У Григорія Нестора вже 115 років нічого не болить

Автор/джерело -  © Галина МИЦЬ, “Високий Замок”

Правда, іноді трохи дошкуляють холод і безсоння.

У 115 років шампанське особливо солодке

15 березня найстарший житель України Григорій Нестор із села Старий Яричів Кам’янка-Бузького району святкував 115-ліття. Ми також приїхали до дідуся, аби його повіншувати.

Поздоровлення, розповіла двоюрідна онука Григорія Нестора Оксана Савчук, дідусь приймає від самого ранку. Першими довгожителя привітала родина. Після обіду зачастили журналісти, які раз по раз відчиняли хвіртку. Гості пили шампанське і їли цукерки. Григорій Нестор для кожного знайшов теплу усмішку і гарну пісню – ставши довгожителем, він полюбив журналістів, які не дають йому спокою. Від шампанського старенький також не відмовився і перехилив повний келих. Правда, допити його до кінця дідусеві за один раз не дали – Оксана спохопилася, що шампанське дуже холодне, тому поставили напій трішечки нагрітися.

Пані Оксана та її чоловік Олег розповідали про життя дідуся. На болі голови чи серця, Богу дякувати, не скаржиться. Але має дві проблеми: мерзне в ноги (тому любить грітися біля пічки) і безсоння. Іноді вранці дідусь приходить до рідних і скаржиться: “А я цілу ніч не спав”. “Чому, дідусю?”. “А хто його знає!”. Якщо закашляє чи застудиться, Оксана відпоює старенького малиновим чаєм та бісептолом. Таблеток дідусь не поважає і, коли їх їсть, вередує – Оксані доводиться пояснювати, що нині без “хімії” не обійтися. Олег нагадує, що дідусь любить домашнє вино – часом може випити цілий великий келих. Донедавна на сніданок Олег робив дві міцні кави. Одну собі, другу дідусеві. Але вже більше року, як Григорій Нестор відмовився від такого задоволення. Прислухався, що від великої кількості кави “у голові робиться щось недобре”. Ніяких дієт дідусь у житті не дотримувався. Їв переважно хліб і пив молоко. А нині дуже любить вермішелевий суп з великою кількістю перцю.

Як і замолоду, Григорій Нестор часто відповідає на запитання жартами і афоризмами: “Не народилася ще та дівчина, з якою би я одружився”, “Поки свічка мого життя горітиме, поки я буду жити, я ще заяви не писав”. Дідусь не любить говорити про смерть і навіть вживати це слово. Повсякчас нагадує, що людина живе один раз, тому усе повинна встигнути. А пережив Григорій Нестор немало.

Народився у селі Монастир Ярославського повіту 1891 року у бідній селянській родині. Ні батько, ні мама не вміли читати. Було двоє братів і сестра Катерина. У дитинстві купався у Сяні, босоніж ходив по росі, а якщо на вулиці було тепло – спав не у хаті, а на свіжому повітрі. Коли Григорію виповнилося сім років – сім’я захворіла на тиф. Діти одужали, а батько помер. Григорій був такий слабенький, що не міг іти до школи. У 1940 році його разом з родиною із Польщі виселили у Старий Яричів. У той час сім’я жила надзвичайно бідно. Дідусь донині пам’ятає, що та трава, котра гарно сивенько цвіте, дуже ситна. Глибоко віруюча людина. Прочитав багато духовної літератури.

День народження дідуся закінчився традиційним застіллям у колі родини, на яке Оксана спекла улюблені дідусеві булочки з родзинками. З усім, що є на столі, дідусь дає собі раду лише одним зубом.