Отримано чергове підтвердження - рак простати викликає трихомонада

Автор/джерело -  © “Аратта-Україна”

Дослідницька група на базі онкологічного центру імені Алвіна Сайтмана на основі ретроспективних досліджень висунула гіпотезу про зв’язок хронічного інфікування трихомонадою (Trichomonas vaginalis) і розвитком раку передміхурової залози.

У трьох із двох широкомасштабних досліджень відзначався прямий зв’язок між ступенем і тривалістю інфікування, що оцінювався за концентрацією антитіл до збудника в крові, і частотою розвитку пухлинного процесу.

Причина криється в тому, що збудник ініціює постійне запалення передміхурової залози. Найбільш важкі ушкодження сечостатевих шляхів наносять клітини - нейтрофіли і макрофаги, які виділяють шкідливі форми кисню.

Також є підстави вважати, що Trichomonas vaginalis впливає на клітини залози і безпосередньо, впливаючи на так званий протоонкоген PIM1. За певних умов він може стати онкогеном, і тоді розвинеться повноцінний рак. Цю теорію підтверджує той факт, що бактеріальний поверхневий білок, адгезин AP65, і молекулярний комплекс людського протоонкогена схожі.

Фахівці висловлюють побоювання: у чоловіків трихомоноз, зазвичай, протікає безсимптомно і виявляється випадково, на відміну від жінок. На щастя, збудник сприйнятливий до широкого спектру антибактеріальних препаратів, а, значить, захворювання легко вилікувати.

Радянським хіміком-дослідником Тамарою Яківною Свіщевою свого часу були проведені сенсаційні дослідження, результатом яких у 1990 році стало не менш сенсаційне відкриття: рак, інфаркт і навіть СНІД мають паразитарну етіологію!

Проведені експерименти підтвердили, що ці захворювання мають загального збудника, і провокуються вони одноклітинним паразитом - джгутиконосцем трихомонадою. Таким чином, інфаркт і рак - це всього лише остання стадія трихомонозу, - інфекційного захворювання.

В організмі людини присутня величезна кількість трихомонад. Відрізнити їх від наших рідних клітин дуже просто, бо вони розмножуються в поживних розчинах, а нормальні клітини ознак життя в них не виявляють. Цю ідею і було взято за основу досліджень Т.Свіщевою. Клітини від злоякісної пухлини вона помістила до розчину. Але ті - не лише не загинули, а й почали швидко ділитись. Спочатку з’явились відростки, схожі на щупальця амеби, потім спереду відросли джгутики, а позаду - хвостики. Завдяки цьому, клітини набули здатності рухатись взад-вперед в дослідному розчині. І пухлина, просто на очах почала розростатись на всі боки! Здорові клітини до цього не здатні. Лише трихомонади!

Подальші дослідження вчених підтвердили відкриття Свищової: пухлина складається не з перетворених на злоякісні клітини людини, а з прихованих трихомонад, які відкинувши жгутики і щупальця, перебувають у стадії спокою (в кублі).