Американське космічне агентство NASA оприлюднило унікальне відео, на якому зафіксовано, як у Сонце врізалася величезна комета.
На кадрах, зроблених Геліосферною обсерваторією NASA (SOHO), можна побачити, як на величезній швидкості охоплена полум'ям комета зіткнулася з поверхнею зірки. Стався вибух і колосальний викид сонячної енергії.
Як повідомляється, оскільки енергія була спрямована не у бік Землі, магнітних бур вдалося уникнути. Проте Сонце досі перебуває в нестабільному стані, на ньому можливі нові спалахи. Крім того, поряд із зіркою дослідники зафіксували ще кілька подібних комет.
Вважається, що комета-самовбивця є однією з частинок якоїсь великої комети, яка зруйнувалася декілька століть тому. Такі об'єкти поблизу Сонця отримали назву навколосонячних комет Крейца.
Вперше навколосонячні комети було виявлено під час повного сонячного затемнення в 1882 році. Тепер у каталогах зафіксовано більше тисячі подібних комет.
А нещодавно астрономи виявили у Всесвіті 18 потенційно небезпечних для Сонячної системи зірок. Науковці дійшли висновку, що для 18 з вивчених зірок шанси пройти поблизу Сонячної системи досить високі. Жодна з них не має зіткнутися безпосередньо із Сонцем - найімовірніше, світила можуть дестабілізувати хмару Оорта, яка є джерелом комет.
Раніше повідомлялося, що співробітники Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики за допомогою телескопа Ps1, який стежить за навколоземним простором, виявили потенційно небезпечний об'єкт - астероїд 2010 St3.
Зазначимо, в червні 2010 року найбільша планета Сонячної системи - Юпітер - зіткнулася з астероїдом, який, за попередніми даними, розмірами лише трохи менший за Землю, але більший за Місяця. Землі тоді пощастило: якби астероїд потрапив у нашу планету, трагедія була б планетарних масштабів, рахунок людських жертв пішов би на багато сотень мільйонів.
Сонце минулого року потрапило під цілий град крижаних комет. "Він почався 13 грудня, а закінчився - 22-го. За цей час SOHO зафіксувала 25 комет, що розчинилися в Сонце, це було шалене видовище!" - заявив співробітник Морський дослідної лабораторії у Вашингтоні Карл Беттемс.