Україну закидали грошима, не вимагали реформ, дивились крізь пальці на Яценюка, Порошенка

Автор/джерело -  © Голос Америки

Захід несе відповідальність за те, що українську політику досі контролюють олігархічні групи, які власний добробут ставлять вище за інтереси українських громадян.

Про це, коментуючи обставини та наслідки провального голосування за відставку прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка, пишуть американський експерт Волтер Рассел Мід та український журналіст Максим Еріставі, чиї англомовні матеріали з приводу подій в Україні мають вплив у середовищі західних журналістів та експертів, які висвітлюють українську кризу.

Еріставі у статті "Тепер ми знаємо, хто справді контролює Україну" в авторитетному виданні The Foreign Policy відзначив, що у день провального голосування українські олігархи, які прагнуть і надалі оббирати державу, мали усі підстави святкувати свою крайню та найбільшу перемогу над реформаторськими силами з часу Євромайдану.

"Немає в Україні поділу за партійними лініями, немає реальних політичних дискусій, немає ідеологічних битв: лише холодний розрахунок корупціонерів та короткотермінові альянси між олігархічними групами. Щойно ти це розумієш та відмовляєшся від спроб зрозуміти українську політику через призму політичної культури розвиненого світу, можна побачити те, що бачу я: (у вівторок у Раді - прим. ГА) олігархи дали відсіч зусиллям (які підтримує міжнародна спільнота), спрямованим на очищення Україні від корупції, які і надихали Євромайдан", - тлумачить суть драматичних подій початку тижня Еріставі.

"Ситуація виглядає песимістично для "Революції гідності". Поточна криза демонструє, наскільки слабкою та подрібленою є українська влада та наскільки політичний клас країни перебуває під контролем олігархів, які вважають за краще і далі об’їдати скелет України, а не допомагати їй будувати майбутнє", - висловлює свою думку Рассел Мід на сторінках The American Interest.

При цьому обидва автори відзначають, що відповідальність за ситуацію в Україні несе і Захід. Останній буцімто не приділив Україні достатньої уваги, що позначилось у некритичному ставленні до лідерів країни та браці потужного тиску на владу з вимогами конкретних реформ.

У статтях Еріставі та Міда простежується спільна теза: Україну закидали грошима не розібравшись, хто власне ними розпояраджатиметься та на що витратить.

"Будучи прямо зацікавленими в успішному майбутньому України, вклавши у неї мільярди доларів у формі допомоги та позик, міжнародні партнери та прихильники України, навдивовижу мляво проштовхували конкретні реформи", - пише Еріставі.

"Західні лідери - розділені, деморалізувані, з увагою розпорошеною між цілою серією різноманітних криз - за великим рахунком просто закидали Україну грошима та порадами, сподіваючись, що там природнім шляхом переможуть реформатори. Цього не сталося, і хоча шанси не їх перемогу завжди були і лишаються дуже високими, те що відбулося не можна сприймати інакше, як поразку Заходу", - пише Мід.

Захід повинен був бути критичним щодо фігур Арсенія Яценюка та Петра Порошенка на чолі держави - відзначає Еріставі.

"Багато хто закрив очі на те, який вплив має серед постреволюційної політичної еліти організована корупція. Західні політики та дипломати підтримали Арсенія Яценюка, ігноруючи і те, що він майже 20 років пропрацював в брудній українській політиці, і повідомлення про причетність наближених до нього осіб до корупційних схем. Жодного питання не поставили і президенту Порошенку, коли він понабирав до своєї адміністрації колишніх партнерів по бізнесу та друзів з сумнівним минулим, відмовившись при цьому продавати власний бізнес, як обіцяв", - пише Максим Еріставі.

При цьому коментатори розходяться у думках, щодо того, яких змін має зазнати політика Заходу щодо України.

Рассел Мід припускає, що Захід міг би використати політичну кризу в Україні для того, щоб зняти з себе відповідальність за її майбутнє та уникнути визнання того, що нинішня криза є, серед іншого, і наслідком браку послідовної політики Заходу щодо Києва.

"Схоже, що Захід намагається надурити себе. Він удає, що завжди мав конкретну політику щодо України. Провал останньої дасть західним лідерам нагоду розвести руками в розпачі - мовляв "Ми ж пробували!"- не почати відходити, лишаючи Україну гнити", - пише Мід.

Натомість Еріставі вважає, що міжнародна спільнота має зосередитись на підтримці реформаторів в середовищі української еліти та вимагати від влади системних реформ.

По-перше Захід має боротись за тих реформаторів, які лишились: доки не зв’язані руки у таких впливових людей як міністр Яресько та борців з корупцією Сергія Лещенка та Мустафи Найєма, зберігається шанс, що розвиток країни продовжуватиметься. По-друге, Захід не має вірити у дешевий театр з "політичним очищенням", який влаштувала влада... З Яценюком та Шокіним, чи без них, альянс олігархів та корумпованих чиновинків зберігатиметься - аж доки ми не перестанемо звертати увагу на особистості , і не почнемо вимагати реальних, структурних реформ", - вважає журналіст.