Міліціянтам, які били фанів на республіканському стадіоні “світять” нари

Автор/джерело -  © Кореспондент.net

За фактом перевищення службових повноважень працівниками спецпідрозділів міліції Беркут на столичному стадіоні Олімпійський 27 травня порушено кримінальну справу.

Про це заявив перший заступник Генерального прокурора України Віктор Шемчук.

Він вважає, що правоохоронці неадекватно відреагували на дрібне хуліганство на трибунах і застосували силу: "Ми усі бачили факт побиття неповнолітніх працівниками міліції". Матеріали для розслідування цієї справи надіслані прокуророві Києва, що повинен у повному обсязі об’єктивно і всебічно розглянути всі події, що відбулися в той день на київському стадіоні, і прийняти рішення про притягнення усіх винних до передбаченої законом кримінальної відповідальності.

На момент порушення кримінальної справи в прокуратурі було тринадцять заяв від потерпілих, а також звернення батьків побитих підлітків і керівництва ФК Динамо (Київ). Перший заступник Генпрокурора впевнений у тому, що підчас перевірки будуть виявлені й інші факти побиття.

Так, за даними Віктора Шемчука, під час перевірки вже вдалося установити, що, крім подій 27 травня, у ніч на 28 травня працівники МВС в одній з дільниць міліції завдали тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості декільком доставленим туди зі стадіону громадянам: "Є фото осіб, яким було завдано цих тілесних ушкоджень, і фото працівників міліції, що віддавали накази наведення, у лапках, порядку на трибунах стадіону".

За інформацією Віктора Шемчука, саме ці особи ідентифікуються і як такі, що свого часу захоплювали Генпрокуратуру. "Думаю, що найближчим часом ми зможемо сказати, хто ці працівники, їхні прізвища, хто віддавав їм накази і чому вони так неадекватно поводилися на стадіоні", -
зазначив заступник Генпрокурора.

До речі, виконуючий обов’язки начальника УМВС України в Дніпропетровській області Юрій Бабенко ще 26 травня підтвердив, що його підлеглі брали участь у подіях у Генпрокуратурі 24 травня. Він сказав, що, коли надійшло повідомлення про захоплення Генеральної прокуратури, відряджений до столиці підрозділ дніпропетровського Беркуту забезпечував громадський порядок неподалік. Тому їх і викликали для наведення порядку в самій ГПУ. А незабаром міністр внутрішніх справ Василь Цушко розпорядився про відсилання відряджених до Києва підрозділів Беркуту до місць постійної дислокації - відповідно до домовленостей між Президентом, прем’єром і спікером. Уранці 27 травня майже всі спецпідрозділи вирушили додому, але частина з них залишилася до вечора - для забезпечення правопорядку під час святкування Дня Києва та фіналу Кубка України з футболу.

"Я був в одинадцятому секторі, - розповідає харківський журналіст Михайло К. (прізвище просив не називати. - ред), - саме біля воріт, у які ввірвався спецназ. Усіх без розбору вони загнали нагору. Навіть київські міліціонери були, м’яко кажучи, здивовані жорстокістю, з якою на нас накидалися дніпропетрівці. Кияни навіть зі словами "Куди ж ви долбо... лізете?" намагалися витиснути їх із сектора і відкрили нам ворота, щоб ми могли вивести дівчат і винести поранених - прямо на полі до швидкої винесли хлопця з розбитою головою. Було три хвилі - міліція двічі витісняла Беркут із сектора, але вони усі поверталися. А після матчу почали приймати не перебираючи. Утворили з двох рядів подоба коридору, нібито щоб забезпечити дорогу до виходу, а коли люди туди заходили - накидалися з кийками і заганяли в автозак. От так “винних” і набрали"

