Президент Ющенко вважає, що відсутність реформ стимулює інфляцію

Автор/джерело -  © Аратта-Україна 

Сьогодні Президент Віктор Ющенко дав інтерв'ю телеканалу ICTV. Найбільше уваги глава держави приділив економічним проблемам, зокрема - зростанню цін, викликаному інфляцією.

Ми надаємо тест інтерв'ю Президента Віктора Ющенка без змін та коментарів.

- Доброго дня, Вікторе Андрійовичу!

- Доброго дня.

- Я би хотіла почати з теми інфляції, тому що зростання цін на сьогодні хвилює чи не кожного в Україні. Наскільки, Ви вважаєте, ситуація небезпечна на сьогодні?

- Ми повинні всі розуміти, що інфляція - це зло. І відповідь на її приборкання треба шукати не в тому, який рецепт по тих чи інших активах, чи по депозитах треба шукати, щоб спастись. А рецепт повинен бути один - як її не допустити. Нам треба звернути увагу на декілька речей. По-перше, є зовнішні фактори. Але, вибачте, в Європейському Союзі якщо говорять про інфляцію, то переглядають її з 2,5% до 3,2%, і це вважається колосальний удар по європейській економіці. Ми зараз говоримо про 9,7%, а в річному виборі більше 34%. Це шалений удар. У продовольчому сенсі Україна майже самодостатня країна: ми все виробляємо те, що споживаємо, майже все. Тоді виникає питання, чому позиція та, яка найбільш контролюється в країні, стала неконтрольованою по суті, коли ми говоримо про інфляцію.

Зверніть увагу. Якщо ми говоримо про інфляцію продуктів харчування, у річному вимірі вона складає 42%. У трьохмісячному вимірі - 15%. Що сталось, що ціна на хліб виросла на 11%, адже ми маємо зайвий хліб - 5 млн. тонн ми не знаємо куди дівати. Чому олія виросла, якщо взяти до попереднього року на 215%, або за три місяці на 27%? Ми найбільший виробник олії у всьому світі. І чіплятися до міжнародної кризи там, якихось процесів зовнішнього характеру - це дурниці.

Якщо ми говоримо про інфляцію, то у неї, як правило є дві причини: або дуже багато грошей випущено за певний період, або дуже мало випущено товару - пропозиції за цей період.

Якщо ми візьмемо тему грошей, я хотів би декілька важливих речей сказати. Центробанк своїми монетарними способами робить усе, щоб подавити пропозицію грошей. Але відповідь Національного банку ніколи не є самодостатньою. Тому що Національний банк може працювати з епізодами, які виходять із тенденції, але він не може працювати проти тенденції. То чому ж тоді виникає тенденція та, з якої Національний банк - один у полі воїн? Йому потрібні партнери.

Якщо ми говоримо про те, який найбільший компонент, видатки в гроші, який інститут привносить, то, я б однозначно сказав, що це є уряд. У самому широкому розумінні: починаючи від місцевих адміністрацій, органів самоврядування і закінчуючи центральним урядом. Причому, це взаємність, взаємозв‘язок, видатки уряду - інфляція, це корупційна залежність. Коли ми говоримо про гроші.

От я би хотів вам одне дослідження показати: уверху, темно-синім, іде інфляція, це інфляція поточного періоду, ось її кусочок. Оце йде динаміка видатків уряду, причому цей аналіз взятий з 2001 року до квітня поточного року. Це пряма залежність: як іде політика видатків, так іде політика інфляції. За січень-лютий видатки уряду збільшились на 75%, з них значна частина, як ви розумієте - це видатки, які носять касовий, готівковий характер. Це не програма розвитку, це кошти у вигляді різних субсидій, дотацій, пільг, зарплат, пенсій і т.д. Другими словами, ми повинні чітко зрозуміти, що цю політику ми повинні розосередити, зробити графік, зробити планомірне виконання бюджету по всіх статтях - і по інвестиційних і по споживчих. Тоді ми будемо мати оптимальний вплив бюджету.

Оцей графік говорить про те, як падають реальні доходи людей. Ми повинні сьогодні чітко заявити, що людина, яка постраждала від інфляції - повинна бути захищена. У нас є група соціально незахищених людей, які потерпають найбільше від цього. Нам треба переглянути бюджет. Перерахувати прожитковий мінімум. І ті люди, які потребують тільки підтримки від держави, повинні цю підтримку отримати. Ця теза знаходиться поза всякої дискусії. Я ні з ким не хочу дискусії ці вести. Це пряма робота парламенту, уряду.

