Італійський диверсант зізнався у підриві лінкора «Новоросійськ» в 1955 році

Автор/джерело -  © “Аратта-Україна”

Історики, можливо, скоро зможуть підвести риску під однією з трагічних загадок XX століття - загибелі радянського лінкора «Новоросійськ» в 1955 році в порту Севастополя.

Лінійний корабель «Новоросійськ»

Нові сенсаційні дані, що стосуються цієї трагедії, прийшли з Італії, повідомляє NEWSru.ua.

Згідно з ними, одна з найбільших трагедій в історії ВМФ СРСР є наслідком іноземної диверсії. Про це в інтерв’ю римському виданню 4Arts зізнався ветеран італійського підрозділу бойових плавців, що брав участь в операції з підриву корабля, Уго Д’Еспозіто.

Диверсант пояснив, що командування 10-ї флотилії не могло змиритися з втратою корабля, який до 1949 року входив до складу італійського флоту під ім’ям "Джуліо Чезаре" ("Юлій Цезар"). Після поразки Італії у Другій світовій війні лінкор дістався СРСР в рахунок репарацій. Італійці вирішили в що б то не було знищити лінкор, для чого було розроблено спеціальну операцію. Її було проведено 29 жовтня 1955 - в річницю так званого «Маршу на Рим» Беніто Муссоліні.

В результаті вибуху лінкор затонув, загинули понад 600 радянських моряків. Спочатку передбачалося, що стався вибух боєприпасів. Однак обстеження судна показало, що вибух стався зовні. Саме тому офіційний висновок свідчив, що причиною загибелі "Новоросійська" стала донна магнітна міна, залишена німцями в 1944 році.

«Чорний князь» - Юніо Валеріо Боргезе, - саме він поклявся помститися за втрату Італією лінкора «Джуліо Чезаре»

Версію диверсії в той період в якості основної не розглядали, хоча вона і витала в повітрі. Так, зокрема, ходили чутки, що командир флотилії підводних диверсантів Валеріо Боргезе після передачі судна СРСР поклявся "помститися росіянам, незважаючи ні на що". Саме він, на думку істориків, і здійснив підрив "Новоросійська". Однак, можливо, вищим чинам радянського флоту простіше було змиритися з донною міною, ніж з фактом успішних дій ворожих диверсантів на базі Чорноморського флоту.

Cлова Д’Еспозіто - перше пряме визнання італійських військових причетності до знищення "Новоросійська". До цього адмірал Джино Бірінделлі та інші ветерани підрозділу спеціального призначення категорично заперечували таку версію.

Д’Еспозіто - не перший ветеран італійської диверсійної групи, який визнав, що вибух у Севастополі є справою їхніх рук. Ще в середині 2000-х років у журналі "Підсумки" було розміщено розповідь якогось італійця, який детально розповідав про те, як було здійснено акцію. Нібито диверсанти прибули до Севастополя в трюмі італійського пароплава, а в самій бухті переміщалися на міні-підводному човні. Замінувавши судно, на тому ж підводному човні італійці пішли у відкрите море, де їх чекали спільники.

Загибель лінкора, який на той момент вважався чи не найбільш потужним кораблем радянського флоту, призвела до перестановок у вищому керівництві радянського ВМФ. За підсумками розслідування чотири радянських адмірали було понижено у званні, зокрема головком ВМФ адмірал Микола Кузнєцов і командувач Чорноморським флотом віце-адмірал Віктор Пархоменко.