Команда прФФесіоналів впроваджує досвід Лукашенка в Україні

Автор/джерело -  © DW

Соліндні іноземні інвестори Україні не потрібні? Чи владу задовольняє кримінальний капітал?

Довіра іноземних інвесторів до України є вкрай низькою. Тим важливішою є консультативна підтримка потенційних партнерів. Майже у всіх країнах Європи є національні агенції, які цим займаються. Але в України – свій рецепт.

Україна, згідно з даними Світового банку, посідає 152 місце зі 182 країн планети у «рейтингу ділового клімату». Особливо сутужно бізнесу доводиться з бюрократичними процедурами, у тому числі отриманням дозвільної документації та сплатою податків. За таких умов залучати іноземні інвестиції вкрай важко. Тим інвесторам, які все-таки не побояться піти в Україну, варто було би дати відчуття: вони у цій країні бажані гості.

Як і в більшості країн Європи, в Україні є агентство, яке опікується іноземними інвесторами. Це створене 2010 року Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами. Це – унікальна структура: «Держінвестпроект» - це не незалежний консультативний центр, а центральний орган виконавчої влади, підпорядкований Кабінету міністрів. Голова агентства Владислав Каськів – не досвідчений менеджер з бізнес-середовища, а чиновник, призначений президентом Януковичем. За освітою Каськів – історик.

Наполеонівські плани

«Держінвестпроект» спеціалізується на багатомільярдних «національних проектах», таких як будівництво інфраструктури під «Олімпіаду-2022», портового терміналу з прийняття танкерів зі зрідженим газом, низки сміттєспалювальних заводів. По-суті це розроблені з ініціативи уряду проекти, під які агентство шукає фінанси на Заході. Цей підхід не відповідає міжнародній практиці, критикують у своїй аналітичній записці експерти Німецької групи радників при уряді України. «Фактично залучення інвестицій у створення нових виробничих потужностей «з нуля» (greenfield investment) не відіграє жодної ролі у діяльності агентства. Це дуже показово, адже у більшості країн саме на цьому фокусується робота інвестиційних агентств», - зауважують Рікардо Джуччі та Роберт Кірхнер у своєму аналізі.

Німецькі експерти зазначають, що приватні інвестори зазвичай «мають чітке неприйняття» такого підходу до залучення інвестицій, коли держава все видумує сама і лише шукає гроші під свої ідеї. «Підприємства самі хочуть визначати, в які сфери вони хочуть вкладати кошти і хочуть із самого початку тримати планування проектів у своїх руках», - зауважують Джуччі і Кірхнер. «Я підприємець, а не банк», - часто кажуть представники іноземного бізнесу у неформальних бесідах, коментуючи ініціативи «Держінвестпроекту». Як констатують німецькі радники, подібний до українського підхід щодо сприяння іноземним інвестиціям в Європі практикує лише Білорусь. Причому успіхи у білорусів, констатують експерти, такі ж скромні, як і в українців. «Той факт, що досі для українських національних проектів не було знайдено жодного приватного інвестора, підтверджує цю аргументацію», - зауважують Джуччі і Кірхнер і закликають українську владу у підтримці іноземних інвесторів орієнтуватися на міжнародний досвід.

Головне – робочі місця

У Німеччині віддаленим аналогом «Держінвестпроекту» є товариство з обмеженою відповідальністю Germany Trade and Invest. Воно працює за фінансової підтримки німецького уряду, однак незалежне у своїй оперативній діяльності. Законом лише визначено головні цілі, під які уряд виділяє кошти організації зі сприяння інвестиціям: консультування та організаційна підтримка іноземних інвесторів, які планують ведення бізнесу в Німеччині. При цьому пріоритетним завданням є створення нових робочих місць, а не залучення максимальних обсягів інвестицій. «Наше завдання – переконати потенційних інвесторів у перевагах Німеччини як місця для ведення бізнесу, спонукати їх до створення робочих місць у Німеччині», - зауважив в інтерв’ю Deutsche Welle речник німецької інвестагенції Андреас Більфінґер.