Наступна позиція. Те, що ми говоримо в підтримку національного товаровиробника. Коли ми говоримо, що ключовий компонент в українській інфляції - це продуктова інфляція. Нам треба сьогодні чітко заявити, що починаючи з цього дня, ми змінюємо свою позицію щодо підтримки національного товаровиробника.

Наступна позиція. Це курсова політика. Переконаний, що найбільшу шкоду національній стабільності зараз можуть нанести будь-які дискусії щодо стабільності національної валюти. Національна валюта стабільна, Національний банк ефективно, професійно працює на ринку, і ці дії під сумнів не треба ставити.

І останнє і, можливо, саме ключове. Відповідь на те, чому ці процеси відбуваються зараз в Україні. Тому, що в Україні не йдуть структурні реформи.

Глобальна відповідь на те, як боротися стратегічно з інфляцією - це проведення ефективних економічних реформ: починаючи від комунального сектору, особливо зараз набирає актуальності аграрний сектор. Тому що аграрний сектор, якщо ми говоримо конкретно про український хліб, для нас український хліб - це все одно, що для Росії нафта й газ. Сьогодні ціна 1 тонни зерна більше, чим 1000 кубометрів газу. Це вперше ми маємо ситуацію, коли ціна на сільгосппродукти, особливо на хліб, росте більшими темпами, ніж ціна на нафту, ніж ціна на газ.

Нам треба виграти в цій ситуації, показати, що якраз така увага до сільського господарства сьогодні - це є по суті прорив для України. Це те, про що ми так довго мріяли. Коли ми говоримо про природні переваги, традиційні переваги, історичні переваги. Ми сьогодні маємо унікальний шанс. Складні обставини, але ми можемо зробити дуже ефективні виклики цим обставинам і вийти з виграшем у цій ситуації.

- Вікторе Андрійовичу, Ви говорили, що серед факторів, які впливають так чи інакше на інфляцію, є і зовнішні, і от експерти кажуть, що все-таки здорожчання енергоносіїв на зовнішньому ринку в світі - воно так само впливає на українські ціни. І Україна вже дуже давно говорить про те, що треба шукати інші, можливо, більш дешеві джерела постачання в країну і нафти, і газу. І в цьому контексті уже дуже давно йдуть перемовини з тою ж Лівією, яка має найбільші в Африці запаси нафти. Але розмови ці уже дуже довго у площині розмов. Вам під час Вашого візиту вдалося перевести з розмов все-таки в реальну площину?

- У нас дуже гарні відбулися перемовини із лідером Лівійської держави паном Каддафі. Ми говорили про 5-6 ключових секторів наших відносин. Нас цікавить, щоб Україна повернулася в розвиток видобування нафти, щоб ми отримали в Лівії власну нафту. Ми домовилися про те, що одне з чотирьох полів, які раніше, у 2003 році, виділені Україні і втрачені - повертаються. Нафтогаз заходить своїм розвитком, своїм виробництвом, угодою розподіл продукції і, звичайно, роботи на українському ринку. Ми говорили про те, що в рамках візиту лідера Каддафі до України, а він буде зроблений в цьому році, ми розглядаємо питання будівництва Лівією нафтопереробного заводу в Україні. Ми говорили про те, що унікальним для нас є ринок продовольчих товарів. Взагалі країни Африки цікаві тим, що для них тема продовольства є проблема вічна. Це відчутна проблема сьогодні. Починаючи від споживання зерна і других продуктів харчування. Лівія регулярно, щорічно закуповує більше 1 млн. тонн зерна. Чому це не українське зерно? Ми домовилися про те, що наша присутність, як країни, яка проводить регулярний експорт зерна у світі, повинна бути стратегічно закріплена у цьому регіоні.

- Вікторе Андрійовичу, а чи є гарантії того, що домовленості, які досягнуті на Вашому, президентському рівні, будуть реалізовуватися ефективно урядом, коли ми бачимо от продовження якоїсь конфронтації, яка існує між Секретаріатом і Кабміном. Останній приклад цього тижня: президент скасовує постанову про проведення земельних аукціонів, а уряд, фактично, наступного дня знову її запроваджує.

