Хто убив генерала Кравченка? ГПУ продовжує косити під дурників

Автор/джерело -  © УНІАН

Три роки тому не стало Юрія Кравченка - одного з фігурантів у справі про вбивство Георгія Гонгадзе, колишнього голови Митного комітету, міністра внутрішніх справ, губернатора Херсонської області і глави ДПА. Завтра йому виповнилося б 57.

Три роки після його загибелі, на жаль, не наблизили нас до розгадки - що ж відбулося за декілька годин до візиту в Генпрокуратуру, де екс-міністрові належало дати свідчення у справі Георгія Гонгадзе, пише газета "Сєгодня".

Багато суперечок викликала передсмертна записка Юрія Кравченка. Перш за все, тим, що її нібито знайшли не відразу - за даними слідства, вона знаходилася в спортивних брюках загиблого. Для чого або від кого записку потрібно було ховати, так і не зрозуміло. Не відразу став відомий і текст.

Потім Юрій Луценко дослівно відтворив його: "Мої дорогі, я не винен ні в чому. Пробачте мені. Я став жертвою політичних інтриг президента Кучми і його оточення. Йду від вас з чистою совістю. Прощайте".

Графологічна експертиза, запевняли видання в Генпрокуратурі, підтвердила: записка написана рукою Юрія Кравченка. З цим не згодні люди, що регулярно мали справу з резолюціями шефа, - через них пройшла безліч документів за його підписом.

"Це не його рука, - упевнений Микола Джига, який працював у Кравченка першим замом. - Я добре знаю почеркознавський стереотип Юрія Федоровича. У нього в повсякденному житті був такий почерк, що його треба було розшифровувати разом з експертами. Як напише резолюцію - нічого не розібрати. Тому безумовно вважаю, що записка, залучена до матеріалів кримінальної справи, - підробка. Хтось цю фальшивку виконав, але хто - мало з`ясувати слідство..."

Аналогічної думки дотримується і Костянтин Бриль, також добре знає почерк Кравченка: "Вважаю, що записка належала не йому. Я її бачив в матеріалах кримінальної справи і вважаю, що вона не відповідає руці Юрія Федоровича".

Від “Аратти”: ми багато і досить ретельно знайомили нашу пудиторію із подробицями цього загадкового убивства. І не ми одні.

Змінювалися генпрокурори, ГПУ захоплювали спецнази, але одне залишається незмінним: вірус тотальної зневаги до суспільства із боку тамтешніх відповідальних працівників. Бо вони вперто продовжують стверджувати, що покійний генерал був дивакуватою людиною: мало того, що сховав зазначену записку десь у штанях без кишень, так іще примудрився двічі вистрелити собі у голову.

За кого ви маєте свій народ, панове прокурори?

Славнозвісна фальшивка із безкишенькових штанців генерала.