У політично мотивованих справах прокуратура Росії демонструє необмеженість влади

Автор/джерело -  © Український тиждень

Своїми навмисно недбало розробленими політично мотивованими процесами керівництво Росії намагається продемонструвати необмеженість своєї влади.

Про це пише The Economist.

«Однією зі спільних інтерпретацій цих судів (Pussy Riot, Алєксєй Навальний, Сєргей Магнітский – Ред.) є те, що прокурори є сміховинно недбалими у своїй роботі. Зокрема, зневірені чиновники беруться за першу ж справу, на яку наштовхуються або вигадують, якою б неправдоподібною вона не здавалась. Йдеться не лише про кримінальні справи, але, от наприклад, покупка на аукціоні великого шматка нафтової компанії ЮКОС Ходорковского підставною компанією зареєстрованою в провінційному продуктовому магазині була таким же виявом недбалої паніки», - пише видання.

«Існує ще одне можливе прочитання цих витівок: принаймні частково вони є свідомо смішними і недбалими. Іншими словами, вони можуть бути розроблені, щоб показати, що режим є достатньо потужним і непідзвітним, щоб бути настільки недбалим і смішним наскільки захоче.

Екстравагантність дилетантизму безпомилково передає обвинуваченим та їх прихильникам повідомлення, що ніхто не захищений, і що державу не хвилює, якими дивовижно псевдо-судовими її репресії можуть здаватися. У певному сенсі, чим більш вони безглузді, тим краще посилатимуть повідомлення про необмеженість влади.

Тут, як і переважно у своїй зовнішній політиці, режим Росії поводиться як людина, що затіває бійку звинувачуючи вас, що ви розлили її пиво. Ви знаєте, що ви цього не робили, і вона знає, що ви знаєте, але те, що ви обидва знаєте і є тут головним. Оббрехати вас – частина влади бандита», - йдеться в статті.

«Часто кажуть, що капризи влади Росії знаходяться поза сатирою. Якщо це так, то тому, що окремі речі є свідомою формою сатири на себе: сатира на судовий процес і ідею неупередженого уряду. Той факт, що таких людей, як Навальний, котрий викриває корупцію, регулярно самих у ній звинувачують, робить свій внесок до чорного гумору. Тому, якщо справа Навального – показовий процес, його найкраще можна описати як свого роду сатиричну пантоміму. Але, як і більшість сатири, цей жарт має серйозний сенс», - підкреслює The Economist.