Мавр зробив свою справу. У Москві порушили кримінальну справу на Фірташа

Автор/джерело -  © Обозрєватєль

Співвласників РУЕ притягають до кримінальної відповідальності, як посібників та співучасників злочинів, які скоїв Семен Могилевич.

З обізнаних і заслуговуючих на довіру джерел стало відомо про те, що Слідчий комітет при прокуратурі РФ виніс ухвалу про притягнення власників компанії Rosukrenergo (RUE) Дмитра Фірташа і Івана Фурсина, як обвинувачених, у справі компанії Highrock Holdings Ltd, власником якої є бізнесмен Семен Могилевич.

Також, Слідчий комітет оголосив Дмитра Фірташа і Івана Фурсина у федеральний розшук і звернувся, напередодні, до суду з клопотанням про заочний арешт, з метою оголошення їх в міжнародний розшук.

За даними слідства вони ховаються в Україні і відмовляються виступити свідками в справі, яку СКП розслідує відносно Семена Могилевича (Сергія Шнайдера).

Тим часом, в офісах панів Фірташа і Фурсина заявляють, що слідство їх ні про що не повідомляло. У Слідчому комітеті при прокуратурі (СКП) РФ не коментують повідомлення про оголошення Фірташа і Фурсина в міжнародний розшук. "Цю інформацію ми не коментуємо", - заявив офіційний представник відомства представникові «Обозрєватєля».

Разом з тим, у Басманному суді Москви нам підтвердили, що до них надійшло якесь клопотання про посилення позиції слідства відносно Фірташа і Фурсина, і воно буде розглянуто найближчим часом. Але представники суду відмовилися підтвердити, що воно передбачає обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно власників компанії Rosukrenergo (RUE).

За даними наших джерел, клопотання про арешт Фірташа і Фурсина було подане до суду ще 23 січня. При цьому нібито ухвала про залучення Фірташа і Фурсина, як обвинувачених, слідство винесло ще раніше – 10-12 січня цього року.

Як вважають правоохоронні органи підозрювані надавали активне сприяння Семену Могилевичу в ухиленні від сплати податків, відмиванні капіталів і шахрайстві. Представники правоохоронних органів розповіли нашим джерелам, що в листопаді, грудні і початку січня Фірташ і Фурсин кілька разів викликалися на допит, проте на повістки вони не відповідали і зв'язатися з ним не вдалося.

Тому звинувачення пред'явили заочно. Після цього вони були оголошені у федеральний розшук. Якщо клопотання про заочний арешт Дмитра Фірташа і Івана Фурсина буде задоволено судом, то Генпрокуратура оголосить їх в міжнародний розшук через Інтерпол і приступить до підготовки запиту на їхню екстрадицію з України.

На думку правознавців це буде не так легко зробити. За словами відомого адвоката Артема Поплавського, в ухвалах СКП немає слів про те, що справа Семена Могилевича порушена ще й відносно «інших осіб», до яких можна було б віднести Фірташа і Фурсина.

«Виходить, так що їм у «чужій» кримінальній справі пред'явили звинувачення, а потім і оголосили в розшук. Це є порушенням Кримінально-процесуального кодексу (КПК) РФ, розпоряджень Верховного і Конституційного судів», — відзначає адвокат.

Але В Росії така практика діє давно. За подібною схемою оголошений в розшук колишній власник найбільшого рітейлера стільникових телефонів «Євромережа» Євгеній Чичваркин-Жеребенков.

Подібна історія відбулася і з генералом ФСКН Олександром Бульбовим. 28 жовтня Верховним судом (ВС) було скасовано рішення Мосгорсуду про продовження Бульбову термінів утримання під вартою до 15 грудня, оскільки з'ясувалося, що СКП РФ пред'явило йому звинувачення у кримінальній справі, порушеній відносно інших осіб. «У статті 156 КПК РФ мовиться, що попереднє розслідування починається з моменту порушення кримінальної справи, – говорилося у рішенні ВС. — Але з представлених в касаційну інстанцію матеріалів видно, що кримінальна справа відносно Бульбова не порушувалася».

Наші джерела в Москві вважають, що насправді «прив'язка» Фірташа і Фурсина до справи Могилевича - це лише привід. А реально СКП цікавлять зовсім інші справи газових трейдерів.

Наприклад, операція в рамках якої RUE купив у Зовнішторгбанку 74,87% акцій АНГК. Більш того, під нього був організований фіктивний приватизаційний конкурс, на якому структури Фірташа придбали акції, що залишилися, у адміністрації Астраханської області. Паралельно йшли переговори з Петром Родіоновим, власником 50% акцій «Печоранафтогазпрому» (друга половина підприємства належить групі «Газпром»). У результаті він погодився продати активи за смішну суму - 35 млн. дол., і Фірташ навіть встиг перевести ці гроші продавцеві.