- Ви знаєте, я багато емоцій на це не клав. Між Секретаріатом і урядом повинен бути діалог. Це правило. І від цього Україна буде тільки вигравати. Коли ми говоримо про дану обставину. Я добре розумію український ринок, як він організований. І ми тільки вийшли з клопоту тендерної палати. Коли була проведена через закон України і сформована одна інституція, якою керувало 3 людини. Які, через відповідні корпоративні інтереси, 2 млрд. гривень вкрали у вчителя, медика, солдата, у всіх, кого вони обслуговували. Тому що була одна монополія, одне вушко, через яке проводилися всі бюджетні кошти. Знаєте, це найкраща корупційна лазівка була. Ми зробили мільярдерів, в тому числі й з депутатськими значками, за декілька місяців. Тепер ми кажемо, давайте, щоб українська земля продавалася в одному місці.

- Тобто, оця постанова уряду, яка на сьогодні існує, вона, фактично, переводить аукціони в підпорядкування однієї структури?

- Абсолютно. І тому ми говоримо про те, якщо ми вибираємо механізм однієї структури, тоді я просив парламент установити контроль за роботою такої структури. Або Рахункова палата нехай встановить контроль, щоб ми не повторили тендерної палати. Я відреагував на ті заяви, з якими до мене звернулися всі асоціації, всі асоціації органів місцевого самоврядування. Я добре знаю, що запропонований механізм є недосконалим і веде до корупції. Я попросив уряд - шановні, без емоцій, будь ласка, не робіть оцінок, хто є корупціонер у цій державі, хто не є корупціонер. Це не компетенція даної полеміки. Повірте. Давайте ми прислухаємося до того, як вони бачать цю проблему. Щоб вони просили, що уряд, парламент повинні врахувати в цьому питанні. От і все.

- Ви знаєте, то все одно тертя, які ми бачимо між різними гілками влади в Україні, вони призводять до проблем не лише внутрішніх, але й зовнішніх. І от Хав'єр Солана цього тижня заявив, що неконструктивність, яку демонструє українська влада, свідчить про незрілість політичну України, і каже, що це стало головною причиною того, що на саміті в Бухаресті Україна не отримала позитивну відповідь.

- Який позитивний сигнал, ключовий, фундаментальний дав Бухарест? Зверніть увагу, всі 26 країн позитивно і твердо сказали, що Україна буде членом цієї організації. Ми говоримо про процес, який займає у кожній державі не квартал, не рік, а роки. Ми говоримо про тактику, якою треба користуватись, для того, щоб дати відповіді в усі сторони і ніхто не буде ображеним. Подивіться, який резонанс у світі принесла українська заявка до Альянсу. Другими словами, ми підняли пласти вічної України, вічного суверенітету. Якщо ми через членство в НАТО закріпимо вперше міжнародну гарантію, підписану 26 країнами, що політичний суверенітет країни є цінністю для світу і світ це буде берегти, ми дамо відповідь на те, чому за останні 90 років ми 6 разів проголошували незалежність і 5 разів ми її губили. Цього більше не повториться. Гра коштує свічок. Гра серйозна, про майбутність України, про вічність України. Тому, звичайно, є серйозні резонанси. І в тому числі російський фактор. Давати відповідь таку, яка б сьогодні демонструвала комусь неповагу - це дуже помилкова була б позиція. Не треба так обходитися з російським інтересом. Не треба, знаєте, червоною ганчіркою крутить перед інтересами інших держав. Другими словами, у нас повинно бути, з однієї сторони, відчуття величі тої проблеми, яку ми вирішуємо. І не спішіть робить легкі висновки, як це за один приїзд вирішить те, що в других країнах за 10 років не вирішується. Ми йдемо своєю дорогою. Ви через 1,5 роки побачите, як визначиться українська нація. Вона не дурніша поляків, естонців, литовців, чехів, румун, мадяр, болгар, югославів. Не дурніша. І вона зробить мудру відповідь. Тільки знаєте, не трусіть зараз її, не вижимайте оцю відповідь штучно, як то б хотіли там комуністи, деякі інші штрейкбрехери. Відповідь буде, але у свій час. А зараз дайте знання, чесні знання, дайте інформацію людям, щоб вони зрозуміли, що мова йде, друже, персонально про тебе. Не про якусь політичну силу, не про якісь вибори, мова йде про твоїх дітей, мова йде про твоїх онуків. І не вибори чи якісь виборчі технології повинні сьогодні впливати на фундаментальну українську позицію і особливо в такому питанні, як основи національної безпекової політики.