Коли владі нічим звітувати перед виборцями - витягають “мовну локшину”

Автор/джерело -  © РБК-Україна

У Верховній Раді Україні 26 серпня 2011 зареєстрований законопроект № 9073, ініційований народними депутатами від Партії регіонів Сергієм Ківаловим і Вадимом Колеснеченко “Про основи державної мовної політики”. Законопроект опублікований на сайті ВР.

Законопроект передбачає функціонування, паралельно з державною мовою, традиційних регіональних мов або мов меншин.

Законопроектом збережений конституційний державний статус української мови. Пунктом 1 статті 6 проекту встановлено, що державною мовою України є українська мова.

При цьому, на території Україні гарантується вільне використання регіональних мов, до яких віднесені російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська і кримчацька. Дія цього положення поширюється на ті мови, які є рідними для не менше 10% громадян, що населяють певну територію за даними перепису. За рішенням місцевої ради або за результатами збору підписів в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої складає менше 10 відсотків населення відповідної (ст.7).

Згідно статті 11 даного проекту Закону акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування приймаються і публікуються державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова, акти місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування приймаються державною мовою або цією регіональною мовою або мовою меншини (мовами) і офіційно публікуються на обох мовах. Крім того, згідно зі статтею 13 законопроекту паспорт громадянина України і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і, поруч, на вибір громадянина на одному з регіональних мов або мов меншин Україна. Дія цієї ж статті поширюється і на документи про освіту.

Стаття 20 законопроекту встановлює, що громадянам України гарантується право отримання освіти державною мовою і регіональними мовами або мовами меншин (в межах території, на якій поширена регіональна мова). Це стосується як дошкільних, загальносередных, професійно-технічних так і вищих навчальних закладів. Державні та комунальні навчальні заклади у встановленому порядку створюють окремі класи, групи, в яких навчання ведеться іншою мовою, ніж у навчальному закладі в цілому, при наявності достатньої кількості відповідних заяв про мову навчання від батьків учнів або студентів.

На практиці кількість заяв буде визначатися «достатньою» в залежності від норм наповнюваності навчального закладу (залежить від типу населеного пункту), встановлених профільними законами Україні.
Згідно статті 24 законопроекту телерадіомовлення може вестися українською мовою або регіональною мовою, обсяг мовлення визначають самі телерадіокомпанії. Мова друкованих засобів масової інформації визначається їх засновниками відповідно до установчих документів.Топоніми створюються державною мовою та дублюються на регіональну мову (ст. 27).

Кожен громадянин України має право використовувати своє прізвище та ім'я (по батькові) рідною мовою згідно з традиціями цієї мови, а так само право на їх офіційне визнання (Стаття 28). Запис прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах здійснюється з попереднім схваленням власника.
Українська мова залишиться виключно єдиною мовою Збройних Сил України та інших військових формувань (стаття 29); засідання Верховної Ради України, її комітетів і комісій ведуться державною мовою (хоча оратор може виступати іншою мовою); проекти законів, інших нормативних актів вносяться на розгляд Верховної Ради України державною мовою (стаття 9); мовою угод і картографічних видань є також українська мова (ст.ст. 19, 27).”