Презентація книги Юрія Шилова “Пращури”

Автор/джерело -  © «Аратта-Україна»

Третього березня в історико-археологічному музеї “Аратта-Україна”, що нещодавно відкрився в Трипіллі, відбулася презентація книги “Пращури” відомого археолога та історика Юрія Олексійовича Шилова.

Юрій Шилов і доктор Арвінд Алок, директор Інституту охорони національних пам’яток Індії, у арійського кургана Стовбувата Могила (травень, 2000 р.)

Як каже сам автор, книга є науково-популярним варіантом його “Джерел витоків української етнокультури” – великої грунтовної праці, що вийшла в 2002 році тиражем всього 1000 примірників.

Підзаголовок книги “Пращури” має назву “Прадавня історія Русі” – в ній показаний період історії до офіційного Хрещення Русі 988 року, який є найскладнішим, найсуперечливішим і найменш дослідженим.

Історію Ю.О. Шилов порівняв з криміналістикою, де є експертний і слідчий відділ, а археологія – це одна з допоміжних дисциплін історичної науки, своєрідний оперативно-експертний підрозділ, але є ще антропологія, етнографія, мовознавство, астрологія, дані яких необхідно враховувати. Вся наявна інформація з усіх “відділів” і “підрозділів” йде до професійних істориків, які вже системно роблять історичну реконструкцію.

“Трипільська археологічна культура – це речові залишки апофеозу держави Аратта. Якщо до цього додати етнографію, мовознавство і т.д., тоді можна робити історичну реконструкцію, - каже Юрій Шилов. - Протиріччя між історією та археологією немає, просто археологія має знати своє місце. Якби прийшов експерт по трупах і почав робити свої висновки без слідчого, який би перекос вийшов? Подібний перекос роблять археологи, які хочуть бути монополістами, а своі висновки бачити істиною останньої інстанції”.

Чому презентація книги відбулася в музеї? Юрій Шилов каже, що музей працює не тільки як музей, а ще займається науково-культурологічною діяльністю. За його словами, остання книга – це своєрідний експеримент, в ній, зокрема, розповідається про розкопки і дослідження Стовбуватої могили – одного з найдавніших арійських курганів, з якого можна простежити виникнення Вед. Як відомо, частина арійських племен в ІІ тисячолітті до н.е. пішли в Іран та Індію і понесли з собою священні знання, які були там письмово зафіксовані у вигляді “Авести” і “Вед”.

Давні арійські кургани мають геомагнітну аномалію, а вторгнення сучасників у світ пращурів, в інформаційне поле арійських жерців, може принести біду. Займаючись розкопками задля дослідження, люди все ж таки руйнують кургани. Досі невідомим залишається, чому після досліджень курганів постраждало так багато дослідників, наприклад, загинув Б.М. Мозолевський та двоє працівників його експедиції. Але нам відомі ще й інші приклади та інші долі.

Але повернемося до теми. В контексті презентованої книги “Пращури”, її автор відзначив величезну роль справжньої національної еліти, якої має бути не менше 5%, щоб запрацювала національна ідея, а нація стала життєспроможною. Народ має підняти власні святині, навколо яких і згуртується національна еліта. Як бачимо, музей “Аратта-Україна” почав це робити, але попереду ще багато роботи і потрібно ще багато зусиль від усіх, хто увійшов в цей єдиний і потужний потік, щоб здобути Україні її заслужену велич.

Первинна общинна культура, що збережена народом , стоїть не на раціонально-аналітичному, а на образно-інтуїтивному підгрунті і пов’язана не з раціональним, а з міфологічним світосприйняттям і світорозумінням. Тому значення символів, обрядів, знаків в далекі общинні часі, коли існувала держава Аратта, є синкретичними, гармонійними і насиченими. Офіційна наука стоїть на логіко-аналітичному, раціональному підході і зосереджена на дослідженні речових проявів матерії і світу.

В офіційній академічній науці питання про дві лінії історіографії було поставлено ще в 1981 році Б.О. Рибаковим в його знаменитій праці “Язычество древних славян”. Він показав, що офіціна історіографія не дає слов’янам більше 1500 років, але в історичній пам’яті слов’ян збереглися згадки про мамонтів, які вимерли щонайменше 11 тисяч років назад.

Юрій Шилов свідомо ставить акцент на народній традиції, не відкидаючи, звичайно, і офіційну науку. Українська етнографія назвичайно багата, а українське селянство, на його думку, зберегло дуже давні традиції, які сягають ще часів держави Аратта.

У Юрія Шилова є багато цікавих книжок. Як не згадати художньо-документальну трилогію “Святині”, “Цилітель” і “Что Бог дал”, де розповідається про осягнення коріння витоків української і світової цивілізації через конкретні долі дослідників, політиків, звичайних людей. Є ще історичний роман “Начало начал”, присвячений витокам і сутності інституту спасительства, та “Истоки славянской цивилизации”.

Презентована книжка “Пращури” є популярною версією для широкого кола читачів майбутнього навчального посібника - "Давньої історії Русі в контексті світової цивілізації".