- Я вважаю, що Беркут діяв неадекватно ситуації, що склалася, і перевищив свої службові повноваження, - розповів віце-президент ФК Динамо (Київ) Вадим Костюченко. - Я сам був у цьому секторі і бачив побиття підлітків і беззахисних дівчат. Так, був і опір - коли вболівальник бачить, що його незаконно б’ють, він починає захищатися чим може: туфлями, сидіннями, прапорами... Замість того щоб загасити маленький конфлікт, саме Беркут розпалив такий, котрий призвів до масового безладу на трибунах. Більше того, конфлікт перекинувся в інші сектори, де взагалі не було ніяких порушень. І тільки завдяки представникам київського управління з охорони громадського порядку (а це полковники, майори), що ввірвалися, стали живим щитом, а потім і вивели некиївський Беркут із секторів, усі заспокоїлося. При цьому столичним офіцерам теж дісталося від беркутівців. Ситуація вже була на межі, люди юрбилися біля ґрат - біля верхніх і бокових виникла тиснява. На жаль, сумний досвід подібного відомий багатьом країнам світу. Англія першою поставила ґрати і першою їх зняла - після того як під час тисняви ґрати завалилися разом з людьми, котрі полізли на них.

- Зараз до нас до фан-клубу приходять люди зі свідченнями того, що відбувалося не тільки під час, але і після матчу. На жаль, це не зафіксовано на відео. Але тунель-дворик за бессарабськими воротами ті, хто його пройшов, називають тунелем Піночета. А як поводилися з затриманими! Їм не давали зателефонувати додому, не давали пити... Ми будемо до кінця відстоювати права наших уболівальників. А якщо хтось вважає, що цю ситуацію вдасться звести нанівець, то вони глибоко помиляються. Ми готові йти навіть у міжнародні суди.

- Як можна боротися з файєрами на трибунах?

- Європейський досвід - чемпіонат світу в Німеччині, який я спостерігав. Уболівальники Хорватії запалюють файєр - ніяких розбирань під час матчу. Після закінчення по фотографії пізнають конкретного винуватця, накладають на нього штраф у п’ять тисяч євро і депортують. Цей сюжет показують по всіх телеканалах. У результаті усі файєри було спалено на фан-сієстах, на стадіони їх більше не понесли. Вибіг на поле один уболівальник - ніхто його не бив, культурно провели, стягнули штраф і депортували. А в нас не розроблено законодавчої бази, звідси і виникають проблеми. Футбольний клуб страждає - ми платимо штрафи. Незаконослухняний громадянин України теж повинен постраждати, заплативши штраф. Але не будучи побитим.

"Мене затримали метрів за тридцять до виходу з території стадіону, - розповідає 30-річний киянин Тарас Ткачук. - Спустившись з трибун, я побачив, як співробітники Беркуту нелюдськи б’ють малолітніх. Вони піймали кількох хлопчиків, били їх ціпками, а коли ті падали - копали їх ногами. Я педагог за освітою і не міг пройти мовчки повз таке, тому звернувся до підполковника, що там знаходився: "Мужики, що ви робите!" І ця людина або нелюдина - не знаю, як його назвати, - співробітник Беркуту обернувся і плюнув мені в обличчя. У мене вирвалося: "От це культура!" Він уже збирався іти, але почув ці слова і спробував мене скрутити. Оскільки я хлопчик немаленький, під сто кілограмів вагою, йому на допомогу підбігли ще кілька людей і пояснили, що таке правопорядок на їхню думку. Били мене в основному ціпками. На спині півдесятка гематом залишилося - в області ребер і нирок."

"Я не можу сказати, що мене затримали - це ж передбачає визначену процедуру, а на мене фактично було скоєно розбійний напад, що супроводжувався моральними образами і фізичним впливом, - обурено каже уболівальник. - Ніч нас протримали у відділку на Бессарабці, а коли доставили в Печерське РУВС, я побачив чітку різницю між дніпропетровським Беркутом і міліцією. Наші київські співробітники РУВС зовсім інші. Це професіонали, толерантні люди. Після суду нас відпустили, і я добу відлежувався. У мене дуже сильно боліла спина. Я звернувся до травмпункту сьомої лікарні Святошинського району, а потім і до судмедекспертизи, що установила сліди побоїв."

"У подіях у фан-секторі я взагалі ніяк не замішаний, оскільки сидів у восьмому секторі. Співробітникам Беркуту я пред’явив квиток, але вони його забрали, а в протоколі написали, що я був в одинадцятому. Вважаю, що затримали мене тільки за те, що я був свідком їхнього злочину," - підсумував Ткачук.

