«Мудрому – слово, дурню – палка»

Автор/джерело -  © Михайло Канафоцький, vox.com.ua 

Святий Миколай приходить сьогодні у неспокійний час. Криза фінансова, криза політична, криза енергетична… скільки їх одночасно вилізло на поверхню.

Кожна криза - це загострення якоїсь хвороби. Сьогодні ми бачимо хворобу такого складного живого організму як суспільство: - це криза людської спільноти у цілому і криза української спільноти зокрема. Криза української спільноти як частинки Людства, але зі своїми національними особливостями, характерними тільки нам.

Те, що ми бачимо, є уже наслідком загострення хвороби. Організм не витримав. І ми боремося так, як і наша офіційна медицина бореться переважно з видимими проявами хвороби, лікуючи то один, то інший орган. Але ми не лікуємо організм в цілому. Ми не можемо, не хочемо, або просто боїмося побачити істинну причину хвороби, яка лежить набагато глибше – у людській душі.

Ця криза – криза споживацького матеріалізованого суспільства, де віра і моральність відходять на задній план, а на передній виходять гроші, благополуччя, задоволення пристрастей. Таке суспільство може вижити тільки через хвороби, війни та катаклізми. При цьому нещастя будуть для такого суспільства спасінням. Той, хто вперто грішить, кінець кінцем карає себе з особливою жорстокістю. Є така поговірка «мудрому – слово, дурню – палка».

Народ, який звик поклонятися своїм бажанням і забув про самообмеження, називає вседозволеність та аморальність демократією та політ-коректністю.

Ніхто не хоче страждати і ущемляти свої інстинкти, всі поклоняються позитивним емоціям.

Головним показником розвитку людини стало не вміння любити і прощати, і навіть не духовність та здібності(таланти), а матеріальні багатства.

Вигода набагато випередила моральність.

Мистецтво та наука перетворюються у бізнес.

Великі гроші приходять, коли люди активно купують, а значить покупець має бути нестримним в бажаннях, він має зняти усі самообмеження і поклонятися своїм інстинктам. З допомогою реклами та ЗМІ ми перетворюємось у споживацьке суспільство, – причому суспільство, яке більше споживає, а не віддає чи виробляє.

Ми перетворюємось у суспільство неоязичників, де на перший план виходять ідоли багатства і задоволення, і аж ніяк не Бог, не Любов, не якісь там моральні цінності.

Ідея жертовності поступово підмінилась ідеєю споживацтва. Навіть молитва стає не засобом єднання з Богом і признанням Любові до нього, а постійним проханням чи навіть вимогою. Як язичники, люди стали випрошувати блага і здоров’я, перетворюючи християнство у своєрідну магію, використовуючи Божественне для задоволення своєї користі.

Люди добре пам’ятають про можливість прощення гріхів, але забувають, що Ісус Христос учив любити Бога і прагнути до єднання з Богом.

Егоїзм і неприхована корисливість сучасної людини є основною загрозою для суспільства.

Таке суспільство рано чи пізно приречене на самознищення.

Сьогоднішня криза - це випробовування для українського суспільства. І, як завжди, у першу чергу страждають найменш захищенні верстви населення – діти, хворі та літні люди.

Нажаль, у запалі політичної боротьби, в полоні власних амбіцій та бажань, наші можновладці усіх рівнів забувають, що на них покладена висока місія - служіння своєму народові, який передав їм свої повноваження під час виборів.

Де та міра відповідальності чиновників, які граючи у свої політико-економічні ігри, затикаючи дірки своїх же бюджетних прорахунків, залишають без тепла домівки, без їжі та ліків хворих у лікарнях, без їжі малюків у дитячих садочках та школах, без зарплатні тих, хто виховує наше майбутнє,- нашу молодь.

Кажуть - молодість має крила. Тільки ж хтось її має вчити літати і відкривати на обрії звабливі вершини. Що сьогодні може дати учитель чи вихователь, заляканий місцевою адміністрацією?

До чого призводить політика подвійних стандартів щодо пріоритетності фінансування освітньої сфери, на яку покладена місія формування духовного розвитку підростаючого покоління?

Чи зможе реалізувати свій потенціал, свої дари молода людина в споживацькому середовищі, де уже не культивуються моральні чесноти і вищі цілі, задля яких люди усіх часів готові були покласти своє життя?

Ті, кому Народ надав у руки владу як на державному, так і на місцевому рівнях, мають пам’ятати: - якщо для людини влада, могутність та благополуччя перемагають любов, милосердя та єднання з іншими людьми, коли любов і моральність для неї відходять на другий план, рано чи пізно від духовного вона скочується до матеріального і починає поводити себе як злочинець. Чи злочинців ми обирали?..

Найстрашніше забирати у людей Віру та Надію. Пам’ятайте про це, обранці Народу.

Сьогоднішня криза - це випробовування для нашого суспільства.

Душі, - як окремої людини, так і народу в цілому, потрібно зміцніти, проходячи через тести, важкі випробовування, стикаючись з фізичною реальністю…

Дуже важко, якщо взагалі можливо, зростати якимось іншим чином.

Суть випробування – це процес переміщення святої іскри Божої у сувору дійсність. Людина відкриває те, що живе в його серці, і вивільняє Божественне Світло. Таким чином, випробовування змінює сутність Людини і те, що було у ній приховане, може стати джерелом світла і одкровення.

Господь знає людину і народ, який випробовує, і впевнений в благому результаті. Так само як гончар стукає по щойно виготовленому посуді, щоб впевнитись у її добротності, так і Бог випробовує людину і народ. Гончар не буде стукати по глечику з видимою тріщиною, бо наперед знає, що він розколеться. Гончар випробовує лише цілі глечики. Таким же чином випробовуються люди відносно чисті і цілісні. До «тесту» людина не завжди знає, чого вартує.

Випробовування стражданням дозволяє бачити глибше і чіткіше реальність і себе в ній. Боротьба, що породжується подоланням труднощів, збільшує внутрішні життєві сили та розвиває здатність розуміти і глибше усвідомлювати Божий план.

Сьогоднішня комплексна криза може бути для нашого суспільства не тільки випробовуванням, а й шансом переходу на нову духовну висоту.

Саме сьогодні варто задуматись про нові способи взаємовідносин у нашій українській спільноті, які базуються на Любові до Ближнього та Любові до Бога , про нові особисті та суспільні ціннісні орієнтації та пріоритети, - реальні, а не задекларовані, - сформовані на глибинних історико-культурних цінностях українського народу .

Саме сьогодні кожен з нас має зрозуміти, що суть подарунка Святого Миколая не у пакуночку солодощів чи новому велосипеді, а у щоденній любові та піклуванні, у щоденній теплоті, яку даруєш ближньому.