Криза Президента та його команди

Автор/джерело -  © Євген Магда, УНІАН 

Вчора, на підсумковій прес-конференції Президент Віктор Ющенко, по суті, не сказав нічого нового, практично не згадував про власні конституційні ініціативи... Зате сказав про готовність балотуватися в Президенти вдруге...

Для політика національного масштабу відсутність нових, цікавих для співгромадян ідей або повідомлень, є серйозною проблемою. Вона свідчить про кризу жанру не тільки самого персонажа політичного театру, але й усієї команди, що працює на нього. Втім, відсутність свіжих ідей ніколи не заважала Віктору Ющенку виходити на прес-конференції.

Поки прем`єр насолоджувалася співом Алли Пугачової, яка відвідала Київ з черговим прощальним концертом на честь свого ювілею, Президент провів традиційну прес-конференцію. Можна зрозуміти бажання відповісти на запитання, що накопичилися, як і те, що Ющенко ніколи не був політиком динамічним і швидким. Засмучує інше - Віктор Андрійович, по суті, не сказав нічого нового, наприклад, практично не згадував про власні конституційні ініціативи. Зате зізнався, що відкинув пропозицію Юлії Тимошенко обирати главу держави в парламенті. Юлія Володимирівна навряд чи засмутилася - як повідомляє преса, у неї є й інші співбесідники, з якими можна обговорювати можливі зміни до Основного Закону.

Ющенко вважав за краще повторити раніше вже сказане. Наприклад, вкотре запропонував законодавцям прийняти необхідні для проведення одночасних дострокових виборів рішення. На ці ініціативи парламентарії відповіли вже давно, призначивши 401 голосом президентські вибори на 25 жовтня. Віктор Ющенко досить наполегливо прагне не подобатися парламенту. Звичайно, якість депутатського корпусу, вибраного за закритими партійними списками невисока, але Президента це почало хвилювати рівно з тієї миті, як він втратив вплив на фракцію «Наша Україна - Народна самооборона». Ось тільки нардепів, готових підтримувати президентські ініціативи, доводиться вдень з вогнем шукати - навіть група «За Україну» достроково складати депутатські мандати не хоче.

Тому і чекає пан Ющенко рішення Конституційного Суду, який розглядає легітимність сьогоднішнього існування парламентської коаліції. Воно стане основою подальших дій для Президента (читай - отриманням права на можливий розпуск парламенту). Але у такому разі дострокові вибори Верховної Ради пройдуть за старим виборчим законом, і далеко не факт, що новий формат парламентської коаліції стане бальзамом для президентського серця. Власне, як не очевидно, що Президентом на той час буде Віктор Андрійович.

Критичні стріли, випущені по коаліції, боляче відгукнуться в серці Володимира Литвина. Спікер гостро сприймає будь-які випади на адресу Верховної Ради, добре розуміючи, що його імідж залежить від дій усього депутатського корпусу. Ющенко формально має рацію - в коаліції немає 226 «багнетів», і вона практично не працездатна. Давно помічено, що коефіцієнт корисної дії законодавців незмінно падає перед будь-якими виборами: ніхто не хоче приймати непопулярні рішення. Отже Віктор Андрійович говорить правильні речі, але несвоєчасно, від чого і ефект не той. А випад проти парламентаріїв за небажання приймати закони про реформування судової системи і взагалі погано кореспондується з бажанням Президента добитися ухвалення оновленої Конституції. З такою риторикою не тільки 300 - тридцяти голосів не набереш.

Не забув Ющенко запевнити, що не хоче проблем у відносинах з Росією. Але там давно слова Віктора Андрійовича вважають за краще пропускати повз вуха. Навіть у тій частині, де український Президент закликає до прозорих і ринкових відносин з Росією у газовій сфері. І у Києві, і в Москві добре розуміють, що питання постачання газу в нашу країну і транзиту українською територією - політичні за своєю суттю, а Ющенко прагне використовувати можливість, щоб вколоти Тимошенко.

З цієї ж серії озвучений Президентом логічний ряд про взаємозв`язок рейдерства і депутатської недоторканності.

Навряд чи порадувало «нашоукраїнців» сибаритське ставлення Віктора Андрійовича до партії, головою якої він є. Мовляв, упевнений глава держави, що у «Нашої України» є майбутнє, і зараз вона очищається від випадкових попутників. Лідерові політичної сили непогано б знати, що як партія вона була оформлена на початку 2005 року, при цьому спроби зігнати всіх учасників блоку «Наша Україна» під один помаранчевий прапор неодноразово робилися і багато в чому спровокували відцентрові тенденції. Про реанімацію єдиної пропрезидентської партії сказано вже чимало, але поки вона мало виділяється на загальному політичному тлі.

Наприкінці про головне - Ющенко буде вдруге балотуватися в Президенти. Глава держави вирішив не чекати літа і наперед оголосив про свої плани на осінь 2009 року (в крайньому випадку - на січень 2010-го). Найгірше для Ющенка - відсутність будь-якої реакції політиків на цю заяву, що стане найбільш красномовною оцінкою шансів Віктора Андрійовича на збереження президентського крісла.