"Я сидів у тому секторі, де почалася бійка, - розповів 38-річний киянин Олександр Шпитов. - Ніякої участі в ній не брав, і мені навіть удалося зняти на камеру телефону те, що бачив. Коли глядачів погнали повз мене нагору, я принципово вирішив залишитися на місці, тому що нічого негожого не робив. До мене підбіг беркутівець, я розставив руки догори, сказав, що нічого не роблю, а він ударив мене в обличчя так, що я упав. Ще мене раз вдарили в спину, коли я знімав те, що відбувалося на відео."

"Після матчу я побачив, що на виході з мого сектору стоїть Беркут, тому вирішив вийти через інший сектор. І коли спускався по сходах, побачив, як біля тунелю біля бессарабських воріт бійці Беркуту ведуть пвідлітків, яким і по 16 років немає, і знущаються з них: б’ють кийками, ті падають, а міліціонери копають їх ногами. У мене пам’ять закінчилася в телефоні, тому я не зміг цього записати. Я бував на багатьох матчах і в Україні, і за кордоном, бачив і бійки на стадіонах, але такого ще не бачив."

"Переді мною йшов якийсь чоловік, його також це обурило, і він звернувся до беркутівців: "Мужики, як ви можете, ви ж не звірі! Це ж діти!" Отут підійшов офіцер, нецензурно вилаявся і плюнув чоловіку в обличчя! І це офіцер міліції! "Пан офіцер, - звернувся я до нього, - як ви можете, ви ж представник влади!" Він вилаявся в мій бік і став іти. А хлопець навздогін йому і скажи: "Ну і культура в нашої міліції..." Офіцер розвернувся і почав бити чоловіка. На допомогу командирові кинулося ще трохи бійців. Частина з них чомусь підскочила до мене. Ударили, звалили на землю, зірвали хендс-фрі від мобільного і, б’ючи, хоч я і не пручався, поволокли до машин. Там уже було кілька людей, яких міліціонери копали ногами. У машині я виявив, що з кишені в мене зникли двісті гривень."

"Далі нас привезли до Печерського РУВС, там чомусь потримали

в дворі і перевезли до відділення на Бессарабку. Нас били, змусили стояти чи ледве не на шпагаті біля стіни. Деякі неповнолітні почали плакати - так їх били ще сильніше. Один хлопчик попросив зателефонувати мамі, щоб та не хвилювалася, так беркутівець тільки вдарив його, сказавши: "Це тобі не в Америці". В усіх запитували, навіщо кидали стільцями. Я переконаний, що всі затримані ніякого відношення до бійки не мали."

"Нам дали підписати наші свідчення, які писали самі міліціонери. Читати їх нам не давали, тому я відмовився підписувати. Але мені дали зрозуміти, що буде гірше, і я підписав, вважаючи, що відмовлюсь у суді. Мені там написали, зокрема, що я сидів у 12 секторі, хоча у мене зберігся квиток із 11-ого. Я особисто не бачив, але мої товариші розповідали, що Беркут писав рапорти під копірку!"

"Коли Беркут виїхав, нас розвели по камерах, і вже ніхто не бив. Але ні зателефонувати близьким, ні поїсти-попити нам не давали - тільки вода з крана в туалеті. Лише вранці, коли нас готували на суд, багатьом дозволили зателефонувати додому - у більшості з нас не було із собою документів, тому міліція дозволила зв’язатися і попросити рідних привезти нам паспорти. До речі, півночі з нами в камері провів хлопець, якого затримали десь у центрі Києва. У нього була проломлена голова, він просив викликати медиків, але міліція не реагувала. І тільки вранці, годині о восьмій, коли ми сказали, що якщо хлопець помре, то тут досить свідків проти винуватців цього, - його забрала швидка."

"Дивна ситуація з неповнолітніми вийшла. Їх з нами було восьмеро. Шістьох відпустили відразу, коли за ними приїхали батьки, а двох чомусь посадили до камери. Потім я чув, як міліціонери розмовляли: "Цей Беркут справ натворив, а нам тепер розгрібай. Якщо прокуратура довідається, що ми підлітків у камерах тримали, нас самих туди посадять". Потім тих хлопців відпустили.

