Що змінилося на Луганщині від часу ухвалення мовного закону?

Автор/джерело -  © Радіо Свобода

Уже майже рік на Луганщині російська мова має статус регіональної. Відповідно до закону Ківалова-Колесніченка, Луганська облрада надала російській статус регіональної мови.

Згодом такі ж рішення ухвалили всі 14 міст обласного підпорядкування і 13 із 17 районів Луганської області. Представники влади кажуть, що це лише формальність, вона, мовляв, узаконила стан речей, який уже і так давно існував. А опоненти влади заявляють про подальшу русифікацію.

Луганка Олена добре володіє як українською, так і російською мовою. Під час оформлення закордонного паспорта вона звернула увагу, що бланки в паспортному столі потрібно заповнювати державною мовою.

«Працівники таких установ надають досить сумнівні послуги. Вони пропонують за гроші заповнити всі бланки, але я сама бачила, як вони роблять це з помилками. Чи навмисно, чи не знають української мови… Тому чи не легше людині написати тією мовою, яку вона знає, тобто російською чи українською», – розповідає луганка.

Дівчина залюбки спілкується українською і вважає, що державна мова має бути одна – українська. Але навіщо було ухвалювати закон, якщо ним не можна скористатися? Можливо, закон тоді не потрібен, запитує вона.

Мовної проблеми скоро не буде – міський голова

Такі питання не ставили депутати місцевих рад, коли ухвалювали рішення про надання російській статусу регіональної. Одними з перших це зробили в Краснолуцькій міській раді. 14 серпня 2012 року там вирішили дублювати тексти в офіційних документах російською мовою поряд із українською.

У коментарі Радіо Свобода Мер Красного Луча Марина Філіпова зазначила, що так робили і раніше, закон фактично нічого не змінив. Це формальність, але важлива формальність, зауважує міський голова.

«Ми стали відчувати себе нормальними жителями нашої території, – каже Марина Філіпова. – Цей закон узаконив наше право жити, говорити і думати, як ми хочемо. Я розумію, що пройде ще 10–15 років і мовної проблеми не буде в нашій країні. Тому що наші діти абсолютно спокійно ставляться до проблеми двомовності. Лихоманить те населення, яке не можна перевчити».

Політичним актом називає ухвалення «мовного закону» голова обласного осередку організації «Просвіта» Володимир Семистяга. Він вважає, що за рік на Луганщині з мовною ситуацією нічого не змінилося, хіба що стан української погіршився.

«Тут і так не знали українську і російську мови, а це ще збільшило суржик. Ну, а все як було, все так і залишилося: жодної обласної україномовної газети. Ситуація погіршилася ще і в тому плані, що сама обласна рада і управління освіти на Київ доповідають, що справа, дійсно, зрушилась на краще – зменшилася на кілька відсотків кількість україномовних класів і шкіл», – наголошує Семистяга.

Нещодавно обласна «Просвіта» долучилася до громадської перевірки виконання обласної програми розвитку російської і української мови. Володимир Семистяга переконує: гроші, передбачені на цю програму, використовуються не за призначенням. І належного розвитку не отримує жодна з мов.