Російський окупаційний режим у Криму - про права й свободи людей не йдеться

Автор/джерело -  © Голос Америки

Встановлена Росією влада практично не розслідує злочини, і не переслідує посадовців та осіб, які вчиняли порушення прав людини, створюючи атмосферу безкарності та безправ’я.

Про це йдеться в окремому підрозділі звіту США з дотримання прав людини у світі в 2018 році, присвяченому Криму.

Звіт, складений Державним департаментом США і оприлюднений сьогодні, наводить довгий перелік сфер, де окупаційна влада порушує права людини. Це "зникнення, катування, включаючи каральну психіатрію, погане поводження з затриманими в якості покарання, або для того, щоб отримати зізнання; погані умови ув’язнення і переведення в’язнів до Росії; свавільні арешти та затримання, ув’язнення з політичних причин; порушення приватності, жорсткі обмеження свободи волевиявлення та ЗМІ, включаючи закриття видань та застосування насильства проти журналістів; обмеження інтернету, включаючи блокування сайтів; масштабні придушення свободи зібрань, включаючи заборону кримськотатарського Меджлісу; обмеження свободи пересування та участі в політичних процесах, системна корупція та дискримінація проти кримських татар та етнічних українців", - йдеться у звіті.

12 мешканців Криму, які зникли після окупації, було знайдено мертвими, за даними МЗС України. Окупаційна влада не розслідувала інші підозрілі смерті та зникнення, і подеколи відносила їх до самогубств, говорять автори звіту.

42 особи стали жертвами примусових зникнень з 2014 до 30 червня 2018 року. Такі дані наводяться в звіті з посиланням на Місію ООН з прав людини в Україні. Серед зниклих 27 етнічних українця, дев’ять кримських татар, чотири таджики, одна особа російсько-татарського походження і один узбек. Порушників не було притягнуто до відповідальності за жодним з цих злочинів.

Широко поширені повідомлення про те, що російські посадовці в Криму катували, або іншим чином порушували права тих, хто виступав проти окупації, а також є повідомлення про використання каральної психіатричної експертизи. Автори звіту наводять приклад Ахтема Мустафаєва, який потерпав від катувань, Нарімана Мемедінова, який, на думку правозахисників, став жертвою каральної психіатрії.

За окупаційного режиму Росії "суддівство" не було ні незалежним ані безстороннім. Судді, прокурори та адвокати діяли в рамках політичних директив окупаційної влади і результати судових розглядів, як видавалось, були визначені наперед через урядове втручання.

В звіті також наголошується, що діяльність Меджлісу кримських татар залишається під забороною, незважаючи на рішення Міжнародного суду, яке вимагає від російської влади "не утримувати і не вводити обмеження на спроможність кримськотатарської спільноти зберігати представницькі інституції, включаючи Меджліс".