Наприклад, контрольний пакет аналогічного, по запасах, Берегового родовища "Газпромбанк" придбав у «Ітери» з величезним дисконтом за 137 млн. дол.

Причини зговірливості пана Родіонова банальні: він був оголошений у федеральний розшук і був вимушений вести переговорний процес, знаходячись під жорстким пресом закордоном. Взагалі ж активи «Печоранафтогазпрому» цілком потрапляють під категорію «виведені з «Газпрому». Як «гарант» операції, виступав тодішній заступник голови правління «Газпрому» Олександр Рязанов, який зокрема займався діяльністю RUE. До того, він курував повернення активів концерну, але чомусь «проігнорував» пакет акцій «Печоранафтогазпрому». Потім хтось запустив процес відміни операції, який ускладнився тим, що пан Фірташ встиг заплатити, але активи так і не отримав. Можливо, тепер комусь необхідно довести, що повернення грошей з Росії - дуже складний процес.

Докладніше про Дмитра Фірташа

Дмитро Фірташ потрапив в бізнес із торгівлі газом в середині 90-х. Проте по-справжньому йому пощастило в 2002 році, коли оточення українського Президента Леоніда Кучми висунуло його на роль транзитера туркменського газу замість близької до команди Рема Вяхирева «Ітери».

Характерно, що документи, які проклали дорогу Фірташу в газотрейдерський бізнес, підписав Віктор Ющенко, який був тоді прем'єр-міністром України. Саме він завізував пакет документів, згідно яким, право транзиту туркменського газу по території Росії отримав угорський офшор Eural Transgas (за ним і стояв непублічний тоді Дмитро Фірташ). В кінці 2004 року, коли дні Кучми у владі добігали кінця, ETG в цьому бізнесі замінила компанія Rosukrenergo.

В процесі перетворень «Газпром» зумів виторгувати собі 50-процентну частку, а другу половину від імені уряду України отримав Raiffeisen Investment. Через півтора роки під загрозою офіційного розслідування з боку мінюсту США панові Фірташу довелося признатися, що Raiffeisen Investment представляє його інтереси і інтереси його молодшого партнера Івана Фурсина (5% в Rosukrenergo). На початку 2007 року він зареєстрував на Британських Віргінських островах "Групу DF" (GDF - Group of Dmitry Firtash) - приватна міжнародна група... з метою об'єднання активів Дмитра Фірташа в енергетиці, хімічній промисловості, енергетичній інфраструктурі, а також активів у сфері нерухомості. До групи увійшли Centragas (з його 50% акцій Росукренерго), угорська EMFESZ (газоторгова компанія, постачальник енергетичних послуг), австрійська компанія Zangas (спеціалізується на будівництві газової інфрастуктури), а також OSTCHEM Holding (об'єднує групу хімічних підприємств в Східній і Центральній Європі. Окрім цього, Дмитро Фірташ власник баскетбольного клубу "Київ", представник компанії Eural Trans Gas в Туркменії, Узбекистані й Казахстані. Компанія зареєстрована в Будапешті, де Фірташ проживає більшу частину часу.

Він також - президент філії компанії Highrock Holdings Ltd, власником якої є бізнесмен Семен Могилевич; фактичний власник українських телеканалів К-1 і К-2.

Фірташ в приятелює з колишнім першим помічником Президента України Віктора Ющенка, членом президії партії "Наша Україна" Олександром Третьяковим і екс-главою "Нафтогаза України", регіоналом Юрієм Бойком. Українська преса повідомляє, що Фірташ зумів зблизитися з Президентом Ющенком, забезпечивши переліт до Києва на інавгурацію Ющенка його американських родичів. Їхня доставка обійшлася в 270 тисяч доларів.

Іван Фурсин, власник одеського Місто-банку, основний акціонер Одеської кіностудії. Фурсин став відомий після спроби захоплення ним і його Місто-банком взуттєвої фабрики "Київ". Тоді за Фурсина заступився його приятель, глава парламентської фракції "Наша Україна" Микола Мартиненко, проти нього пішла пропрезидентська партія "Пора". Це протистояння стало першим розколом в "померанчевій команді".

Фурсина називають другом голови фракції "Народної партії" Ігоря Єремєєва.

Фурсин балотувався у Верховну Раду за списком "народників", отримавши почесний номер 33, але партія тоді не подолала трипроцентний бар'єр.