«Правоохоронні тортури». Правозахисники б’ють на сполох

Автор/джерело -  © Радіо Свобода

Міжнародний день проти катувань. Упродовж останніх півтора року ситуація з катуванням затриманих міліцією погіршилася, заявляють українські правозахисники.

Акція протесту проти міліцейських катувань біля Генпрокуратури України, 23 червня 2011 року

За їхньою інформацією у 2010 році майже 800 тисяч людей зазнали незаконного насильства у міліції і більше 50 загинули. Правоохоронці ж ці закиди спростовують і називають зовсім інші цифри.

Якщо у 2009 році від насильства в органах МВС постраждало 604 тисячі українців, то у 2010 – 790, говорить голова правління Української Гельсінської групи Євген Захаров. При цьому, зазначає правозахисник, у 2009 році у слідчих ізоляторах загинуло 23 людей, у 2010 – 51, а за шість місяців цього року – 26.

Чим важчий злочин, тим жорсткіші катування

Сьогодні найбільш розповсюдженим засобом для катувань є поліетиленовий пакет, кажуть правозахисники. Проте не рідше правоохоронці використовують для побиття пластикові пляшки, наповнені водою, бейсбольні бити, товстий Кримінальний кодекс, наручники, газові балончики, а також акумулятори, які приєднують до чутливих частин тіла (вух, статевих органів) і вдаряють електричним струмом. Про такі сучасні засоби катувань вони дізналися від колишніх міліціонерів та адвокатів.

До того ж, як зазначає правозахисник Євген Захаров, чим у важчому злочині звинувачують людину, тим жорстокіші катування до неї застосовують.

«Є купа різних засобів. Насправді, це є речі ганебні. Є так званий «слоник», на ломі підвішують, надягають протигаз і повітря відкачують – людина починає втрачати свідомість. Використовують акумулятори, електричний струм підводять до чутливих місць і вдаряють. Впускають сигнал так, що у людини – опіки і біль», – наголошує Євген Захаров.

36-річний Вадим Поліщук вже упродовж п’яти років перебуває у Вінницькому СІЗО. Його звинувачують у вбивстві. Провина Вадима ще недоведена, остаточного рішення суду немає. Але, за словами його матері Раїси Арбідової, під тиском катувань його змусили підписати зізнання.

«Шість діб не допускали адвоката. Доки його там катували, мені говорили, що його немає в райвідділі й адвоката не допускали. Адвоката допустили лише після того, як мій син написав чотири явки з повинною, з різним текстом. Проте їм не дали навіть віч-на-віч поговорити, відразу ж відвезли на відтворення, – говорить Раїса Арбідова. – Сина били, зламали ребра, катували за допомогою електричного току, а також за допомогою польового телефону».

Намагаються бити так, щоб людина не могла довести у суді

Правозахисники заявляють, що права затриманих порушуються у всіх регіонах України. Немає кращих регіонів. Усі регіони – гірші, наголосив правозахисник Євген Захаров.

Міліціонери, які застосовують різні методи катувань, не лише не є покарані, але й продовжують обіймати свої посади, повідомляє львівська кореспондентка Радіо Свобода Галина Терещук. Щоб вибити свідчення або ж примусити затриману людину зізнатись у тому, чого вона навіть і не скоїла, міліціонери можуть зламати руку чи ребро. Однак найчастіше намагаються побити так, щоб людина не могла довести у суді, але здоров’ю завдають великої шкоди.

Це робиться для того, щоб списувати справи, наголошує юрист Дмитро Гудима. Причинами застосування катувань називає безкарність, брак освіти та виховання у багатьох правоохоронців, а ще історичне минуле, особливо у роки НКВС, працівники цієї структури вигадували найжорстокіші методи катувань проти галицької інтелігенції та свідомих українців. «Міліціонер, коли йде туди, наперед знає, що це брудна робота», – каже юрист.

Майже не надходить скарг у громадські організації щодо порушення прав людини у місцях позбавлення волі й не порушено жодного кримінальної справи за катування. Однак, на думку експерта, це не означає, що такі випадки відсутні. Як правило, порушують кримінальні справи за статтею – перевищення службових повноважень.

Правоохоронці спростовують інформацію правозахисників

За словами речника Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Києві Володимира Поліщука, минулого року випадків тортур у правоохоронних органах взагалі не було.

«Минулого року були, звичайно, кримінальні справи порушені проти працівників міліції. Щодо тортур там взагалі в минулому році не йшлося. Була спроба «не помітити» злочин, тобто перекваліфікувати, не внести заяву громадянина до журналу з обліку повідомлень та заяв про злочини. Бувають іноді випадки, коли слідчі за якусь винагороду можуть закрити кримінальну справу. Але випадків у минулому році тортур не було», – поінформував Володимир Поліщук.

«Досі немає національного превентивного механізму проти катувань»

Між тим, правозахисники заявляють: для покращення ситуації потрібно вживати низку заходів. А те, що зараз відбувається, лише погіршує її, каже PR-менеджер Української Гельсінської спілки з прав людини Марина Говорухіна.

«Головними причинами збільшення випадків катувань є те, що – Міністерство внутрішніх справ ліквідувало управління всередині себе, яке займалося якраз дотриманням прав людини та моніторингом дотримання прав людини в органах внутрішніх справ. Фактично вони зруйнували той механізм, який повинен був протидіяти катуванням, – говорить Марина Говорухіна. – Так само досі не зроблений національний превентивний механізм проти катувань, який Україна зобов’язалася перед міжнародним співтовариством створити. Досі його немає і невідомо, коли він з’явиться».

На думку психолога Романа Кечура, той факт, що людина здатна катувати іншу особу є ознака загального ігнорування правил у державі.

Правозахисники радять

У момент, коли правоохоронці до Вас застосовують насильство або є реальна загроза щодо застосування катувань, потрібно погоджуватися на всі пропозиції тих людей, які погрожують, радить правозахисник Дмитро Гройсман.

За його словами, треба дочекатися більш безпечної ситуації, щоб поскаржитися на незаконні дії правоохоронців. «Якнайшвидше після того, як такий ексцес стався, виходити на інших людей і повідомляти про незаконні дії. Або ж вводити в справу адвоката», – рекомендує правозахисник.

Під час затримання за підозрою у вчинені кримінального злочину Ви, серед іншого, маєте право не свідчити проти себе, у будь-який час відмовитися давати свідчення і відповідати на запитання, мати захисника і побачення з ним «віч-на-віч» до першого допиту.