Російська маячня. ЧФ РФ плювати хотів на українські суди, але - по-братськи

Автор/джерело -  © Кореспондент.net

Україна вимагає виконання рішення українських судів щодо повернення їй засобів і об’єктів навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, які використовуються Чорноморським флотом РФ.

Так прес-служба МЗС України прокоментувала інцидент, який стався 23 січня, коли на радіонавігаційну станцію Марс-75 у Генічеську не були допущені українські судові виконавці.

Прес-служба заявляє, що у випадку продовження таких дій з боку ЧФ РФ, українська сторона залишає за собою право застосовувати передбачені міжнародним правом заходи.

Питання виконання російською стороною рішень судів України буде в черговий раз підняте українською стороною в ході четвертого засідання Підкомісії з питань функціонування ЧФ РФ і його перебування на території України україно-російської міждержавної комісії, проведення якого заплановано на кінець лютого 2007 року в Москві.

Прес-служба МЗС також підкреслює, що, відповідно до статті 124 Конституції, "правосуддя в Україні здійснюється винятково судами, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а судові рішення приймаються судами ім’ям України і є обов’язковими для виконання на всій території України".

23 січня головний судовий виконавець Херсонської області не був допущений на станцію радіонавігаційної системи Марс-75 у Генічеську. Він прибув туди з метою примусового вилучення цього об’єкту з користування російського флоту за рішенням Господарського суду Херсонської області.

У свою чергу, офіційний представник російського військового флоту - помічник головкому ВМФ РФ Ігор Дигало заявив, що головне командування ВМФ Росії вважає, що "рішення суду не має нічого спільного з базовими угодами по Чорноморському флоті".

22 листопада 2006 року Апеляційний господарський суд Севастополя постановив Росії повернути Україні 77 маяків і інших навігаційних об’єктів, розташованих у Севастопольському регіоні.

Від “Аратти”: Вчергове російські офіційні чинники продемонстрували, чого варті їхні пропагандистські заклинання про “братерські народи й споконвічну дружбу”. Яка ціна тієї “дружби” вже відчув на собі кожен український громадянин, отримавши платіжку за квартиру чи дивлячись на цінники у гастрономі. І дарма, що при владі “братерська” червоно-голуба коаліція.

Найкращої ілюстрації для тих, хто ще молиться на “союзного ідола у мавзолеї” й не придумаєш: проффесіонали “тупо розвели” виборців, щоб потім, наплювавши на закони, запустити руку у кишеню співгромадян. У стилі кремлівської тусовки. Яка також плювати хотіла на міжнародне право, на Конституцію суверенних держав, на правовсуддя.

А з іншого боку, тільки хіба що недієздатний може вірити, що спадкоємці й учні Дзержинського-Єжова-Берії можуть уявляти, що таке правосуддя. Але, то - вже медична проблема.