У Germany Trade and Invest працюють близько 340 співробітників, у тому числі представники агентства за кордоном, насамперед у США та Китаї. Фахівці GTI регулярно беруть участь у міжнародних бізнес-форумах, а також у галузевих виставках у різних регіонах світу. Однак левова частка роботи здійснюється у Німеччині. Окремим пріоритетом у роботі агентства визначено залучення інвестицій у «слаборозвинені регіони Східної Німеччини, у землях колишньої НДР». «Ми цілком незалежні від уряду в ухваленні рішень, в організації роботи з інвесторами. Інакше нашу роботу не можна собі уявити – це було би безглуздо. Як державний орган нас би не сприймали серйозно. Уряд звертається до нас лише тоді, коли хоче з нами проконсультуватися. Адже у нас серйозний експертний потенціал», - каже Андреас Більфінґер. За його словами, GTI опікується не лише іноземними інвесторами у Німеччині, але у співпраці з Німецькими торгівельно-промисловими палатами вивчає умови для ведення бізнесу у різних регіонах світу.

Дозволи – не проблема

Як працює GTI з іноземцями? «Ми сідаємо за стіл з інвестором, вислуховуємо його: що він хоче робити? Потім ми аналізуємо, який регіон Німеччини має найкращі передумови для відкриття підприємства у тій чи іншій галузі. Коли інвестор зацікавився запропонованими умовами, ми «передаємо» його під опіку уряду відповідної федеральної землі, яка спільно з місцевою владою проводить організаційну роботу», - розповідає Більфінґер. При кожному земельному уряді є товариства з підтримки економічного розвитку, які відповідають за технічний супровід будь-яких приватних інвестиційних проектів – як іноземних, так і німецьких. А хто ж дбає про те, аби інвестор якомога швидше отримав усі необхідні дозвільні документи для ведення бізнесу? За словами Андреаса Більфінґера, для цього спеціальні структури, як правило, не потрібні: місцева влада, яка видає більшість дозволів, дуже зацікавлена у тому, аби робочі місця були створені саме у цьому містечку або районі, а не у сусідньому.

«Спершу вирішуємо візові питання»

«Перш ніж передати інвестора під опіку місцевих структур, ми інформуємо його про всі важливі особливості німецького законодавства, з яким підприємцю доведеться мати справу. Приміром, про ключові норми законодавства про захист прав найманих працівників. Але починається наша робота з розв’язання таких практичних проблем іноземного підприємця як отримання візи, якщо вона йому необхідна», - каже представник GTI.

У якій федеральній землі захоче працювати інвестор – для Germany Trade and Invest принципового значення не має. Головне, щоб інвестор обрав саме Німеччину, а не іншу країну.

Жорстке конкурентне середовище

Про високу конкурентну боротьбу говорить і провідний аналітик RaiffeisenbankAval Дмитро Сологуб, коментуючи перспективи залучення іноземних інвестицій до України. «Якщо інвестор планує йти у Східну Європу, то йому є з чого вибрати, крім України. А ті, хто мислить глобально, порівнюють у масштабах усього світу. Треба усвідомлювати, що Україна з цієї точки зору не має жодних переваг перед такими країнами як В’єтнам», - каже Сологуб.

На переконання експерта, жодна стратегія маркетингу України як привабливого місця для інвестицій не буде успішною, доки тут процвітатимуть корупція і свавілля у судовій системі, доки не буде жодної передбачуваності у законодавчому полі. «Для банків, скажімо, велика проблема – судові рішення, які дозволяють позичальникам не повертати кредити під різними приводами. Таких судових рішень, з яких явно стирчать «корупційні вуха», дуже багато. Банки пишуть скарги сотнями і тисячами», - розповідає Дмитро Сологуб.

Жодних позитивних зрушень за останні роки, на думку аналітика, у цьому плані в Україні не спостерігається. Особливою проблемою він називає також непередбачуваність у роботі податкових органів. Сологуб дуже скептично ставиться до ставки уряду на залучення іноземного капіталу у масштабні інфраструктурні проекти. «Ми ще невідомо, скільки років будемо розплачуватися за Євро-2012. А тут ще й Олімпіаду придумали. Краще би уряд на ділі зайнявся покращенням інвестиційного клімату, причому не лише для іноземних інвесторів, але й для українських», - закликає аналітик RaiffeisenbankAval.