- Я стояв не там, де палили файєри, а трохи лівіше, - розповів журналіст київської газети “Вєчєрніє вєсті” Павло Артюх. - Вогні згасли, я думав, що все вгамувалося, на секунду відволікся - аж враз мене звалив удар кийком. Таке враження, що бійці уже були накручені. Я отримав тільки пару-трійку разів, але запам’яталося, як вони несамовито били підлітків. Навіть, коли люди не могли вийти, загнані до грат, спецназівці їх там затиснули і били.

Чи принесли файєри заздалегідь, чи сховали, як припускає міліція, - каже юрист фан-клубу Динамо Олег Петруненко, - питання не в цій площині лежить. Якщо в них є докази, нехай карають тих, хто спланував і підготував це адміністративне правопорушення. Люди просто хотіли, щоб шоу було яскравішим. Адже там, де палили файєри, не було ніякого безладдя. Напруга з’явилася тільки з появою представників правоохоронних органів. І підстав для застосування спецзасобів без попередження співробітники МВС не мали.

- Але міліція стверджує, що Беркут увійшов унаслідок того, що фанами було побито кількох міліціонерів...

- У нас з київською міліцією нормальні відносини, якби були такі факти, вони б нам давно про це сказали. Але якби навіть таке було, то це не підстава для таких відповідних дій, які були. У нас дотепер діє постанова Ради міністрів УРСР від 27 лютого 1991 року, у якій йдеться, що застосуванню спецзасобів, за винятком попередження раптового нападу на співробітника міліції і звільнення заручників, повинно передувати попередження про намір їхнього застосування. Цього зроблено не було. Крім того, ці засоби застосовувалися до людей, що стояли у верхній частині сектору і ніяк не могли бути тими, хто запалював файєри.

- Як зараз діє клуб?

- Ми збираємо заяви - як від окремих потерпілих, так і колективні. Перші з них уже надіслані на ім’я Генпрокурора, а також прокурорів Києва та Печерського району. Допомагаємо людям зорієнтуватися, зняти побої, шукаємо свідків. Крім того, ми вважаємо, що фан-клубу було завдано серйозної моральної шкоди як юридичній особі, і готуємо позов щодо її відшкодуванню. Ми сподіваємося, що ця ситуація сприятиме еволюційному розвиткові як правоохоронних органів, так і державного апарату в цілому.

Дніпропетровський Беркут - давній знайомець столичних фанів. Один з активних членів фан-клубу, 20-річний киянин з 5-річним стажем в ультраз (ім’я на його прохання не вказуємо. - ред.), цього разу був ним побитий і затриманий, незважаючи на те, що взагалі не був у секторі - він під час матчу диригував фан-сектором з бігових доріжок. "Я запитав у майора, що стояв біля поля, як мені краще вийти, - розповідає хлопець. - Він указав на тунель за воротами. Але відтіля до мене вибігла пара бійців. Вони штовхнули мене додолу і почали бити. Потім мені інкримінували те, що я знаходився в одинадцятому секторі, ламав сидіння й організовував безладдя на трибунах". Роком раніше цей же вболівальник постраждав від того ж Беркуту.

Тим часом Професійна футбольна ліга на своєму черговому засіданні за поведінку вболівальників, що запалили на трибунах файєри, оштрафувала ФК Динамо (Київ) на сім тисяч доларів. Також клуб повинен відшкодувати стадіону збитки, завдані вболівальниками, а саме: вартість відновлення сорока чотирьох пластикових сидінь, виламаних ними під час зіткнення з Беркутом. Також ПФЛ звертає увагу МВС на неадекватні дії представників правоохоронних органів стосовно фанів. Це повинно стати темою розмови президента ПФЛ Равіля Сафіулліна з керівництвом МВС.

До речі, за даними міліції, сидінь зламано не 44, а 70. А вболівальники стверджують, що значну частину їх зламали беркутів ці, що пробігали по сидіннях.