Табачниковський ректор хоче знищити пам’ять про Стуса

Автор/джерело -  © Радіо Свобода

Виконувач обов’язків ректора Донецького національного університету Петро Єгоров закликає зруйнувати приміщення філологічного факультету, а на його місці звести багатоповерхівку.

Меморіальна дошка на корпусі філологічного факультету Донецького державного унівеситету

Свою позицію він аргументує тим, що будівля стара і небезпечно аварійна. Однак історики нагадують, що приміщення донецького філфаку є історичною пам’яткою і потребує реконструкції.

Донецька корреспондентка збирала аргументи «за» і «проти».

«Як добре те, що смерті не боюсь я…» – ці слова Василя Стуса викарбувані на пам’ятній дошці при вході до першого корпусу Донецького національного університету. Поет-дисидент – один з найвидатніших випускників педагогічного інституту, яким колись був філологічний факультет університету. Звідси починалось наукове життя Донецька, і саме цей корпус дав назву одній з найдовших вулиць міста – Університетській.

Розмови про зруйнування філфаку – тема номер один в передвиборчих програмах кандидатів на посаду ректора університету. Наразі кандидатів двоє – колишній ректор Володимир Шевченко і нинішній виконувач обов’язків ректора Петро Єгоров.

Пан Єгоров у своїй промові перед працівниками філфаку запропонував збудувати новий корпус. «Сьогодні ми хочемо возвести нову будівлю на 24 поверхи одразу ж на місці наших гаражів і спортивного комплексу. Ви запитаєте, звідки ми візьмемо гроші. Мені часто мої колеги ставлять це питання. Повірте, це буде безкоштовно. Ви можете мені не вірити, але через два, максимум три роки, буде стояти коробка», – обіцяв Єгоров.

Петро Єгоров показав філологам проект будівлі, однак відмовився назвати будівельну фірму, з якою домовився про зведення нового корпусу. Наразі у Донецьку є два будинки за подібним проектом, їх збудувала компанія, яку пов’язують зі старшим сином Президента України – Олександром Януковичем. За словами Єгорова, університет платитиме лише за купівлю обладнання для нового корпусу.

Мрії про музей Василя Стуса і студентські майстерні

Тим часом викладачі-філологи побоюються, що будівля філфаку може перейти до рук комерційної структури. Якщо й перепрофільовувати філфак, то на музей Василеві Стусу або студентські майстерні.

«Це один із найстаріших корпусів. Він рідний для нас незалежно від того, чи стіни тут облуплені, чи тріщини вже пішли. Більшість авторитетних викладачів у віці, і доценти, і професори, працюють тут вже майже 50 років. Хтось починав, коли тут був ще педагогічний інститут, і тут був історико-філологічний факультет. Безперечно, філологи потребують якохось народознавчих чи фольклористичних студій. Тобто ми тільки за те, щоб корпус не втратив своєї позиції навчального закладу», – сказала в інтерв’ю Радіо Свобода викладач української літератури Ірина Ярошевич.

Шість років філологи ризикують життям – експерт

Про аварійний стан приміщення університетського філфаку спілка будівельників Донбасу та Управління МНС у Донецькій області заявили ще у 2004 році. Перебувати тут небезпечно для життя. Однак, незважаючи на експертизи рятувальників, впродовж останніх шести років тут працюють і навчаються близько тисячі людей.

В аналогічно аварійному стані перебуває усе студентське містечко і сусідні квартали, каже голова Спілки будівельників Донбасу Наталя Кашкевич: «Можливо, і треба будувати. Але тільки після того, як буде з’ясовано, що відбувається від бульвару Пушкіна до пойми ставків, до Бахмутки. А університет сам цього фінансово не потягне».

Реконструкція університетського приміщення потребує експертизи і проекту реконструкції всього кварталу, що обійдеться надто дорого не тільки для університетського бюджету, а й для місцевої влади. Остання поки не виявляє бажання виділяти додаткові кошти на реконструкцію.

Мер Донецька Олександр Лук’янченко не визнає проблеми в університеті. Він неодноразово називав чутками інформацію про зміну рельєфу і руйнацію старих будинків у центрі міста. Отже, студентам та освітянам, які щоранку проходять біля меморіальної дошки Василеві Стусу, залишається, як і їхньому відомому попереднику, «не боятись смерті».