У Львові ремонтують бронетехніку, а у Харкові причаївся «Молот»

Автор/джерело -  © “Аратта-Україна”

Розпад СРСР і наступні надзвичайно складні трансформації не могли негативно не позначитись на розвиткові вітчизняного ВПК. Не оминули вони в цьому сенсі і столицю Галичини.

Тим не менш, сьогодні тішить і вкрай актуальною є та обставина, що львівські підприємства обронного комплексу зберегли свої потужності та кадровий потенціал. І насамперед, це ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод», повідомляє inforesist.org.

Як повідомив його директор Олександр Остапець, очолюване ним підприємство є одним з найбільш успішним у своїй галузі: «Середня заробітна плата у нас – майже 4 тис. гривень, а працюють на заводі – 936 чол. Щорічно капітально ремонтуємо 150-160 вітчизняних танків різних модифікацій. Працюємо з багатьма країнами Азії та Африки через «Укрспецекспорт» – єдину організацію, яка уповноважена в нашій державі торгувати озброєннями та спецтехнікою. Ми до того ж цю бронетехніку модернізуємо. В основному мова йде про збільшення вогневої потужності танка, поліпшенні ходових якостей, посиленні потужності двигуна».

На жаль, донедавна вітчизняних оборонних замовлень завод практично не отримував. Та біда, як кажуть, допомогла, коли мати на увазі стан фактичної зовнішньої агресії, котру нині Україна зазнає від «братньої» Росії. Відтак, фахівці Львівського бронетанкового заводу вже другий місяць надають допомогу військовослужбовцям Збройних Сил України щодо ремонту та відновлення військової техніки, що перебувала на довгостроковому зберіганні. Рівень професійних навичок та практична підготовка дозволяють львівським зброярам провадити ремонт та відновлення бронетехніки в найкоротші терміни та з гарантією всіх норм безпеки при її подальшому застосуванні. Загалом на бронетанковому заводі лише для військових частин, які нині дислокуються на Дніпропетровщині повернули до ладу понад 100 одиниць броньованої техніки.
 Як зазначають на підприємстві, однією з основних проблем є те, що під час консервації танки і БТР приходять у непридатний стан передусім гумовотехнічні вироби. А за необхідності, проводиться заміна двигунів і ремонт коробок передач.

Загалом же, за словами т.в.о. гендиректора ДК «Укроборонпром» Юрія Терещенко «Бронетанкова галузь є ключовою в національному ВПК України й має замкнутий цикл розробки й виробництва важкої та легкої бронетехніки. Ключові елементи в цьому ланцюжку – Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова і завод ім. В.О. Малишева – зберегли потенціал розробки та виробництва як модернізованих, так і нових зразків бронетехніки».

На допомогу Мінобророни держкоцерн вже розробив нові проекти модернізації найбільш поширених у ЗСУ танків Т-64 – йдеться про модернізацію танка Т-64Б до версії БМ «Булат». За основними технічними характеристиками БМ «Булат» може зрівнятися з російським танком Т-90 і наближається до БМ «Оплот». Цей танк має перспективи подальшої модернізації за рахунок встановлення більш потужного силового агрегату з двигуном 6ТД-1 або 6ТД-2, удосконалених систем управління зброєю, активного захисту, зв’язку та навігації. Вартість модернізації Т-64 до версії «Булат» буде в чотири рази дешевше за виробництво нового танка БМ «Оплот». Окрім того, Укроборонпром може запропонувати танки Т-64БВ-1, які пройшли капітальний ремонт. Це бюджетний варіант, який є оптимальним в умовах недостатнього фінансування. За критерієм «ціна-якість» цей танк перевершує танк Т-72 навіть після капремонту.

Слід також зауважити, що вітчизняна бронетанкова галузь має у рукаві «козирного туза», котрий може зупинити будь-якого механізованого агресора.
Адже сьогодні патріотично налаштовані військові експерти України мають намір запропонувати владі повернутися до проекту супертанку «Молот». 


Об’єкт 477 «Молот»

За інформацією «Військової панорами», перший дослідний зразок цієї машини був побудований більше чверті століття тому і за весь час його існування вважався найбільш охоронюваною, спочатку радянською, а потім українською військової таємницею. 


Особлива таємність покривала роботу тодішніх радянських танкобудівників тому, що танк був принципово новим. Звичайно, до появи «Молота», як у Радянському Союзі, так і за кордоном, були розробки танків різних вагових категорій з безлюдною баштою, але в Харкові почали створювати машину, яка б дозволила здійснити якісний відрив від західних конкурентів. Адже танк озброювався найпотужнішою 152-мм гарматою (до речі, також вітчизняного виробництва). Снаряд, випущений з неї, не дає жодних шансів вціліти не тільки сучасним західним машинам, таким як «Леопард-2» і «М-1», але й теперішнім перспективним російським танкам.


До того ж оригінальна автоматична система заряджання дозволяє вести вогонь з феноменальною скорострільністю – до 14 пострілів на хвилину.
 На «Молоті» вперше на вітчизняних бронемашинах повинна була стояти танкова інформаційна керуюча система та бортовий комп’ютер. Все тоді впиралося, звичайно, у відставання нашої електронної промисловості. Ця хвороба й ускладнювала роботу конструкторів системи управління вогнем. Натомість на танку у командира і навідника-оператора планували встановити приціли, що мали працювати по 7 каналам, зокрема тепловізійним, телевізійним і радіолокаційним. А виявлені на полі бою цілі повинен був супроводжувати спеціальний автоматизований пристрій.

Однак, за словами людей, які брали участь у розробці системи управління вогнем, багато компонентів прицілів були дуже сирими і вимагали значного доопрацювання. Нині ж, вважають фахівці, коли українська ІТ-галузь демонструє вражаючий прогрес з означеною проблемою цілком можна впоратись.