ясовні шуми в діапазоні від 300 до 1500 Гц, що заважають його роботі.

Довший час дослідники не могли знайти причину цього шуму, поки з ними випадково не зв'язався Хоган, який запропонував теоретичне пояснення того, що відбувається. На його погляд, точність апаратури GЕО600 достатня для того, щоб зафіксувати флуктуації вакууму, що відбуваються на межах квантів простору, тих самих гранул, з яких, якщо голографічний принцип слушний, складається Всесвіт.

Крейг Хоган не зупиняється на цьому: "Якщо результати GЕО600 відповідають моїм очікуванням, то всі ми живемо у величезній голограмі вселенських масштабів". Показання приладів GЕО600 в точності відповідають його обчисленням, і, здається, науковий світ стоїть на порозі грандіозного відкриття.

Звичайні голограми нанесені на 2D основу. Світло відбивається від них і відтворює 3D образ. У 90-х, фізики Зюзькін (Susskind) і Хуфт (Hooft) припустили, що цей принцип може бути застосовний до Всесвіту, і наше буття може бути голографічною проекцією процесів, що відбуваються на віддаленій двовимірній поверхні. Їхня ідея виникає з новаторської роботи по чорних дірок за авторством Бекенштейна (Bekenstein, Israel) і Хокінга (Hawking, USA). У 70-х Хокінг довів, що чорні діри не зовсім чорні - вони повільно випромінюють, випаровуються і зникають. Але тут є проблема - радіація Хокінга не несе в собі ніякої інформації. Коли чорна діра зникає, вся інформація про нутрощі діри, стало бути, зникла, що суперечить принципу збереження інформації - і ось вам інформаційний парадокс чорних дірок. А Бекенштейн визначив, що ентропія (інформаційне наповнення) чорної діри пропорційна поверхні її горизонту подій. І, потім, вже після цього, було доведено, що квантові пульсації на горизонті подій містять в собі закодовану інформацію про те, що знаходиться всередині чорної діри, і зникнення інформації в процесі випаровування чорної діри не існує.

Одного разу сторонні шуми, що нервували дослідників у Bell Laboratory в ході експериментів 1964 року, вже стали передвісником глобальної зміни наукової парадигми: так було виявлено реліктове випромінювання, що довело гіпотезу про Великий вибух.

А нещодавно австралійські фізики виявили дані, які ставлять під сумнів теорію відносності Ейнштейна, а з нею і всі наріжні положення сучасної науки. Науковці не відкидають відкриття паралельних світів.

Астрофізики, вивчивши процес проходження світла віддалених галактик через утворені сполуками металів космічні хмари, дійшли висновку, що число альфа не є константою, як це вважалося в сучасній науці. Число може мінятися залежно від того, з якої точки простору здійснюється його обчислення.

Якщо буде остаточно доведено, що альфа не постійна, а змінна величина, сучасна наука позбудеться ще однієї засади, що здавалася непорушною, - симетрії Лоренца. Цей закон лежить в основі спеціальної теорії відносності Ейнштейна і постулату про незмінність швидкості світла.