Казка про вовка та ягня або як у дитячого журналу “Соняшник” забирають приміщення

Автор/джерело -  © Олена Каганець, Аратта-Україна

2 червня в Українському домі, де третій день тривав Перший Київський дитячий книжковий ярмарок, відбулася прес-конференція “Чи матиме “Соняшник” дах над головою”. В ній взяли участь головний редактор українського дитячого журналу “Соняшник” Леся Воронина, її заступник Тетяна Щербаченко, заступник генерального директора видавництва “Київська Русь” Максим Цугунов і співачка Росава.

Ліворуч -Леся Воронина, праворуч - Тетяна Щербаченко

Вони розповіли майже детективну історію про виселення на вулицю “Соняшника”. Тому що редакція українського дитячого журналу мала нещастя ділити приміщення з великою комерційною структурою, яка приватизувала будинок, але дитячий журнал, маючи договір оренди, як кістка в горлі, стояла на заваді. Та ще яке приміщення! У нежилому будинку № 37/14 на вулиці Воровського/Гоголівській.

Редакція журналу “Соняшник” орендувало це приміщення ще до того, як там з’явилося АТЗТ “ЗовнішЕкспоБізнес”. За декілька місяців до закінчився терміну дії договору оренди приміщення в згаданому будинку редакція звернулася до Головного управління комунальної власності м. Києва про продовження терміну дії договору оренди. Але, як можна здогадатися, коли йдеться про нерухомість в центрі міста і “грошовитого клієнта”, рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 р. “Соняшнику” було відмовлено в цьому.

Заступник начальника Головного управління комунальної власності О. Копил повідомив, що відповідні підрозділи Київської міської держадміністрації шукають приміщення для переселення редакції дитячого журналу “Соняшник”, а переселення матиме місце за умови погодження з редакцією журналу. Крім того, редакції гарантувалося право користуватися приміщенням без будь-яких обмежень до моменту переселення.

Право гарантувалося, але чи виконувалося? Працівники редакції відчували постійний тиск з боку АТЗТ “ЗовнішЕкспоБізнес”. Для них навіть замикали спільні раніше туалети в спільному раніше коридорі. Завдячуючи такому “приємному сусідству”, Леся Воронина побувала в кардіологічному відділенні на стаціонарному лікуванні.

Але світ не без добрих людей. На допомогу “Соняшнику” прийшло потужне видавництво “Київська Русь”. Вони допомогли юристами, які розібралися в ситуації, що склалася, і виявили відверту брехню київських чиновників, неіснуючі рішення і те, що російською мовою називається “беспредел”, коли треба або відробити вже отримані хабарі, або отримати їх “по факту виконаних робіт”, догодивши платоспроможним клієнтам. Між іншим, дружина керівника АТЗТ “ЗовнішЕкспоБізнес” довгий час працювала з колишнім Київським мером О.О. Омельченком в КМДА.

Довідка про український дитячий журнал “Соняшник”: він ровесник Незалежності України – заснований 1991 року. Він знайомить своїх юних читачів з історією і традиціями рідної землі, кращими мистецькими зразками залучає малят до світу сучасної літератури та культури, збагачує світогляд і спонукає до власної творчості.

Автори “Соняшника” – і відомі, і зовсім молоді письменники, журналісти, художники-графіки. Часопис має оригінальне обличчя, не мавпуючи американські мультяшні образи, а створюючи власні разом з талановитими українськими художниками.

Обличчя “Соняшника” завжди повернуте до дітей!