Людина, у якої вкрали Батьківщину

Автор/джерело -  © “Аратта-Україна”

Відкрита заява Дениса Олєйникова, чий бізнес був знищений через друк футболок “Спасибо жителям Донбасса”.

Її він поширив через свою сторінку в соціальній мережі Facebook. Подаємо її повністю, в українському перекладі.

Це Денис Олєйников. Я вже не в Україні. Зі мною найдорожчі мені люди - дружина, син і дочка. Це весь мій світ, і заради них я відмовлюся від ідеалів, кар'єри, бізнесу і чого завгодно.

Позавчора ввечері мені перший раз пригрозили розправою над сім'єю. Я приїхав до Одеси, щоб умовити рідних поїхати - але дружина навідріз відмовилася. Тоді я подумав, що фізична охорона для них вирішить проблему, і повернувся до Києва, щоб найняти охоронне агентство.

Але вчора ввечері людина з УБОЗ, що співчуває нам, (той сама, яка передала файл з текстом так і не підписаної постанови про порушення кримінальної справи, та сама, яка попередила про виїзд ОЗУ "УБОЗ" на вилучення наших серверів ще до приїзду їх в "Колокол") повідомила про новий сценарії, який хотіла реалізувати "міліція" щодо мене і моєї родини.

І якби це відбувалося не зі мною - я б не повірив.

Якби не було 15-годинних нічних допитів, пограбування і вилучення майна, "вбивства" справи, яку я будував п'ять років, повної деморалізації багатьох моїх співробітників, нарешті, погроз зґвалтування молодої дівчини двома покидьками в погонах (і ці загрози залишилися ВЗАГАЛІ без жодної реакції - значить, їм можна)...

Тепер вірю. На сьогодні був запланований мій арешт - демонстративно, в ході нашої другої акції. Для затримання був ангажований не тільки "Беркут", але і "Сокіл", причому була дана команда - можливі протидії з боку учасників акції погашати максимально жорстко.

Але найстрашніше - не це, а те, що паралельно була дана команда на арешт МОЄЇ ДРУЖИНИ, яка, крім засновництва в компаніях, взагалі ніякої участі в бізнесі не приймала. Як ви розумієте, їм не потрібні причини - все, що вони роблять до сих пір, вони роблять без підстав.

І далі - відсторонення від можливого опікунства мою маму (через слабке здоров'я) і мого тестя (зважаючи на нібито зловживань алкоголем і неможливості забезпечити онуків). Що далі відбувається з дітьми - здогадайтеся самі.

У них немає гальм. І це ми дозволили їм почувати себе так вільно, тому що вони не бояться відплати, тих самих вил у відкриту або хоча б цегли з-за рогу. А на наші мирні акції срати вони хотіли - у вінницьких і черкаських селах завжди знайдуться широкоплечі хлопці без мізків і ідеалів, готові надіти червоні берети "Беркута" або чорні маски "Сокола".

Я повернуся. Обов'язково повернуся. І ті, хто зруйнував моє життя, забрав у мене улюблену роботу, у моєї доньки - можливість виступати під прапором України, у мого сина - отримувати освіту рідною мовою, у моєї дружини - друзів, подруг і її світ, за це обов'язково дадуть відповідь. Кожен і персонально.