За правду журналісти платять життям

Автор/джерело -  © DW

Сьогодні у Вашингтоні відкривають пам’ятник загиблим журналістам. Він стоятиме у Музеї свободи слова. На жаль, ризиків, пов’язаних з професією репортера, у світі не зменшується.

Символічна акція вшанування пам’яті загиблих журналістів

Минулого року у світі загинули 60 журналістів, виконуючи свою роботу. 670 було заарештовано. Такі дані оприлюднила міжнародна правозахисна організація «Репортери без кордонів».

Ці цифри є нижчими, аніж 2007 року, однак ситуація для журналістів у світі не поліпшилася, вважає Ельке Шефтер, керівник німецького відділення «Репортерів»: «Стало менше арештів, менше цензури. Однак умови праці журналістів насправді не поліпшилися. Візьмемо для прикладу Сомалі. Минулого року ця країна посіла друге місце у світі за небезпекою для журналістів. Тут загинула велика кількість працівників ЗМІ. Багато мас-медій змушені були позакривати свої представництва. І ситуація все ще залишається критичною, нічого не змінюється. Схоже становище ми маємо також в багатьох інших країнах, зокрема в Іраку».

Ірак залишається найнебезпечнішою країною для журналістів. 2008 року тут загинуло 15 працівників ЗМІ. «Репортери без кордонів» вказують також на особливу небезпеку для журналістів у Пакистані, Мексиці та на Філіппінах. Китай та Куба лідирують за кількістю ув’язнених журналістів: у «піднебесній» їх 30, а на «острові свободи» – 23. Посилюються також репресії щодо користувачів інтернету. На початку 2008 року в Китаї навіть було вбито людину, що публікувала в інтернеті критичні статті під псевдонімом «громадський журналіст».

У західних демократіях теж не без проблем

Звісно, ситуацію із становищем журналістів у згаданих країнах не можна порівняти із західними демократіями. Але в розвинутих країнах також спостерігаються певні проблеми. Приміром, як розповідає керівник німецького відділення «Репортерів без кордонів», у Німеччині свобода слова часто обмежується через посилення законів щодо боротьби з тероризмом: «У Німеччині журналісти часто першими викривають якесь зловживання, а вже потім підключається прокуратура. Тепер це може опинитися під загрозою, якщо журналістів змушуватимуть розкривати джерело і не діятимуть принципи захисту інформатора».

Поліцейські наряди в редакціях чи помешканнях репортерів є звичною практикою у багатьох європейських країнах. Навіть у таких, як Франція, стверджують «Репортери без кордонів».

Нагадаємо, що Україна 2008 року посіла 87 місце в рейтингу організації, зайнявши лідерські позиції на просторі СНД. Проте, казати про перемогу свобди слова - не має підстав. Досі не розкртито звіряче убивство донецького журналіста Ігоря Александорова. Не все однозначно із справою Георгія Гонгадзе. В усякому разі ми не плекаємо надії на те, що замовники, організатори та підбурювачі цього злочину отримають покарання. Не увійшли в історію фізичні розправи над журналістами. Нещодавно здійснено напад на заступника голови Державного комітету телебачення і радіомовлення Василя Шевченка. Вранці, дорогою на роботу, біля помешкання Шевченка на нього напали двоє молодиків 25-27 років і, не сказавши жодного слова, почали бити по голові...

До речі, попередній пострадянський лідер, Грузія, з 66-го місця опустила на 120-те. Це пояснюють умовами війни на Кавказі.

Ну а лідерами за рівнем свободи слова минулого року стали Ісландія, Люксембург та Норвегія.